Дитячий садочок "Любавонька"

 

1-parents

     

1-spec

     

1-photo

     

1-food

zavitok

zavitok

 
Dec
6
2013

 Готуємось в садочок

 садок

 

 

Список

дітей 2015 року народження,

які будуть відвідувати дитячий садок  «Любавонька »

з вересня 2018 року.

№п/п

Прізвище, ім,я дитини

Дата нар.

Домашня адреса

  1.  

Господаренко Олександр Анатолійович

23.03.15

Балаяна, 30

  1.  

Кирильчук Маргарита Олександрівна

26.01.15

Пугачова, 7 к.32

  1.  

Кіктенко Олександр Романович

17.06.15

Пугачова, 4 к.34

  1.  

Вірчич Вілєна Валентинівна

22.05.15

Грушевсь. 53 к.54

  1.  

Дашевський Давід Дмитрович

20.02.15

Пугачова, 4 к.66

  1.  

Токаренко Марк Едуардович

13.05.15

Мазепи, 13/15 к.21

  1.  

Пахар Злата Олександрівна

26.04.15

Грушевсь. 53 к.98

  1.  

Кравченко Ірина Романівна

05.11.15

Покровська, 46 к.27

  1.  

Сусь Дарина Євгеніївна

17.01.15

Пр.. Чернишев.18

  1.  

Нестеренко Єва Євгеніївна

07.11.15

Б.Хм.229 к.1

  1.  

Присяжнюк Тімур Русланович

04.06.15

Грушевсь. 51

  1.  

Кононенко Єва Юріївна

30.11.15

Г.Іваневського,18

  1.  

Єржикевич Олександр Олегович

22.02.15

Грушевсь. 53 к.20

  1.  

Кордун Валерія Валеріївна

06.09.15

Зорге,2

  1.  

Самсоненко Кіріл Олександрович

21.12.15

Г.Іваневського,22

  1.  

Заріцький Захар Олексійович

30.12.15

Грушевсь,55 к.59

  1.  

Хижняк Вероніка Віталіївна

02.10.15

Теплична,17

  1.  

Старостіна Софія Анатоліївна

23.10.15

Грушевсь,57 к.37

  1.  

Удовиченко Всеволод Ігорович

12.11.15

Солонці,19

  1.  

Тютюнник Марія Русланівна

03.11.15

Фадєєва, 84

  1.  

Швидченко Матвій Сергійович

01.07.15

Грушевсь,48-а к.59

  1.  

Ткаченко Давид Євгенійович

16.09.15

Гребля

  1.  

Ярмоленко Тімур Вікторович

25.12.15

Шевченка,50

  1.  

Лазоренко Марія Олександрівна

25.02.15

Пєскова, 10

  1.  

Черепинець Аліна Олегівна

16.01.15

Набережна,12 к.64

  1.  

Білер Діана Вадимівна

07.07.15

Пугачова,4

  1.  

Дола Каміла Рустамівна

13.10.15

Молодіжна, 1

  1.  

Мукан Назар Олександрович

17.09.15

Набережна,14 к.16

  1.  

Андрєєва Анна Максимівна

09.11.15

Набережна,10 к.68

  1.  

Сидоренко Єгор Іванович

04.07.15

Пугачова,10 к.12

  1.  

Чередніченко Марія Дмитрівна

21.07.15

Чернишевсь.24

  1.  

Юденко Михайло Владиславович

02.12.15

Набережна,10 к.68

  1.  

Сясько Ірина Вадимівна

01.03.15

Б.Хм.61,к.11

  1.  

Хижний Павло Дмитрович

01.10.15

Алєксєєва,19

  1.  

Пічуніна Валерія Сергіївна

13.10.15

І.Франка, 1

  1.  

Жорнік Каріна Анатоліївна

21.01.15

Чеонишевського,4

  1.  

Вороньчук Назарій Ярославович

21.04.15

Грушевсь. 55, к.24

  1.  

Грабовський Артем Юрійович

01.04.15

Грушевсь. 55, к.24

  1.  

Кучеренко Софія Вікторівна

06.05.15

Гребля

  1.  

Гаспарян Артем Аркадійович

24.11.15

Новок. Шосе, 5

  1.  

Токман Володимир Вікторович

09.03.15

Грушевсь. 55, к.2410

  1.  

Гриценко Артем Ігорович

09.12.15

Андрющенка,4

  1.  

 Декало Дмитро Григорович

29.11.15

Мазінки

  1.  

Маценко Софія Сергіївна

24.07.15

Набережна,10 к.47

  1.  

Роздорожний Михайло Андрійович

16.01.15

 
  1.  

Шемуда Поліна Юріївна

24.04.15

Набережна,4 к.278

  1.  

Піскун Єгор Васильович

01.11.15

Набережна,12 к.47

  1.  

Радченко Володимир

05.12.14

Г. Іваневського, 6

  1.  

Декало Дмитро

29.11.15

Мазінки

  1.  
     
  1.  
     

 

 

Список

дітей 2016 року народження,

які будуть відвідувати дитячий садок  «Любавонька »

з вересня 2018 року.

  1.  

Логунова Соломія Богданівна

17.04.16

Г.Дн. 36/5

  1.  

Неїжко Софія Олександрівна

04.04.16

Карбишева,1

  1.  

Головко Софія Миколаївна

03.05.16

Іващенка,9

  1.  

Тнсля Олександр Ігорович

30.03.16

Пугачова

  1.  

Красюк Соломія Романівна

19.06.16

Б.Хм.50

  1.  

Фесан Софія Володимирівна

25.06.16

Грушев. 49, к. 88

  1.  

Харченко Владислав Олександрович

31.05.16

Г.Іваневського,14-г

  1.  

Сідало Анна Ігорівна

14.05.16

Котляревського,25

  1.  

Васьківська Дарина Олександрівна

24.07.16

Набереж. 10,к.47

  1.  

Максимов Максим Максимович

11.07.16

ІІМожай. Пер. 2

  1.  

Бойко Ольга Олексіївна

09.04.16

Г.Дн.13

  1.  

Іванова Каміла Олексіївна

28.07.16

Артема, 48

  1.  

Іораш Дарья Миколаївна

04.07.16

Лозова,9

  1.  

Задорожній Андрій Олександрович

01.07.16

Набереж.8 к.30

  1.  

Годованець Дарина Василівна

24.04.16

Грушев. 49.к 84

  1.  

Михайлишин Мілана Михайлівна

30.03.16

Шевченка, 22. к8

  1.  

Бадяшина Катерина Михайлівна

12.01.16

Набережна,

  1.  

Романенко Олег Олегович

10.01.16

Покров. 53/69 к.12

  1.  

Білокур Марія Олександрівна

01.03.16

40-річчя виз. Переяс.

  1.  

Корнієнко Мілана Вадимівна

06.05.16

Франка,10

  1.  

Великодний Макар Дмитрович

20.08.16

Сухомлин.36 к.64

  1.  

Перепелиця  Гліб Максимович

15.05.16

Набережна, 10 к. 67

  1.  

Алєксєєнко Тимофій

02.02.16

 
  1.  

Довгий Володимир

03.07.16

Гостинна, 13

  1.  

Довгий В’ячеслав

03.07.16

Гостинна, 13

  1.  

Романенко Владислав Петрович

25.06.16

Владимирська, 18

  1.  
     
  1.  
     

Особливості адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу

 

Відомо, що процес адаптації це постійний процес, який супроводжує людину впродовж усього життя. Науковці визначають адаптацію як пристосування будови і функцій організму, його органів і клітин до умов середовища, спрямоване на збереження рівноваги.

Адаптація (з лат. «пристосування») – пристосування організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.

Залежно від того, на якому рівні відбувається адаптація організму, існують декілька класифікацій цього процесу. В межах висвітлення проблеми адаптації дитини до умов дошкільного закладу слід зупинитися на дослідженнях, автори яких доводять існування таких видів адаптації як фізіологічна та соціальна.

Розглянемо більш докладно тлумачення цих термінів. Фізіологічна адаптація – реакція функціональних систем організму, яка найбільш повно відповідає потребам певної ситуації.

Під соціальною адаптацією розуміють постійний процес активного пристосування індивіда до умов соціального становища, а також результати цього процесу .

Відомо, що навіть незначні зміни умов життя маленької дитини викликають порушення її емоційного стану, сну, апетиту тощо. Саме тому створення умов для успішної адаптації є досить серйозною проблемою, яка хвилює лікарів, психологів, педагогів.

Які ж особливості формування здатності до адаптації у малюка?

Слід зазначити, що народження дитини це один з найяскравіших прикладів фізіологічної адаптації. Отже, системи дихання, кровообігу, травлення на момент народження повинні мати відповідний рівень готовності всіх адаптаційних механізмів. Дослідження доводять, що здоровий малюк має цей рівень готовності й достатньо швидко пристосовується до існування в нових для нього умовах. Звичайно, впродовж наступних років відбувається вдосконалення адаптаційних механізмів, формуються передумови соціальної адаптації.

Які ж фактори можуть негативно вплинути на формування адаптаційних механізмів дитячого організму? Результати спостережень засвідчують, що, насамперед, це такі антенатальні фактори, як токсикози І, П половини вагітності, гострі інфекційні захворювання, загострення хронічних захворювань, прийом ліків, стресові ситуації, шкідлива робота, вживання алкоголю, паління. Серед інтранатальних факторів ризику медики визначають наявність асфіксій у дитини, пологові травми, хірургічне втручання, несумісність за резус-фактором між матір'ю та дитиною тощо.

Неабияке значення для формування адаптаційних механізмів дитини має і  постнатальний період. Саме тому такі фактори, як велика маса тіла дитини, захворюваність упродовж 1 місяця життя, вживання матір'ю алкоголю, паління під час вигодовування дитини, штучне вигодовування, наявність хронічних захворювань, затримки нервово-психічного розвитку можуть стати гальмом у формуванні та розвитку адаптаційних механізмів. Серед соціальних слід звернути увагу на такі фактори ризику, як незадовільні матеріально-побутові умови життя,  конфлікти в сім'ї, відсутність батька чи матері.

Впродовж дошкільного дитинства малюк неодноразово реалізує власні адаптаційні можливості – це  і прихід до дитячого садка, і перехід із однієї групи в іншу, а потім і в школу. Не потребує доказу той факт, що до дитячого садка дитина повинна приходити з прогнозом на адаптацію. Якщо ж прогноз відсутній, його складає лікар дошкільного, закладу разом із психологом. Згідно з прогнозом вони визначають особливості організації режиму, харчування, сну кожної дитини. Саме цими призначеннями бажано керуватися вихователям під час адаптації малюка до умов дошкільного закладу.       

Звикання дитини до нових умов супроводжується порушенням сну, апетиту, загальним ослабленням організму, негативних емоцій, що передається цілою палітрою плачу від скиглення де ревіння. Супутником негативних емоцій є страх – джерело  стресового стану дитини. На жаль, у період адаптації прояв малюком позитивних емоцій є дуже рідкісним явищем. Окрім цього, порушується функціональний стан нервової системи – деякі діти кличуть матір, не можуть заснути тощо, інші – тривалий час перебувають у загальмованому стані, неохоче спілкуються з дорослими й однолітками,  а іноді зовсім мовчать. Спостерігаються зрушення і в деяких вегетативних реакціях, а саме: втрачається вага, загострюються алергічні реакції, раптово підвищується температура тіла тощо. Досить часто у дітей порушуються   вже   набуті    культурно-гігієнічні   навички, знижується імунітет.

Хоча ці негативні прояви зустрічаються не у всіх дітей і є тимчасовими, не звертати уваги на них не можна, адже вони свідчать про порушення нормального функціонування кори великих півкуль, негативно впливають на поведінку дитини. Такі зміни пояснюються перебудовою звичного динамічного стереотипу поведінки, набутого під впливом домашніх умов, на новий стереотип в умовах дошкільного закладу.

Розрізняють три ступені адаптації: легкий, середній і важкий.

Легкий ступінь адаптації

За легкої адаптації впродовж місяця у дитини нормалізується поведінка. Малюк починає спокійно чи радісно ставитися до дитячої групи. Настрій бадьорий, проявляє зацікавленість довколишнім, у поєднанні з незначним ранковим плачем. Апетит погіршується, проте не дуже і на кінець першого тижня стає звичайним, сон поновлюється протягом 10-15 днів.

Стосунки з рідними за легкої адаптації у дитини не порушуються, малюк легко прощається вранці, швидко відволікається, його цікавлять й інші дорослі, він доволі активний, але не збуджений. До дітей в групі може бути байдужим або зацікавленим. Інтерес до навколишнього поновлюється впродовж 2-3 тижнів з допомогою дорослого.

Мова загальмовується, але дитина відгукується і виконує певні прохання чи вказівки дорослого. До кінця першого місяця поновлюється активне мовлення.

Зниження захисних сил організму значно не виражено і до кінця 2-3 тижня відновлюється. Хворіє не більше разу на місяць, тривалістю не більше десяти днів, без ускладнень.

Середній ступінь адаптації

Під час адаптації середнього ступеня порушення в поведінці і загальному стані дитини виражені виразніше і триваліше. Сон нормалізується лише через 20-40 днів, якість сну теж незадовільна. Апетит поновлюється в такі самі строки. Настрій нестійкий впродовж всього місяця, значно знижується активність: малюк стає плаксивим, малорухливим, не намагається досліджувати нове оточення, не використовує набутих раніше побутових навичок. Мова або не використовується, або знижується. У грі дитина також не застосовує набутих навичок, гра ситуативна. Всі ці зміни тримаються протягом 5-6 тижнів.

Ставлення дитини до близьких – емоційно-збуджене (плач, крик під час розлучення). Ставлення до дорослих вибіркове. Ставлення до дітей, як правило, байдуже, проте може бути й зацікавленим.

Захворюваність – до двох разів, терміном не більше 12 днів, без ускладнень. Вага не змінюється або дещо знижується. З'являються ознаки невротичних реакцій: вибірковість у ставленні до дорослих і однолітків, спілкування лише за певних умов.

Важкий ступінь адаптації

Особливу тривогу викликає стан важкої адаптації. Дитина починає тривалий час і важко хворіти, одне захворювання майже без перерви змінює інше, захисні сили організму підірвані і вже не виконують своєї ролі – не запобігають численним інфекційним захворюванням, з якими постійно доводиться стикатися малюку. Це несприятливо позначається на його фізичному і психічному розвиткові.

Інша форма перебігу важкої адаптації – неадекватна поведінка дитини, яка межує з невротичним станом. Дитина погано засинає, сон короткий, скрикує, плаче уві сні, прокидається зі слізьми. Сон чутливий, короткий. Апетит погіршується сильно і надовго, дитина може відмовлятися від їжі або блювати за спроби її нагодувати, можуть виникати функціональні порушення випорожнень, безконтрольні випорожнення.

Під час періоду неспання дитина пригнічена, не цікавиться оточенням. Ставлення до дітей відчужене, однолітків уникає або проявляє агресію. Ставлення до близьких емоційно-збуджене, позбавлене практичної взаємодії. Не реагує на запрошення взяти участь у будь-якій діяльності. Мовою не користується або простежується затримка мовленнєвого розвитку на значний період. Немає настрою, дитина тривалий час плаче, напружено стискає у кулачку носову хустинку чи домашню іграшку. Нам, дорослим, важко усвідомити ступінь її страждань.

Слід пам’ятати, що дитина, яка бурхливо виражає свій протест проти нових умов криком, голосним плачем, вередуванням, чіпляється за маму, падає в сльозах на підлогу, незручна і бентежлива для батьків і вихователів, проте викликає менше хвилювань у дитячих психологів і психіатрів, ніж дитина, яка ціпеніє, стає байдужою до того, що з нею відбувається, до їжі, мокрих штанців, навіть холоду. Така апатія є типовим проявом дитячої депресії.

Отже, ви вже зрозуміли, що адаптація дитини до нових для неї умов середовища – важкий та болючий процес. Тепер ви знаєте, що відбувається з дитиною, з її поведінкою.

Звикання до дошкільного навчального закладу залежить також від типу темпераменту. Гірше за інших почуваються діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дитячого садка: не можуть швидко одягнутися, зібратися на прогулянку, поїсти. Найлегше пристосовуються діти-сангвініки.

Ускладнюючим чинником адаптації слід також назвати і конфлікти в сім’ї, нетовариськість батьків. Діти мимоволі засвоюють негативні риси поведінки батьків, що ускладнює їхні стосунки з однолітками. Вони поводяться невпевнено і нерішуче, багато хвилюються, тому не можуть бути легко прийнятими в групі.

Отже, соціально-психологічна адаптація до дитячого садка відбувається неоднаково у різних дітей, відповідно до віку, типу вищої нервової системи, стану здоров’я, стилю виховання в сім’ї, родинних взаємин, рівня розвитку в дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері.

 

Як правильно підготувати дитину раннього віку до вступу в дитячий садок?

1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі.

2. Готуючись до дитячого садка, докладно розкажіть малюку, що вдень він буде ходити до дитячого садка, а ввечері ви разом з ним будете займатися вдома цікавими справами.

3. Варто зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного навчального закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: «Не слухатимеш – віддам у садочок». Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання в неї ходити до садка: «Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувану подію.

4. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість в тому, що він потрібен вам!

5. Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

6. Обираючи дитячий садок, звертайте увагу на вихователів. Чи хочете ви щодень приводити сюди свою дитину? Якщо так, робіть це впевнено.

Щоб полегшити звикання, познайомте сина чи доньку з майбутнім вихователем, поговоріть з ним так, щоб дитина чула про те, що ваш малюк уже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними. Слід викликати в дитини позитивні спогади про відвідування дошкільного закладу, бажання швидше підрости і піти в садочок.

7. Збираючись вести малюка до дитячого садка, домовтеся з вихователем, що певний час відвідуватимете його разом з дитиною, проте дослухайтеся до рекомендацій вихователя щодо цього.

 

Як допомогти дитині пережити період адаптації?

1. В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 2-3 години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку. Не запізнюйтесь, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.

2. Не поспішайте відразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти, чим займаються, як спілкуються один з одним та вихователем.

3. Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому улюблену іграшку, сказавши при цьому: «Якщо ти захочеш, щоб я про тебе подумала, візьми і притисни її до себе. І я відразу про тебе подумаю». Ілюзія керування батьками дуже важлива для малюка. Вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію. Нехай іграшка ходить із дитиною кожен день і знайомиться з іншими, розпитуйте, що з іграшкою сталося в дитячому садку. Хто з нею дружить, хто ображав, чи не було їй сумно. Таким чином ви багато дізнаєтеся про те, як ваша дитина звикає до садочка.

4. Пограйтесь з дитиною домашніми іграшками в дитячий садок, де якась з них буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, що говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і вирішіть проблеми дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.

5. Не хвилюйтесь і не показуйте своє хвилювання дитині. Не забувайте надавати дитині емоційну підтримку і показувати значимість для вас її нового статусу.

6. Утримуйтесь від шумних масових вистав, аби зменшити емоційне навантаження.

7. Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.

8. Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї труднощі, чого вона досягла.

9. Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї та оптимальний режим дня. Оберігайте нервову систему дитини!

10. Повідомте вихователів про особливі звички дитини, що вона любить, що ні, які має захоплення.

11. Придумайте ритуал «прощання» й зустрічайте дитину з посмішкою.

12. Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає. Ніколи не з’ясовуйте відносин з вихователем (щоб не трапилось!) у присутності дитини.

13. Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.

14. Найголовніше — почувайтеся компетентними батьками, тобто вірте, що з будь-якою складною ситуацією можна справитись, якщо її вирішувати, а не відкладати!

Головною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім'ї та дитсадку.

Спрогнозувати  адаптацію дитини до умов дошкільного навчального закладу допоможе наступна анкета.

 

 

Методичні рекомендації під час прийому дітей до дитсадка

Ось настав час, коли мама повинна йти на роботу, а дитина – в дитячий садок. Початок відвідування дошкільного закладу – це не тільки нові умови життя й діяльності,, режиму та харчування, а й нові контакти, оточення, нові взаємини, обов’язки. Це надзвичайно напружений період. Науковці і практики виділяють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.


Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Вони проявляють зацікавлення іграшками й діяльністю, комунікабельні, самостійні, врівноважені. Спілкування батьків із дитиною доброзичливе.


Друга група – малюки, які адаптуються повільніше і важче.Поведінка нестала. Періоди зацікавлення грою змінюються періодами байдужості, вередування. Бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей. Навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Малоініціативні. Менш самостійні, дещо можуть робити самі, але здебільшого залежні від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, розважливі звертання змінюються на окрики, погрози або послаблення вимогливості.


Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового для себе побуту. Як правило, несамостійні, неконтактні. Швидко втомлюються, ігрові навички несформовані. У досвіді таких дітей –прояви авторитарності, жорстокості (або навпаки - зайвого лібералізму ) з боку дорослих, що спричиняє острах, недовіру до вихователя або повне ігнорування його й інших дітей.Сон, апетит – погані, або зовсім відсутні. Висока захворюваність.

 

 

Списки дітей,

які будуть зараховані в ДНЗ у 2016 році.

Список дітей 2013 р.н.

1.

Алексєєнко Артур Сергійович

06.01.2013

Набережна   12 кв.62

2.

Яременко Вероніка Павлівна

25.06.2013

Паризької   Комуни,   9

3.

Пиленко Євгеній Геннадійович

08.03.2013

Набережна 4 кв.26

4.

Щербина Валерія Константинівна

24.05.2013

Грушевського 51 кв.18

5.

Касьян Тімур Юрійович

06.11.2013

Набережна 16 кв.70

6.

Басюк Олександр Денисович

10.11.2013

Києвообрамська, 36-а

7.

Пріходкін Олександр Сергійович

15.09.2013

Можайська 9 кв.103

8.

Богатир Анастасія Андріївна

24.11.2013

Б.Хмельницького, 178

9.

Назаренко Владислав Миколайович

15.11.2013

С. Разіна, 6-а

10.

Василенкова Поліна Сергіївна

16.05.2013

Правика, 9

11.

Заболотня  Альона Олександрівна

31.10.2013

Набережна, 12

12.

Кас’ян Дарія Іванівна

07.11.2013

Грушевського 49 кв.16

13.

Гресь  Анна  Миколаївна

05.12.2013

Б.Хмельницького 6 кв.1

14.

Курлович   Даніела Олександрівна

18.09.2013

Набережна 10 кв.70

15.

Ісоєва Софія Фахріддінівна

08.12.2013

Котляревського, 7

16.

Стеценко Ніколь  Вахтангівна

19.12.2013

Б.Хмельницького, 140-а

17.

Головко  Єва  В’ячеславівна

22.11.2013

Паризької Комуни, 55

18.

Шинкар  Ілля  Вадимович

03.12.2013

Набережна 8, кв.66

19.

Юхно  Анна  Владиславівна

21.11.2013

Набережна 8 кв.7

20.

Романко   Дмитро Олександрович

12.06.2013

Грушевського 49 кв.56

21.

Романко   Ольга Олександрівна

12.06.2013

Грушевського 49 кв.56

22.

Пархоменко Дар’я Михайлівна

05.08.2013

Набережна 12 кв.33

23

Яценко Олена Олегівна

30.10.2013

 

24.

Бикова  Аліса  Ігорівна

02.11.2013

Артема, 49

25.

Навроцька  Лілія  Сергіївна

12.12.2013

Грушевського 57 кв.54

26.

Корнієнко  Костянтин Вадимович

17.11.2013

Франка, 9

27.

Бутович  Денис  Юрійович

19.09.2013

Пугачова 4 кв.53

28.

Самедова Кіра Рустамівна

23.10.2013

Пугачова 9 кв.25

29.

Остапенко Катерина Віталіївна

27.10.2013

Грушевського, 144

30.

Жорнік Олексій Анатолійович

10.05.2013

Ченнишевського, 4

31.

Єфіменко  Максим Олександрович

13.09.2013

Пугачова 7 кв.26

32.

Потапенко Святослав Юрійович

17.08.2013

Мазепи 13/15 кв.26

33.

Гресько  Максим Володимирович

11.09.2013

Пугачова

34.

Бакуменко  Катерина Анатоліївна

04.01.2013

Набережна 16 кв.79

35.

Шаповал  Злата Богданівна

06.10.2013

Айвазовського, 30

36.

Перебиковський Іван Дмитрович

05.04.2013

Грушевського 51 кв.52

37.

Бєляєва  Марія Олександравна

30.08.2013

Фадєєва, 73

38.

Кругленко  Микола Миколайович

10.09.2013

Пугачова 4 кв.45

39.

Стрильченко  Поліна Михайлівна

23.11.2013

Кріпосна, 27-а

40.

Гусак  Бенедикта Олегівна

26.07.2013

Карла Маркса, 19

41.

Кабанова Інна Миколаївна

21.05.2013

І.Мазепи 4 кв.2

42.

Рожа  Максим  Юрійович

29.03.2013

Ярмоленка, 5

43.

Хижняк  Дарія  Віталіївна

20.11.2013

Теплична, 17

44.

Лісова  Анна

25.06.2013

 

 

Список дітей 2014 р.н.

1.

Кравченко  Роман Дмитрович

29.01.2014

Кооперативна, 11

2.

Міранович Рената Сергіївна

13.02.2014

Грушевського 53, кВ.82

3.

Атаджанов  Сулаймон Шерзодович

17.03.2014

Вишнева, 6

4.

Саламаха  Святослав Романович

21.02.2014

Мірошниченка, 4-б

5.

Підуст  Макар  Андрійович

16.05.2014

Грушевського 53 кв.47

6.

Близнюк  Лілія  Василівна

18.05.2014

Набережна 16 кв.20

7.

Шабатін  Назарій Юрійович

26.04.2014

Грушевського 49 кв.7

8.

Вірчич  Кіра Владиславівна

15.05.2014

Грушевського 53 кв.53

9.

Вдовиченко  Поліна Анатоліївна

22.06.2014

 

10.

Степаненко  Марія Олегівна

01.07.2014

Покровська 49 кв.103

11.

Глоба Ярослав Андрійович

14.08.2014

Пугачова 4 кв.78

12

Одинець  Данило Володимирович

20.07.2014

Грушевського 55 кв.27

13.

Виноградний  Артемій Сергійович

04.09.2014

Комсомольська, 19-б

14.

Білоусько  Домена Анатоліївна

21.09.2014

Миру, 29

15.

Світлична  Анастасія Іванівна

15.06.2014

Вишнева, 22

16.

Фільова Міла Ігорівна

21.06.2014

Ярмаркова, 106

17.

Омельяненко  Артьом Віталійович

28.01.2014

Пугачова 7 кв.75

18.

Ткаченко Кирило Артурович

06.02.2014

Ярмаркова, 106

Набережна 12 кв.87

19.

Левченко  Артем Миколайович

14.03.2014

Грушевського

20.

Удовик  Андрій  Андрійович

02.02.2014

Набережна 10 кв.60

21.

Драник  Данііл  Віталійович

30.03.2014

Пугачова 7 кв.51

22.

Гаценко  Назар Сергійович

23.02.2014

Ковальська, 8-а

23.

Чайка  Вероніка Олександрівна 

28.04.2014

Набережна 16 кв.25

24.

Шеляга Ілля Олександрович

26.01.2014

Підварська, 58-4

25.

Андрущенко  Лука Володимирович

07.03.2014

Анучіна, 2

26.

Галушка Платон Сергійович

17.04.2014

Пугачова 9 кв.31

27.

Науменко  Назар Олександрович

20.03.2014

Паризької Комуни, 38

28.

Грановський  Макар Олександрович

25.02.2014

Набережна 14 кв.80

29.

Іллічова  Олександра Дмитрівна

18.06.2014

Грушевського 55 кв.37

30.

Пронько  Володимир Олегович

25.06.2014

Пугачова 4 кв.26

31.

Бондаренко  Андрій Олегович

04.07.2014

Набережна 10 кв.29

32.

Пархоменко  Олександр Олександр.

23.05.2014

Набережна 8 кв.50

33.

Гордієнко  Кіра Володимирівна

20.06.2014

Пугачова 10 кв.46

34.

Чверенчук  Арсеній Васильвич

17.06.2014

Набережна 4 кв.15

35.

Миколаєнко  Євгенія Миколаївна

09.07.2014

Набережна 8 кв.22

36.

Заболотній  Григорій Олександрович

07.04.2014

Інтернаціональна, 9

37.

Лисенко Мілана Русланівна

12.04.2014

Грушевського 57 кв.98

38.

Кузьменко  Кирило Олександрович

15.05.2014

Грушевського 86/1

39.

Шкребтієнко  Аліса Вадимівна

17.04.2014

Грушевського 49 кв.13

40.

Іваненко  Владислав Русланович

04.08.2014

В.Глібова, 9

41.

Собко Софія Вадимівна

02.08.2014

Жукова 7 кв.2

42.

Собко Вікторія Вадимівна

02.08.2014

Жукова 7 кв 2

43.

Біляй Марк Олександрович

21.08.2014

Набережна 8 кв.75

44.

Івановський  Назар Олександрович

20.02.2014

Набережна 14 кв.25

45.

Кролевець Дарія Іванівна

26.01.2014

Ярмаркова, 90

46.

Буряк Яна Станіславівна

25.07.2014

Якіра, 9

47.

Дубіна Максим Валерійович

10.07.2014

пр.Інтернаціональний, 10

48.

Самченко  Віолетта Русланівна

20.08.2014

Енгельса 46 кв.2

49.

Бабін Дмитро Геннадійович

15.08.2014

Пугачова 10 кв.37

50.

Мевша Вероніка Вікторівна

22.05.2014

Рокосовського, 2

51.

Палатна  Кароліна Олександрівна

21.06.2014

Грушевського 53 кв.96

52.

Усик Вероніка Олегівна

09.08.2014

Декабристів, 1

53.

Прищепа Іванна Стасівна

10.04.2014

Ленінградська, 8

54.

Охрімчук Василіса Сергіївна

21.05.2014

Алєксєєва, 20/1

55.

Кобзєв Ілля Віталійович

20.07.2014

Канівська, 13

56.

Муха Ігор Сергійович

26.08.2014

Набережна 14 кв.17

57.

Станіславська  Софія Сергіївна

13.07.2014

Грушевського 53 кв.73

58.

Самсоненко  Дмитро Олександрович

08.07.2014

Набережна 6 кв.21

59.

Шевченко Максим Миколайович

21.06.2014

Набережна 8 кв.72

60.

Бурчик Роман Сергійович

22.04.2014

Г.Іваневського, 11

61.

Кутова Алісія Антонівна

19.08.2014

Декабристів, 4

62.

Ковальчук Кіра Віталіївна

20.08.2014

Набережна 8 кв.37

63.

Трачук Володимир Іванович

20.08.2014

Комунарів, 21

64.

Самойленко Станіслав Дмитрович

07.09.2014

Пугачова 4 кв.80

65.

Макарь Тимофій Сергійович

02.09.2014

Польова, 14

66.

Левченко  Станіслав Володимирович

09.04.2014

Жовтнева, 32

67

Долгополов  Данило Олександрович

15.01.2014

Володимирська, 6

68.

Черепинець Аліна Олегівна

16.01.2014

Набережна 12 кв.64

69.

Мартенс  Роман Владиславович

18.08.2014

Пугачова 7 кв.80

70.

Дрогуль Любов Вадимівна

25.03.2014

Набережна 14 кв.79

71.

Дузь  Володимир Володимирович

01.04.2014

Г.Дніпра 44 кв.3

72.

Овсієнко Аліса

04.07.2014

 

73.

Хвостик Максим

21.10.2014

пр.Лесі Українки, 7а

 

 

td width=p

 
Dec
6
2013

батьки

 

Рекомендації для батьків з питань підготовки дітей до дитячого садка

- зверніть увагу на домашній режим харчування та сну й потроху наближайте його до того режиму, що буде у дитячому садку,

- привчайте малюка до самостійності й доступного його віку самообслуговування;

- розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла,

- проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка;

- учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності таїї звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь - яким дорослим;

- робіть разом з дитиною нескладну ситстему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас;

- пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани;

- чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вонапобудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми;

- дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.

- ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

 

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

- навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання, інакше малюк відчує Ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися;

- ніколи не намагайтеся "вислизнути" непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона Вам довіряла;

- вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його;

- не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку;

чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала,їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо Ви хоч раз піддастеся дитині, надалі буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

 

Яким повинен бути дитячий куточок в сім’ї

   Дитяча кімната - це особливе і незамінне місце для кожної дитини, в якій панує дивовижна атмосфера спокою, творчості і гармонії. Тут дитина почуває себе маленьким повелителем, створюючи в цих стінах свій особистий простір, свій маленький світ.

    Іноді житлові умови не дозволяють виділити окрему кімнату для дитини, і тоді батькам доводиться усіма можливими способами намагатися організувати у будинку дитячу зону, влаштувати дитині якийсь свій куточок. У разі, коли батьки здатні подарувати власну кімнату своєму чаду, перед ними нерідко встає інше завдання - як зробити дитячу такою, щоб в ній дитині було безпечно, комфортно, затишно. Перше зауваження торкається будівельних матеріалів, які використовуються при обробці кімнати.

   Нині великою популярністю користуються так звані шпалери під фарбування: вони красиво виглядають, полегшують життя хазяїну, а найголовніше - такі шпалери практичні. Якщо колір став не таким яскравим і хочеться освіжити приміщення, купуємо фарбу - і перед вами нова кімната. Якщо ж колір набрид, то і тут немає проблем - пара годин роботи і кімната міняється до невпізнання. Ось тільки усі переваги фарбувальних шпалер перекреслюються в одну мить, якщо йдеться про дитячу. У ній вони не лише недопустимі, але і небезпечні для зростаючого організму і особливо новонароджених. Для дитячої кімнати слід вибирати екологічно безпечні шпалери. Тут немає однозначних рекомендацій, оскільки дешевий вініл може бути не менш шкідливий, чим дорогий флізелін і навпаки. При виборі слід заздалегідь проконсультуватися з продавцем, попросити сертифікат або необхідну інформацію про товар, з якої стане ясно, чи годяться такі шпалери, а може від купівлі взагалі краще утриматися. Пристойні будівельні торгові мережі обов'язково допоможуть вам в цьому питанні. Окрім цього, дизайнери підкажуть, як краще оформити стіни приміщення : використовуючи один вибраний тон, комбінуючи два типи шпалер, розділивши верх і низ кожної із стін, або на одній з домінуючих віддати перевагу фотошпалерам. Варіантів тут може бути маса.

  Що стосується покриття підлоги, то і тут існують протипоказання. Не годяться для дитячої ламінатна дошка, лінолеум і так далі. Подібні матеріали здатні виділяти смоли - непомітні для нашого ока шкідливі речовини, які можуть викликати у малюків напади кашлю, алергії і в цілому негативно впливати на самопочуття дитини. Зробіть вибір на користь м'якого кольорового ковроліну або звичайного килима. Головне, щоб підлога була безпечною, м'якою і теплою.

   Колір дитячої також важливий. Інтер'єр в ній слід зробити яскравим і жвавим, з насиченими м'якими тонами. При цьому важливо вибрати таку колірну гамму, в якій би дитяча психіка не занадто збуджувалася. Адже тут дитина не лише даватиме волю своїм емоціям і енергії, але і відпочиватиме. А здоровий міцний сон - цей найважливіший стан для росту і розвитку дитини. Відомо, що синій і блакитний відтінки сприяють заспокоєнню, відновленню сил і розслабленню. Тому так часто у багатьох спальнях віддається перевага цій колірній гаммі. Між тим, дитячі психологи попереджають, що іншу дію можуть чинити відтінки синього на дітей, викликаючи у них почуття стурбованості і самотності.

   Діти постійно чому-небудь вчаться: рано чи пізно з'являється перший малюнок, виріб, листівка і так далі. Постарайтеся не пропустити усі ці започаткування, побачити і розгледіти здібності дитини, його бажання творити, займатися улюбленою справою. Заохочуйте подібні прагнення, створивши в кімнаті окрему зону творчості. Повісьте у відведеному куточку малюнки, поставте на полку маленькі шедеври, помістіть улюблені картинки в рамочки.

   Частиною інтер'єру дитячої кімнати, безперечно, являються меблі. Варіацій тут існує маса. Сьогодні можна вибрати як зручні вбудовані меблі, так і купити усе необхідне окремо. Єдина умова - меблі не мають бути незграбними. Благо нині можна знайти і ліжко, і шафу, і стіл із закругленими кутами. До речі, стіл краще всього поставити боком до вікна і, по можливості, так, щоб дитина не сиділа спиною до дверей. А якщо не виходить, тоді розв'яжете проблему за допомогою дзеркала. Встановите його так, щоб дитина могла контролювати простір хоч би бічним зором.  Не захаращуйте занадто сильно меблями дитячу кімнату, адже тут все-таки потрібне місце для ігор.

   І, нарешті, незамінний аксесуар дитячої кімнати - це стельовий світильник або люстра. Прозорий, можливо, кришталевий або скляний, він пропускатиме крізь себе і сонячне, і електричне світло, оточуючи увесь простір яскравими відблисками і тим самим збільшуючи енергію і силу. За бажанням можна створити не лише основне освітлення, але і організувати додаткове підсвічування.

   До речі, дитяча кімната зовсім не має бути великою по своїй площі. Як стверджують психологи, діти почувають себе набагато комфортніше на маленькій території. Цим і пояснюється улюблена затія багатьох хлоп'ят майструвати собі курені, халабудки, гніздечка, будиночки...

   Нехай створена вами дитяча кімната сприяє розвитку вашого чада, допомагає йому відкривати для себе нові горизонти життя і рости яскравою особою, здоровою і щасливою!

 
Dec
3
2013

                           

 
DSCN0101

 

УВАГА! КІР!

>

Надзвичайно небезпечна інфекційна

  хвороба.

Характеризується загальною інтоксикацією, підвищенням температури тіла, катаром слизових оболонок дихальних шляхів та кон’юктиви наступною появою плямисто-папульозного висипу, що покриває шкіру хворого.

Збудник кору фільтрівний вірус. Джерелом інфекції є хворий на кір. Найбільша заразність спостерігається в початковому катаральному періоді та в перші дні висипання.

ШЛЯХ ПЕРЕДАЧІ КОРУ повітряно-краплинний на значні відстані / через коридори, сходові клітки в сусідні кімнати та квартири /.Передача кору через предмети та третю особу не відбувається.

СПРИЯТЛИВІСТЬ людини до кору дуже висока. Вхідними воротами інфекції при кору є верхні дихальні шляхи і, очевидно, коньюктива очей. Інкубаційний період становить 9-11 днів, може тривати до 17 днів.

Початок хвороби гострий. З'являються симптоми початкового катарального періоду: підвищення температури тіла до 38-39  С, головний біль, кашель, нежить. Катаральні явища з кожним днем посилюються. Кашель стає впертим. З'являються світлобоязнь, сльозотеча, розвивається кон’юнктивіт. На 2-3 день від початку хвороби на слизовій оболонці щік проти малих корінних зубів, інколи на слизовій оболонці губ та кон’юктив, виникають дрібні, розміром з макову зернину, білуваті цятки, які піднімаються над слизовою оболонкою і оточені червоним обідком. Одночасно або через 1-2 дні на слизовій оболонці м'якого та твердого піднебінь з'являються червоні плями неправильної форми. Тривалість катарального періоду  2-4 дні, може бути до 5-6 днів, особливо у щеплених дітей.

Період висипу починається з нового підвищення температури та посилення інших симптомів загальної інтоксикації. Перші елементи висипу з'являються за вухами, на переніссі ,на обличчі. Характерною є етапність появи висипу: спочатку на обличчі та шиї, потім на тулубі і, нарешті на кінцівках. Висип плямисто-папульозний, сильний, місцями він зливається. Елементи висипу "цвітуть" 3 дні, з 4-го починають згасати в тому порядку, в якому вони з'явились. На місці висипу залишається пігментація згодом починається дрібне висівкоподібне лущення. Разом із згасанням висипу зменшуються явища загальної інтоксикації.

УСКЛАДНЕННЯ - розвиткові ускладнень сприяють супровідні захворювання та патологічні стани. Негігієнічні умови утримання хворих, скупченість, порушення режиму та догляду створюють широкі можливості для розвитку ускладнень при кору. Найчастіші ускладнення з боку органів дихання  - круп, гнійний бронхіт, пневмонія, плеврит. Тяжкі ускладнення пов’язані з ураженням центральної нервової системи - коровий енцефаліт, менінгоенцефаліт  та менінгіт.

ПРОФІЛАКТИКА. Обов’язкова планова активна імунізація живою атенуйованою коровою вакциною. Кір у щеплених вакциною, як прави­ло, зберігає типові для нього клінічні риси, але здебільшого перебіг його легкий.

 

ОБЕРЕЖНО  ГРИП!

 

    На  думку українських медиків активізація епідемічного процесу грипу та гострих респіраторних  інфекцій ( ГРІ ) припадає на осінньо–зимову пору. Інфекція, як правило, передається повітряно–крапельним шляхом. Проте існує ймовірність передачі її через побутові предмети.                           

               Що треба робити, щоб не захворіти:                                                   

·        обов’язково мити руки з милом, не торкатися до обличчя брудними руками;

·        щогодинно провітрювати приміщення;                                      

·        для зволоження повітря (сухе повітря – головний ворог імунітету) та запобігання сухості слизової оболонки носа у кімнаті ставити миску з водою чи класти  на батарею мокрий рушник;                                                 

·        пити достатньо теплої рідини (1,5 – 2 л на день);                  

·        частіше бувати на свіжому повітрі;                    

·        тепло одягатися перед  виходом на вулицю, бо застуда майже завжди починається після переохолодження. Особливо необхідно закутувати шию, тому що вона – головна мішень застуд;                            

·        перед виходом на вулицю у період епідемії  змащувати слизову оболонку носа кремом або будь-яким жиром. Оксолінова мазь вбиває в носі лише віруси грипу, але як механічна перешкода також може запобігти  проникненню й будь-якого іншого вірусу;                                      

·        обов’язково снідати. Перетравлюючись, частина їжі перетворюється на тепло, це не дасть вам змерзнути. Краще за все для обігріву підходять каші, макаронні вироби та страви із картоплі. На відміну від солодких вуглеводів, що згорають швидко (10–20 хв.),  ці гріють хоч і помірковано, але  зате довго і вистачить часу, щоб доїхати на роботу без переохолодження;                   

·        по дорозі на роботу та з неї триматись подалі від тих, хто чхає і кашляє, бо в той момент мільйони вірусів  розлітаються на 2 – 6 метрів;                              

·        до щоденного раціону обов’язково включати овочі та фрукти з великим вмістом вітамінів;                                                         

·        народна медицина  радить щоденно вживати ще цибулю та часник ;                 

·        щоб не заразитись або не заразити інших, коли ви захворіли, користуйтесь марлевою пов’язкою.                    

Запам’ятайте!

Якщо ви погано себе почуваєте, – не зволікайте, зверніться до лікаря!                 

 

 

 

 

 

ОБЕРЕЖНО  БУРУЛЬКИ


Нинішня зима мінлива – сильні морози чергуються з нетривалою відлигою. Такі температурні перепади – найсприятливіші умови для утворення крижаних бурульок.

Танучи, крижані бурульки можуть ламатися та падати. Особливу небезпеку бурульки становлять в місцях масового скупчення людей та на вузьких вуличках, де тротуари безпосередньо прилягають до будинків.

 

$1v проходячи повз будинки чи біля високих дерев, необхідно впевнитись у відсутності загрози падіння льодових наростів;

$1vне ходити під дахом будівель, а також під балконами;

$1vне слід заходити за межі встановлених огорож;

$1vякщо ви самостійно збиваєте  навислі бурульки з вікон верхніх поверхів – бережіться випадання з вікон;

$1vбатькам та вчителям треба розповісти дітям про всю небезпеку падіння крижаної загрози;

$1vвласникам автотранспорту не слід припарковувати свої машини біля будинків.

Пам’ятайте, що ваша особиста безпека залежить

насамперед від вас самих!

 

 

 

 

 

 

   грип

 

 

              

 ЛІТНЄ  ОЗДОРОВЛЕННЯ В  ДНЗ

Організація літнього оздоровлення та відпочинку має велике значення для відновлення сил, поліпшення стану здоров'я дітей дошкільних закладів.  Влітку батьки прагнуть, аби їхні діти добре відпочили. Окрім поїздки на море чи до бабусі, малюків можна оздоровити у дошкільному закладі. В нашому садочку літньої пори діти частіше бувають на свіжому повітрі, на майданчиках, адже саме тут, відбуваються основні оздоровчі моменти.

           Ранок в ДНЗ№10 "Любавонька" розпочинається із ранкової гімнастики. У всіх групах влітку проводяться повітряні ванни, сонячні ванни і загартування водою. Повітряні ванни особливо ефективні якщо вони проводяться в русі. Щоб діти не втомилися, вправи великої рухливості чергуються із спокійними. Значний час протягом дня відводиться на гігієнічний догляд за дітьми і роботу, пов'язану з вихованням у них гігієнічних навичок. Ретельний догляд за дітьми - основна умова охорони їх від захворювань. Перш за все вихователі слідкують за чистотою рук. Дітей привчають мити руки після забруднення і після користування туалетом. Миття ніг в дошкільному закладі проводиться влітку перед обідом. Маленьким дітям миють ноги дорослі, а діти середньої і старшої груп привчаються робити це самостійно.

Сонячні ванни проводяться тільки під наглядом медичної сестри.

Аби малюки на втомлювалися, вихователі змінюють види діяльності: спочатку - гра, потім - хороводи. У спекотну пору діти, відпочивають в затінку дерев. Найбільш улюбленним місцем є пісочниця.

ПОРАДИ ВІД МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ

 

Щодо запобігання захворюваності на грип та інші ГРВЗ

 med

 

 

Пам’ятка для батьків щодо профілактики

 гострих респіраторних захворювань

 

Режим дня

 

            Дотримання правильного режиму дня допоможе підвищити стійкість організму вашої дитини до застуди та грипу. Обов’язковими є проведення ранкової гімнастики, гігієнічних процедур, занять з фізкультури тощо

 

Збалансоване харчування

 

            Важливим чинником в оздоровленні дітей є оптимально збалансоване харчування. Повноцінний раціон має містити достатню кількість усіх необхідних для організму поживних речовин у правильних пропорціях. Так, надмірне вживання білкових продуктів може стати причиною ексудативного діатезу, а нестача білка спричиняє погіршення стану імунітету (уповільнюється утворення захисних білків – глобулінів). Зловживання їжею з надмірною кількістю вуглеводів і жирів порушує обмін речовин, сприяє появі зайвої ваги, ослаблює імунітет.

 

Процедури загартування

 

            Загартування як один з основних засобів профілактики ГРЗ забезпечує стійкість організму до несприятливого впливу фізичних чинників навколишнього середовища – коливань температури , зміни атмосферного тиску тощо. Дозоване використання процедур загартування допомагає активувати захисні механізми організму. Найпоширенішими природними засобами загартування є свіже повітря й вода.

 

Загартування повітрям

 

            Загартування повітрям (найчастіше холодним) є дуже розповсюдженим у профілактиці ГРЗ завдяки стимуляції реакцій імунітету і процесів терморегуляції. У людей, стійких  до низьких температур, теплоутворення в організмі проходить інтенсивніше. Поліпшене кровопостачання шкіри зменшує ймовірність виникнення обморожень.

 

Дієвими засобами загартування повітрям є перебування дітей на свіжому повітрі (не менше 3,5 годин) та повітряні ванни. Прохолодне повітря подразнює нервові закінчення шкіри і слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, стимулюючи підвищення порогу їх чутливості та тренування механізмів терморегуляції. У холодну пору року прогулянки можна поєднувати з рухливими іграми та гімнастичними вправами на свіжому повітрі.

 

Загартування повітряними ваннами необхідно проводити у приміщенні, завчасно понизивши температуру повітря у ньому до 18-20 0С Перша повітряна ванна має тривати від 3до 5 хв. Час кожної наступної процедури необхідно збільшувати на 3-5 хв. повітряні ванни можна поєднувати з гігієнічною гімнастикою після сну, дихальними вправами, рухливими іграми, ходінням босоніж по підлозі або килимку, змоченому розчином морської солі протягом 10 хв.

 

            Організовуючи  процедури загартування, необхідно враховувати стан здоров’я, створювати позитивну психологічну атмосферу.

 

Загартування водою

 

            Потужним природним засобом загартування є вода. Загартування водою треба починати з розтирання тіла мокрою губкою, фланелевою рукавичкою або рушником. Початкова температура води для розтирання має бути 35-36 С  З кожною наступною процедурою  температуру води поступово знижують на 1С, поки вона не досягне 28-30С.  після проведення загартування необхідно насухо витерти шкіру дитини до легкого почервоніння. Процедура має тривати 1-2 хвилини.

 

            Коли дитина звикне до розтирань водою, почуватиметься комфортно, можна проводити обливання. Процедуру проводять щоденно чи через день упродовж 2-3 хвилин. Температуру води поступово понижують з 34-37 С до 22-23 С. Обливання поліпшує функціональний стан органів, тканин, стимулює апарат фізичної терморегуляції.

 

            У профілактиці ГРЗ ефективним є загартування стоп, адже між охолодженням стоп та рефлекторною судинною реакцією слизової оболонки верхніх шляхів існує залежність.

 

Вживання фіточаїв

 

            Ефективним методом профілактики захворювань органів дихання є вживання рослинних чаїв. Таку профілактику доцільно проводити раз на день протягом місяця, особливо в осінньо – зимовий період, коли збільшується загроза застудних захворювань

 

Вживати напої з лікарських рослин (фіточаї) рекомендовано за 20 хв. до приймання їжі. Фіточаї підвищують захисні функції організму , поліпшують роботу шлунково – кишкового тракту, зменшують запалення. У період епідемії ГРЗ рекомендовано використовувати  відвари трав відхаркувальної та протизапальної дії.

 

            Разом із трав’яними відварами можна вживати кисневі коктейлі, до складу яких можуть входити шипшина, малина, чорна смородина.

 

Дихальна гімнастика

 

            Підвищити імунітет дитячого організму також допоможе дихальна гімнастика. За допомогою спеціальних вправ діти навчаються правильно дихати через ніс,, розвиваючи верхнє , середнє, та нижнє дихання. 

 

 

ЯК УБЕРЕГТИ СЕБЕ ТА ДИТИНУ

ВІД ЗАХВОРЮВАННЯ НА САЛЬМОНЕЛЬОЗ

 

 

Сальмонельоз – гостре інфекційне кишкове захворювання, яке виникає при споживанні продуктів, заражених мікроорганізмами з роду сальмонела (названий на честь американського вченого Д.Сальмона). Воно зустрічається в усіх країнах світу як у вигляді групових епідемічних спалахів (коли одночасно хворіє велика кількість людей), так і у формі поодиноких випадків.

            Особливе епідеміологічне значення має здатність сальмонел не тільки досить стійко зберігатися, а й розмножуватися в продуктах харчування. Найбільш інтенсивно сальмонели розмножуються при температурі 37 градусів. В м’ясних, молочних продуктах, холодці, бульйоні окремі сальмонели розмножуються в умовах кімнатної температури. В процесі кулінарної обробки сальмонели гинуть при 60 градусах через годину, при 70 градусах – через 5-10 хвилин, при 80 градусах – через 2-3 хвилини, при кип’ятінні – миттєво.

            Джерелом інфекції є різні тварини: рогата худоба, свині, вівці, коні, собаки, коти, гризуни (щурі, миші), птиця особливо водоплавна (качки, гуси). Можливе також зараження від людини – носія сальмонел.

            Найчастіше сальмонельоз у людей виникає в результаті споживання зараженого м’яса і м’ясних продуктів, при цьому велике значення мають способи кулінарної обробки м’яса. Небезпеку становлять м’ясні вироби з фаршу, ліверні ковбаси, холодець, паштет.

            Захворювання на сальмонельоз можуть бути пов’язані із споживанням інфікованого молока, м’яса птиці, яєць та виготовлених з них виробів. Джерелом зараження може бути риба та страви з неї. Відомі випадки захворювання після вживання риби гарячого коптіння, оселедців пряного посолу, смаженої риби, виробів з рибного фаршу. Найбільш часто харчові сальмонельози, як і інші кишкові інфекції спостерігаються в літні місяці.

            Інкубаційний період – час від потрапляння в організм людини збудників до появи ознак захворювання – від 2 годин до 3 діб (частіше 6-18 годин). Чим інтенсивніше накопичення сальмонел в продукті, тим коротший інкубаційний період. Захворювання звичайно починається гостро, з’являються головний біль, слабкість, втрата апетиту, біль в суглобах, деколи хворого морозить. Ці явища нерідко вважають простудою і тому намагаються лікуватися домашніми засобами. Зразу за цим приєднується біль у животі, нудота, блювання, понос. Хвороба триває 3-7 днів.

Для попередження сальмонельозів у нашій країні постійно здійснюється комплекс ветеринарно-санітарних, медико-санітарних та протиепідемічних заходів. Відповідно до законодавства, м’ясо, в якому при лабораторному дослідженні виявлені сальмонели, підлягає знешкодженню.

            лікар

 

      Як не допустити отруєння харчовими продуктами

 

   При приготуванні їжі необхідно звертати увагу на якість продуктів харчування.

·         У кожного продукту є свій строк зберігання. Особливо ретельно треба ставитись до використання в їжу продуктів, що швидко псуються: молочних, м’ясних, рибних.

·         Страви з м’яса та риби потрібно відразу використовувати в їжу.

·         В холодильнику м’ясо зберігають 5 діб, рибу і птицю – до 2 діб, яйця – до 3 тижнів, сметану – до 3 діб.

·         Щоб купити свіжі продукти, дивись на дату виготовлення, що вказана на упаковці.

·         Щоб визначити, чи свіжі яйця, необхідно помістити яйце в склянку з водою: якщо яйце лежить на дні – воно свіже; піднялось кінчиком вгору – йому 2-3 тижні і використовувати його можна лише в тісто; спливло вгору – викинь, воно – зіпсоване.

·         Можна отруїтись і хлібом. Запліснявілий хліб їсти недопустимо. Деякі види плісняви виробляють отруту.

·         Продукти, які можуть нести небезпеку в літній період: розрізаний кавун, вінегрет, гречана та манна каші, овочеві салати, розтале і знову заморожене морозиво.

·         Заморожені продукти зберігають більше вітамінів, ніж ті, що знаходяться в той самий час просто на повітрі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
Dec
3
2013

 

 

DSCN1811

 

практичний психолог ДНЗ - Щербак Анюта Віталіївна, "спеціаліст вищої категорії" 

 

2017-2018 навчальний рік

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ СОРОМ'ЯЗЛИВОЇ ДИТИНИ

 

1. Фон спілкування з дитиною повинен бути спокійним і доброзичли­вим.

2. Необхідно звести до мінімуму критику і негативні оцінки поведінки дитини, а щодо її особистості такі оцінки взагалі неприпустимі.

3. Головний козир дорослих — це терпіння і тактовність.

4. Необхідно розвивати у дитини ініціативність і самостійність.

5. У побуті необхідно стимулювати дитину до різнобічного спілкування: звернутися до когось з проханням, віддати що-небудь (гроші — продав­цю, телеграму — телеграфісту тощо). На перших етапах присутність та участь знайомого дорослого обов'язкова.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ НЕСПОКІЙНОЇ ДИТИНИ

 

1. Слід уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти. Чітко виберіть для себе, що можна і чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.

2. Показуйте дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас.

3. Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти. Пам'ятайте, що істеричні напади найчастіше пов'язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття.

4.  Не треба по­турати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїть­ся, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ КОНФЛІКТНОЇ ДИТИНИ

 

1. Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Тре­ба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.

2. Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.

3. Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, ви­значте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації. Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжу­ватиме провокувати їх.

4. Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

 

DSCN1796

ДИТИНА І ТЕЛЕБАЧЕННЯ

  Телебачення несе нам різноманітну інформацію, є формою нашого дозвілля і дозвілля наших дітей.Як показує статистика, щоденний, кількагодинний перегляд телепередач для більшості наших сучасників – норма, стиль життя. Цю звичку поступово переймають і наші діти. А чи така вже безвинна ця звичка? Дозвольте надати інформацію про дослідження сучасних науковців щодо впливу телебачення на розвиток дитини, а як поводитися вже вирішувати нам самим.      

    Сучасні психологи після проведення спеціальних експериментів дійшли висновку про негативний вплив телебачення на психофізіологію, психіку та поведінку людини. Те, що від надмірного перегляду телебачення потерпає зір, відомо майже кожному, а от що страждає і майже весь комплекс психічних процесів, станів і властивостей людини, особливо у дітей, знають далеко не всі. Зазирнемо до лабораторій учених, щоб переконатися в справедливості нашого твердження.

Отже, дитина і телебачення, його вплив на неї.

    Психомоторика. Тривале сидіння перед телевізором у відносно нерухомій позі може провокувати в дитини стан неприродного збудження як компенсацію попереднього стану гіподинамії. Тож не дивно, що після цього вона якийсь час не може зосередитися, не знає «куди себе подіти». Як тут не згадати прописну істину: „ сидячий " спосіб життя і здоров 'я — речі несумісні у будь-якому віці.

   Сприйняття. Зображення на екрані телевізора не сприяє формуванню просторового та кольорового зору, тобто не дає уявлення про перспективу, віддаленість об'єктів один від одного, а також про тонкі відтінки кольорів.     Викликають також серйозне занепокоєння форма та стиль зображення людей і речей у зарубіжних «мультиках»: грубі, квадратні або інші неприродні обриси облич людей і тіла тварин (наприклад, як у мультфільмі «Людина-павук») ще більше відділять дитину від реального світу.   

    Уявлення. У дошкільному віці в дитини активно формуються внутрішні образи та внутрішній план дій. Неабияку роль у цьому відіграють художні твори – казки, оповідання, які читає дорослий або ж сам малюк, або які дитина слухає по радіо. При цьому дитина намагається уявити події, запам'ятати та пережити їх. Так народжуються власні яскраві образи. Коли ж дитина сприймає вже сконструйовану на екрані реальність, вона ніби «споживає» вже готові образи, і її внутрішні уявлення пасивні та позбавлені індивідуальності, що, безумовно, шкодить інтелектуальному розвитку.

   Пам'ять. Оскільки здорова пам'ять є провідною серед інших видів людської пам'яті, можна зробити висновок, що сприйняття нового за допомогою телебачення є найлегшим для дитини, а, як відомо, те, що легко дається, не завжди розвивається.

  Увага. Ми вже казали, що після тривалого перегляду телепередач у дітей часто погіршуються концентрація уваги та самопочуття. Особливо негативно впливає на дитячу увагу такий телевізійний продукт, як реклама. Встановлено, що розробники реклами подеколи застосовують спеціальні психологічні методи, які підсилюють у людини почуття тривоги, викликають емоційне напруження. Ясна річ, що дитина, в якої рівень довільності уваги ще низький, тобто яка погано керує власними психічними процесами та станами, часто надзвичайно чутливо відгукується на такий спрямований вплив, як реклама. Так, одна мама скаржилася, що в її малюка (1,5 року) сформувався рефлекс: його можна нормально нагодувати або заспокоїти тільки тоді, коли він дивиться рекламу або навіть тільки прислухається до неї (зазвичай, до певної реклами, яку він уже знає).

   Мислення. На сьогодні доведено, що телебачення культивує усереднену точку зору. Перегляд великої кількості телепередач уніфікує погляди, згладжує стадії розвитку людини. Реклама часом підштовхує до скороспілих висновків та необдуманих вчинків. Діти, які регулярно та надмірно «споживають» продукцію засобів масової інформації, мислять надто поверхово, готовими асоціаціями.      Як співвідносяться особливості мислення дітей та їх сприйняття телебачення? Оскільки в малят поки що небагатий життєвий досвід, їм важко адекватно оцінити телевізійну інформацію. Діти не здатні критично мислити та здійснювати аналіз, тому надумані телеісторії сприймають як реалістичні, що віддаляє малят від розуміння реального життя.

   Моватамовлення. Психологи встановили, що діти запозичають з телепередач специфічний стиль розмови. Останні дослідження психологів у країнах ОЕС показали, що кожна третя або четверта дитина дошкільного віку страждає на затримку розвитку мовлення або його порушення, незалежно від рівня освіти батьків або належності до певного соціального прошарку. На жаль, «німий ефі» посідає дедалі більше місце у родинному спілкуванні. Батьки разом з дітьми сидять перед екранами телевізорів або одна із сторін біля комп'ютера і їхнє спілкування зводиться лише до ситуативного, наприклад: «Дай», «Відійди», «Не чіпай», «Так», «Ні» тощо. Намагання психологів виправити відставання у мовленнєвому розвитку дітей згодом не завжди буває успішним, надалі у таких дітей виникають серйозні проблеми з опануванням правопису, пам'яттю, психомоторикою.

    Уява, фантазіїтатворчіздібності. Надмірне захоплення телебаченням, вважають психологи, затримує розвиток оригінальності, самостійності, незалежності мислення, уяви та фантазії – цих головних складників творчого процесу, що підтверджується низкою емпіричних досліджень. Так, установлено, що:

 * діти із маленьких містечок, де немає розвиненої системи телекомунікацій, проявляють меншу стереотипність поведінки і набагато вищі творчі здібності (дослідження канадських психологів), ніж їхні однолітки з великих міст;

* діти складають оригінальніші продовження оповідань, початок яких почули по радіо, ніж тих, що побачили по телевізору;

* дошкільнята, які багато дивляться телевізор, рідше грають з уявним товаришем, у них низький рівень уяви, вони не здатні до активного творчого мислення, постійно чекають, що важлива інформація надійне ззовні, не продукують власних ідей та суджень, у них формуються стандартні зорові образи та асоціації;

* у дітей, які дивляться телепередачі десять і більше годин на тиждень, за оцінками експертів, на чверть знижений творчий потенціал;

* перегляд жорстоких мультфільмів і фільмів зі сценами насильства перешкоджає прояву фантазії дітей.

     Щодо впливу жорстокості на творчий потенціал дитини, то ось як пише про це авторитетний дослідник телебачення Р. Харріс: «У нових дитячих шоу на телебаченні вбачаємо велику небезпеку, оскільки, чим доступніші ставатимуть дітям агресивні іграшки, тим вірогідніше, що вони наслідуватимуть жорстоку поведінку персонажів мультфільмів.»Хлопчаки всіх поколінь грали у війну, але раніше більше доводилося працювати їхній уяві: палиця в них правила за меч, шматок картону – за пістолет. Тож у дітей був стимул до розвитку творчих здібностей. А вже пластиковий автомат-іграшку можна використати у грі тільки для того, щоб убивати людей, і ніяка фантазія тут не потрібна. Такі ігри та іграшки спонукають маленьких дітей дивитися на реальні речі та людей «просто, як на іграшки».

     Емоції. Дуже непокоїть психологів виникнення у дітей страхів і розладів емоційної сфери після перегляду телепередач, в яких фігурують всілякі монстри, мутанти та інші істоти, породжені хворобливою уявою їхніх творців. Щоб подолати страх, дошкільнята починають щось їсти, заплющують очі, стискають якийсь предмет. Інколи такі перегляди можуть призвести до нервових зривів, особливо якщо діти вірять у реальність насильства на екрані.

        Після перегляду жорстоких фільмів у більшості людей з нормальною здоровою психікою наступає стан так званої «сенсибілізації», тобто підвищеної чутливості (вони, наприклад, починають гостріше реагувати на несправедливість, емоційніше сприймати події життя). Однак, якщо насильство бачити на екрані щодня і врахувати, що люди дивляться телевізор здебільшого у розслабленому стані, то в них за етапом сенсибілізації розвивається стан «десенбілізації» – зниження чутливості.«Когось б'ють, над кимсь знущаються – а це що новина?» Тож не дивно, що чим більше людина приохочується до фільмів жахів, тим менше вона проявляє емпатію до інших людей – факт, зафіксований психологічними дослідженнями.

      І ще одне. Як ми дратуємося, коли змістовна телепередача або високохудожній кінофільм перериваються рекламою, що нахабно вдирається подекуди в найдраматичніші моменти. Після цих здебільшого низькопробних «витворів» навряд чи діти відчуватимуть емпатію до героїв та інтерес до подій, знецінених втручанням реклами.

       Вольовасферайрегуляціяповедінки. Подовгу просиджуючи перед телевізором, дитина звикає отримувати задоволення, позитивні емоції, не докладаючи до цього ніяких зусиль. Психологи твердять: більшість з 20 мільйонів безробітних Європи – це «телеінваліди», люди пасивні, байдужі та бездіяльні.

    В історії психології відомі дослідження Альберта Бандури (1963). Дошкільнятам демонстрували фільми, в яких дорослі били ляльку Бобо, вдаючись при цьому до різних способів. Після перегляду фільмів діти йшли гратися. Виявилося, що більшість з них копіювала агресивну поведінку дорослого – нові для них способи завдання болю іншим. А.Бандура назвав цей вид наслідування поведінки людиною «вікарним навчанням», або навчанням шляхом наслідування спостережуваної моделі поведінки.

     Дуже «заразливим» для дітей є екранне насильство, яке заохочується, винагороджується у фільмі, якщо агресивну поведінку демонструє позитивний герой, особливо в тих випадках, коли фільм гарно зроблений, має художню цінність.

    Взагалі для деяких людей телебачення стає головною життєвою цінністю, заради якої вони відмовляються від спілкування з друзями та родичами, від участі у суспільному житті, прогулянок, занять спортом.

   Природно виникають запитання: а чи не перебільшують автори небезпеки телебачення? Як запобігти негативному його впливові? Як розв'язуються ці проблеми в інших країнах?

   Відповідаємо: на жаль, досліджень, які б говорили нейтральний або незначний вплив телебачення на дітей, досить мало, переважна їх більшість робить невтішні висновки.

    А чи можна використовувати силу ЗМІ, у тому числі й телебачення, для благородної мети? На прикладі деяких спеціальних пізнавальних дитячих телепередач було показано, що вони дають позитивний, хоча й короткочасний, вплив на розвиток дитини, а саме: збільшується її словниковий запас, формуються позитивні соціальні установки. Це ефект підсилюється, коли зміст телепередачі обговорюється дитиною разом з батьками чи вчителями або якщо перегляд супроводжується навчанням.     Отже, протидіяти негативному впливові телебачення можна й потрібно, і робити це необхідно в різні способи і на кількох рівнях: суспільства, родини, окремої людини. Ми не можемо повністю відмовитися від цього продукту людської творчості у своєму повсякденному житті, однак недоречно його перетворювати на головну життєву цінність.Занадто вже великий, різноманітний, чудовий реальний світ. 

 

 

Поради батькам щодо адаптації дитини до умов дошкільного навчального закладу

 

1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі.

 2. Готуючись до дитячого садка, докладно розкажіть малюку, що вдень він буде ходити до дитячого садка, а ввечері ви разом з ним будете займатися вдома цікавими справами.

 3. Варто зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного навчального закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: «Не слухатимеш – віддам у садочок». Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання в неї ходити до садка: «Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувану подію.

4. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість в тому, що він потрібен вам!

 5. Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

6. Подбайте про психічне і фізичне здоров’я дитини.

 

7. Повідомте вихователів про звички та вподобання вашого малюка, про особливості здоров'я та поведінки.

 

 

Рекомендації для батьків  щодо взаємодії з тривожною дитиною

 

-         Найголовніше – це зрозуміти, що дитина тривожна. Для цього спілкуйтеся з дитиною, говоріть про те , що її хвилює, чого вона боїться, про що думає. Дитина має довіряти Вам. Вона має бути впевненою, що звернувшись до Вас за порадою чи підтримкою, не отримає осуду чи насмішки, а знайде розуміння, знатиме, що Ви завжди допоможете їй знайти вихід у будь-якій ситуації.

-         Якщо дитина не говорить відкрито про свої труднощі, пограйте з нею її улюбленими іграшками, моделюючи у грі можливі складні ситуації. Діти дошкільного віку зазвичай залюбки беруть участь у таких іграх. Під час гри дитина може відтворити те, що її турбує, тривожить, а Ви натомість підкажете, як розв’язати ту чи ту проблему.

-         Якщо найближчим часом має відбутися важлива подія, у якій дитина братиме участь ( поїздка, свято, вистава тощо ), то заздалегідь підготуйте дитину до неї, детально обговоріть, що саме відбуватиметься.

-         Не описуйте дитині можливі труднощі – навпаки, демонструйте віру в її сили та можливості. Завжди будьте напоготові допомогти своїй дитині, підтримати її.

-         Формуйте у дитини позитивне мислення, показуючи, як знаходити плюси в будь-якій ситуації. Станьте для неї прикладом оптимізму, адже в оптимістичних батьків – оптимістичні діти.

-         Використовуйте частіше у спілкуванні з дитиною тілесний контакт – обіймайте її, гладьте, беріть за руку тощо.

-         Намагайтеся робити дитині менше зауважень, особливо за присутності сторонніх.

-         Уникайте несправедливих, необдуманих покарань, крику, образ. Контролюйте свої емоції.

-         Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

-         Використовуйте у спілкуванні з дитиною слова підтримки: «Молодець!», «У тебе все вийде!», «Я вірю в тебе!» тощо.

-         Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Орієнтуйтеся лише на її особисті успіхи та особливості. Відзначайте, що в ній змінилося, чого вона навчилася, порівнюючи її можливості, здібності, навички з тими, що були минулого тижня, місяця, року.

-         Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для дитини.

-         Спілкуйтеся з дитиною спокійним тоном, контролюйте своє мовлення.

-         Будьте послідовними у вихованні дитини.

 -         Не будьте надто вимогливими до дитини.

-         Навчайте дитину ставити перед собою конкретні коротко перспективні цілі та поступово, можливо, за Вашої допомоги, досягати їх.

-         Залучайте дитину до колективних видів діяльності. Однак уникайте змагань і будь-яких інших видів діяльності, орієнтованих на швидкість виконання.

-         Не намагайтеся у складних обставинах одразу виконати все замість дитини – запропонуйте їй подумати і впоратися з проблемою разом.

 

 

 

 

 

Підтримуємо дитину, яка переживає посттравматичний стрес

Поради для батьків

-         Подбайте, аби дитина перебувала в теплі та безпеці, подалі від шуму та значного скупчення людей.

-         Частіше обнімайте та притуляйте дитину до себе.

-         Говоріть із дитиною спокійним і ласкавим голосом.

-         Приділяйте дитині якомога більше часу та уваги.

-         Постійно нагадуйте дитині, що вона в безпеці.

-         Поясніть дитині, що вона не винна в тому, що сталося.

-         Намагайтеся не розлучати дитину з тими, хто піклується про неї – із братами, сестрами, близькими.

-         Дотримуйтеся звичного режиму життєдіяльності дитини.

-         Відповідайте на запитання дитини про події, що відбулися, простими словами, без подробиць, що можуть її налякати.

-         Дозволяйте дитині бути поруч із вами, якщо їй страшно.

-         Будьте терплячими, якщо дитина повертається до поведінки, яка властива дітям дошкільного віку.

-         Створюйте умови для ігор та відпочинку дитини.

 

 

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА ПРИ ПОВЕДІНЦІ У ЕКСТРЕМАЛЬНІЙ СИТУАЦІЇ

Інколи буває, що страх перед терористичним насильством, абсолютно не відповідає реальному ризику піддатися нападу. В результаті з'являється постійне почуття тривоги, яке може у відповідний момент перерости в жах, а він проявиться у фізичній  слабкості, нерухомості  або панічній втечі.

Такий пригнічений стан утруднює пошук виходу з екстремальної ситуації, викликає почуття безнадійності, веде до відмови від активного опору, і навіть від боротьби за власне життя.

Проаналізуйте свою поведінку в екстремальній ситуації. Можливо, вона характеризується однією з наступних ознак :

Дезорганізація поведінки може проявитися в несподіваній втраті раніше набутих навичок, які, здавалося, були доведені до автоматизму. Деякі люди в звичайних умовах проявляють чудеса володіння різними прийомами самооборони, але в екстремальній ситуації раптом, зовсім забувають про них.

Гальмування дій характеризується тим, що екстремальна ситуація може викликати стан ступора (заціпеніння).

Підвищення швидкості виражається в мобілізації усіх ресурсів організму на подолання екстремальної ситуації. При цьому спостерігається чіткість сприйняття і оцінки того, що відбувається, здійснюються адекватні ситуації дії. Ця форма реагування, звичайно ж, найбажаніша, проте вона з'являється, як правило, тільки за наявності певних навичок і спеціальної підготовки.

Щоб діяти адекватно в екстремальній ситуації, постарайтеся по можливості дотримуватися наступного плану дій :

перш, ніж приймати якесь рішення, проаналізуйте ситуацію, в якій ви опинилися;

спробуйте, наскільки це буде можливо, оцінити людину, супротивну вам, звернувши увагу на її фізичні і психічні дані, її настрій і можливі особливості в поведінці;

приведіть себе в стан, який дозволить вам не лише діяти, але і думати;

визначте тактику своєї поведінки залежно від усього обсягу інформації, що надійшла до вас, і поводьтеся відповідно до неї.

Багато хто допускає одну з двох помилок - переоцінює свої можливості, або сильно їх занижує. І те, і інше робить вас потенційною жертвою.

Отже, необхідно уміти розрізняти небезпеки дійсні і уявні, правильно оцінювати людей і контролювати себе. Нарешті. Сумна порада, але психологічно потрібно бути завжди готовим до застосування насильства, що вже саме по собі є ефективним засобом захисту.

Головне правило - зрозуміти, в яку ситуацію ви потрапили, наскільки реальна загроза фізичного насильства, і чи можна її уникнути.

Ваше сприйняття буде, передусім, залежати від того, де вам погрожують. Наприклад, якщо це ваша квартира, пам'ятайте, що той, хто погрожує, набагато гірше орієнтується в обстановці, яка вам добре знайома.

Якщо це приміщення, в якому господарем положення є людина, яка вам загрожує, саме по собі незнання обстановки багато в чому може сковувати ваші дії. Екстремальна ситуація може по-різному сприйматися і на вулиці. У темний час доби будь-яка загроза сприймається серйозніше, ніж вдень.

Важлива оцінка кількості людей, які  реально вам загрожують. Характер взаємовідносин між ними може підказати, хто в групі головний, чи уперше ці люди здійснюють напад або вони діють як злагоджена злочинна група. При безпосередньому нападі слід враховувати власні фізичні можливості.

Уникайте миттєво реагувати на напад насильницькими діями, особливо якщо злочинці озброєні.

У такому разі краще не чинити опір, хоча це і не здається гідним виходом з ситуації. Практика показує, що людина, яка зазнала  нападу має більше шансів вижити, якщо визнає за злочинцем його перевагу. Перш, ніж що-небудь робити, слід зважити свої реальні можливості і можливі наслідки.

Постарайтеся не допустити паніки. Для цього необхідно змусити себе деякий час зберігати спокій, вільно і глибоко дихати. Якщо паніка виникла на вулиці, і немає інших загрозливих чинників, спокійно поясніть ситуацію і виведіть людей з небезпечного місця.

ЯК ПОВОДИТИСЯ ПРИ ТЕРАКТАХ

При захопленні в заручники

На жаль, ніхто з нас не захищений від ситуації, коли ми можемо опинитися в заручниках у терористів. Але все таки є декілька універсальних правил.

Постарайтеся дотримуватися спокою і не показувати свого страху. Не чиніть терористам опору, не намагайтеся вступати з ними у бесіду, не прагніть розжалобити їх або відрадити від виконання наміченого ними плану. Виконуйте їх вимоги і не реагуйте на їх дії відносно інших заручників.

Не порушуйте встановлених терористами правил, щоб не спровокувати погіршення умов вашого утримання. Не слід, наприклад, пробувати зв'язатися з рідними або правоохоронними органами. Якщо про це стане відомо вашим викрадачам, вони сприймуть це як непокору і, як мінімум, зроблять режим вашого утримання жорсткішим.

Може настати такий момент, коли турбота про стан власного духу і тіла стане здаватися вам безглуздою.

Проте, в такій ситуації дуже важливо не забувати про особисту гігієну, робити фізичні вправи. Не можна дозволяти собі зосереджуватися на переживаннях.

Способів відволіктися існує немало: намагайтеся придумати собі яку-небудь гру, згадувати напівзабуті вірші, анекдоти тощо. Для вірян великою підмогою є молитва.

Перебування в заручниках завдає психічної травми навіть дуже стійким людям. Звільнених нерідко обтяжують відчуття провини і сорому, втрата самоповаги, різного роду страхи.

Пам'ятайте, що це нормальна для колишніх заручників реакція. Для повернення до нормального життя потрібно досить тривалий період.

Заручники, зазвичай, знаходяться в умовах різкого обмеження свободи переміщення і відсутності засобів зв'язку.

Вони не мають в розпорядженні інформації про те, що відбувається у зовнішньому світі, як розвиваються події навколо захоплення. Це ускладнює ухвалення рішень.

Якщо заручникові дозволили вступити в контакт з рідними, слід заспокоїти близьких і попросити прикласти максимум зусиль для звільнення. Також при розмові з родичами потрібно пояснити, якщо ви маєте таку інформацію, які вимоги викрадачів.

Рекомендації до дій при захопленні.

Коли відбувається захоплення заручників слід пам'ятати, що:

Тільки у момент захоплення заручників є реальна можливість утекти з місця події.

Налаштуйтеся психологічно, що вмить вас не звільнять, але пам'ятаєте, що звільнять вас обов'язково.

Ні в якому разі не можна кричати, висловлювати своє обурення.

Якщо почався штурм, необхідно впасти на підлогу і закрити голову руками, намагайтеся при цьому зайняти позицію чимдалі від вікон і дверних отворів.

Тримайтеся чимдалі від терористів, тому що при штурмі по них стрілятимуть снайпери.

Якщо ви отримали поранення, головне - постаратися зупинити кровотечу, перев'язавши рану. Надайте допомогу тому, хто поруч, але в скрутнішому становищі.

Не слід брати в руки зброю, щоб вас не переплутали з терористами.

Не намагайтеся самостійно учинити опір терористам.

Якщо на вас повісили бомбу, треба без паніки голосом або рухом руки дати зрозуміти про це співробітникам спецслужб.

Фіксуйте в пам'яті усі події, які супроводжують захоплення. Ця інформація буде дуже важлива для правоохоронних органів.

Якщо в заручниках ваш родич

У разі, якщо ви дізналися про захоплення близької людини, негайно телефонуйте в міліцію. До звільнення заручників підходять дуже серйозно, залучаючи професіоналів з МВС з їх унікальними технічними засобами. Попередня підготовка до операції триває від декількох годин до декількох днів. Це залежить від тієї швидкості, з якою бандити висувають свої вимоги, і від родичів жертви - наскільки швидко вони звернуться в міліцію і як поведуться надалі.

Справа ускладнюється, якщо родичі самостійно намагаються відкупитися від бандитів або ведуть "подвійну гру".

Коли шантажисти висунуть які-небудь вимоги, передусім, переконайтеся, що заручник живий і неушкоджений. Побачитися із захопленим вам навряд чи дозволять, але поговорити з ним по телефону необхідно. При цьому злочинцям потрібно твердо дати зрозуміти, що ні про які переговори не може йтися, поки ви не переговорите з родичем. Під час розмови необхідно переконатися, що на іншому кінці дроту дійсно та людина, про яку йде мова.

Можливо, зв'язок буде неякісним, але вам треба отримати інформацію від того, з ким ви говорите, яка доведе, що це дійсно ваш близький. Це також важливо, щоб переконатися, що ви розмовляєте з людиною, а не з магнітофонним записом. Пам'ятайте, що під час бесіди не можна навіть натяками намагатися отримати інформацію про того, хто захопив родича, і де його тримають. Ця непотрібна цікавість може коштувати заручникові життя.

Дуже важливий психологічний аспект вашої розмови. Вам потрібно заспокоїти заручника, пообіцявши зробити усі можливі заходи, щоб звільнити його в найкоротші терміни. Поцікавтеся, як з ним поводяться, чи все в порядку з його здоров'ям. Переконайте родича в тому, що не варто робити самостійних активних дій, щоб не загострити ситуацію.

Після того, як ви переконалися в тому, що говорите дійсно зі своїм близьким, уважно вислухайте вимоги загарбників. Незалежно від того, якими будуть ці вимоги, постарайтеся попросити про тимчасове відстрочення. Мотивуйте це прохання, наприклад, відсутністю на даний момент фінансових коштів або можливості виконати платіж. Якщо переговори йдуть при особистій зустрічі, попросіть повторити її, якщо по телефону - передзвонити. Врахуйте, що отримане вами відстрочення буде зовсім незначним.

За цей час вам слід терміново вирішити, що робити: або виконати умови шантажистів, або звертатися в правоохоронні органи.

Якщо ви наважилися звернутися по допомогу до фахівців, необхідно робити це відразу, оскільки і розробка плану операції, і узгодження ваших дій із спецслужбами, і підготовка групи захоплення потребує часу. Краще всього повідомити спецслужбам по телефону, оскільки злочинці можуть в цей час спостерігати за вами. Проте для страховки використайте не той телефон, на який вам дзвонили шантажисти.

Морально приготуйтеся, що при повторному дзвінку загарбники можуть заявити вам, про впевненість  в тому, що ви звертались в правоохоронні органи по допомогу. Найчастіше злочинці лише намагаються узяти вас на переляк і змусити відмовитися від звільнення вашого близького за допомогою спецслужб. В цьому випадку відповідати "не дзвонили" потрібно чітко і ясно, щоб у загарбників не було і тіні сумніву відносно щирості вашої відповіді.

При залученні до операції спецслужб виконуйте їх вказівки, намагайтеся мінімально проявляти ініціативу. Дійте за розробленою і затвердженою схемою. І намагайтеся виторгувати додатковий час. Він дозволить якісніше підготуватися до звільнення заручника. Якщо ви вимушені зустрітися із злочинцями, щоб передати їм те, що вони вимагають, заручіться гарантією, що заручникові нічого не загрожуватиме. Часто, отримавши потрібне, терористи розправляються із заручником, щоб той не видав їх.

Краще всього, щоб під час передачі обіцяного терористам, ви змогли переконатися, що заручник вже доставлений у безпечне місце і йому нічого не загрожує. В крайньому випадку, це має бути взаємообмін. Зрозуміло, що саме викрадачі володіють ініціативою, проте ваша тверда поведінка в цьому питанні тільки підвищить шанси на те, що ситуація вирішиться благополучно. Як тільки ви передали потрібне шантажистам, постарайтеся якнайскоріше утекти з місця зустрічі і відірватися від злочинців.

Психологія заручника

Людина, що опинилася в заручниках, спочатку не може повірити в те, що це сталося. Подія здається йому поганим сном, проте, незважаючи на це, треба відразу  суворо дотримуватися правил, які дозволять вам зберегти життя і здоров'я, - і своє, і чуже.

Під час захоплення важливо не втратити розум. У деяких заручників може виникнути некерована реакція протесту проти здійснюваного насильства. У такому разі людина намагається бігти, навіть коли це безглуздо, кидається на терористів, бореться, намагається вихопити у бойовиків зброю. Заручника, що збунтувався, терористи, як правило, вбивають, навіть якщо не планували вбивств і розраховували тільки шантажувати владу.

Після першого такого вбивства ситуація міняється. Провина терористів перед законом зросла - вони вже почувають себе приреченими і стають жорстокими. У свою чергу заручники, побачивши свою цілком вірогідну долю, отримують найсильнішу психічну травму. Їх психіку починає руйнувати жах.

У разі, якщо ви вже захоплені, і можливість бігти, яка, як правило, є тільки в перший момент, пропала, не треба проявляти ніякої активності. Терористи, як правило, знаходяться в стані найсильнішого стресу. Нерідко багато хто з них уперше опиняється в такій ситуації, їх нервова система перенапружена, а психіка працює на межі. Вони теж бояться, і їх страх виливається в агресію.

Активна поведінка заручників може злякати терористів, і у відповідь вони проявлять жорстокість. Чим менше у них страху, тим менше буде і агресії. На кожен значний рух, який ви збираєтеся зробити, слід просити дозволу. Якщо хтось із заручників, навіть з кращих мотивів, проявляє активність, його необхідно заспокоїти, утримувати, не давати кричати і лаятися.

З перших днів у заручників починається процес адаптації - пристосування до абсолютно ненормальних умов існування. Проте дається це ціною психологічних і тілесних ушкоджень. Швидко притупляється гострота відчуттів і переживань, таким чином, психіка захищає себе. Те, що обурювало або приводило у відчай, сприймається, як повсякденність. Головне при цьому - остаточно не втратити людське обличчя. Як утриматися?

Багато експертів відмічають, що ті нещасні люди, з якими в заручниках опинилися їх діти, як правило, виявляються позбавлені від розпаду  і втрати людської особистості. По можливості не замикайтеся в собі, постарайтеся придивитися до інших людей, з'ясувати, чи не потрібна комусь допомога. Навіть дрібниця - розуміючий погляд, слово підтримки - сприятиме тому, що між вами виникне контакт. Якщо людина відчуває підтримку, і їй , і усім, хто поряд з нею, стає краще. Це перший крок до вашого порятунку.

Зверніть увагу на людей, які впали в ступор : не намагайтеся вивести їх з цього стану - краще, якщо буде можливість, нагодувати їх, напоїти, допомогти влаштуватися зручніше.

Проте, заручникам, як правило, не вдасться уникнути апатії і агресивності, що виникають у них досить скоро. Якщо умови утримання суворі, то вже через кілька годин хтось із заручників починає злісно лаятися з сусідами, іноді навіть зі своїми близькими. Така агресія допомагає знімати емоційне перенапруження, але в той же час виснажує людину.

Апатія - це теж спосіб відмежуватися від страху і відчаю. Але і апатія нерідко уривається спалахами безпорадної агресивності. Повністю цього не уникнути.

Проте, можна і необхідно уникати пробудження садизму - прагнення в "праведному гніві" покарати кого-небудь слабкого, безглуздого, того, хто захворів з власної вини, або хто робить щось не те  чи не так.

Остерігайтеся приєднуватися до проявів садизму своєрідних лідерів, які можуть виділитися з числа заручників, - психологічні наслідки цього можуть переслідувати вас довгі роки.

Заручники іноді можуть зробити ще одну серйозну помилку. У свідомості людини може виникнути уявлення, що все не так жахливо, і потрібно тільки, з одного боку, зрозуміти терористів, а з іншої - сльозами пробудити в них співчуття.

Проте це шкідлива ілюзія. Симпатії до терористів можуть стати вашим першим кроком до зради по відношенню до інших заручників і втрати особистості. Не думайте, що хоч на хвилину бойовики при цьому стануть сприймати вас якось по-новому. Ситуація, в якій ви опинитеся, стане, за великим рахунком, ще жахливішою.

Постійна загроза життю і усвідомлення своєї безпорадності можуть привести до розвитку і інших явищ. Може здаватися, що ви чуєте звуки штурму, що начебто почався, голоси відсутніх людей, бачите щось дивне в темряві. Проте це не ознака божевілля, а розлад, який пройде не пізніше ніж через два тижні після звільнення.

Після звільнення

Як відмічають фахівці, іноді не лише люди, що побували в заручниках, але і свідки терористичних атак потребують допомоги психологів. Щоб полегшити повернення до нормального життя і перших , і других, їх родичам і знайомим рекомендується дотримуватися наступних правил.

Не можна робити вигляд, що нічого не сталося, але не слід і докучати розпитуваннями.

Не слід намагатися швидко перевести увагу потерпілого на щось інше. Людина повинна усвідомлювати, що з нею дійсно щось сталося, повинна виразити свою реакцію.

Навіть, якщо людина говорить, що вона у повному порядку, це може означати, що невирішена психологічна проблема поглиблюєтьсяі потім обов'язково проявиться знову.

Не заважайте людині "виговориться". Не треба її зупиняти, навіть якщо вона знову і знову розповідає свою історію по черзі усім членам сім'ї і знайомим.

Під час розповіді заохочуйте вираження почуттів. Якщо оповідач починає плакати - не зупиняйте його, дайте виплакатися. При цьому краще обійняти людину, дати їй фізично відчути, що поряд з нею - близькі люди.

Чоловіки в таких випадках часто виражають свою реакцію у вигляді гніву. Не заважайте виплеснути цей гнів. У такому разі дуже корисно, якщо людина жестикулює, тупає, або б'є кулаками подушку.

Не можна надовго залишати потерпілого одного, дозволяючи йому замикатися в собі.

 

ГОТОВНІСТЬ ДО ШКОЛИ

Як підготувати дитину до школи

   Здавалося б, зовсім недавно ви мріяли про той час, коли ваша дитина піде до школи. І ось той довгоочікуваний день настав – 1 вересня! З ним у кожного пов’язані світлі та хвилюючі спогади, адже в пам’яті надовго закарбовується той день, коли вперше переступаєш поріг школи. Батьки завжди хвилюються, як навчатиметься їхня дитина, чи стане цей період у житті сім'ї радісним і щасливим, чи виникнуть якісь труднощі. Все це залежить від підготовки  дитини та її сім’ї до нових умов.

  Відомо, що чим краще готовий організм дитини до всіх змін і труднощів, пов’язаних із початком навчання в школі, тим легше він їх подолає, тим спокійнішим буде перебіг пристосування до школи. Тому і приділяється значна увага проблемі визначення готовності дитини до школи. Готовність дитини до систематичного навчання – це той рівень розвитку дитини, за якого вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не призведуть до порушення здоров'я дитини

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА

 

Правило 1

   Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у нього можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину на ці гуртки за рік до початку навчання або із другого классу.

Правило 2

   Пам'ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10-15 хв. Тому,  коли ви з нею будите робити уроки, кожні 10-15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати дитині фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

Правило 3

Комп'ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.

Правило 4

  Протягом першого року навчання ваша дитина потребує підтримки. Вона не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліт! Підтримуйте, не сваріть за неакуратні записи у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе.

 

Кілька коротких правил

1.     Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

2..     Не можна ніколи (навіть у пориві гніву ) говорити дитині, що вона гірша за інших.

3.     Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.

4.     Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5.     Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.

6.     Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтесь своїм малюком.

7.     Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

8.     Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.

9.     Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.

0.                       Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім'ї порушує особистість дитини.

11.                       Визнайте право дитини на помилку.

12.                       Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.

13.                       Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.

14.                       І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте як її виховувати.

 

 

Психологічна валіза для батьків - "Швидка допомога" при взаємодії батьків з гіперактивною дитиною

1. Переключіть увагу дитини від її капризів.

2.Запропонуйте в даний момент іншу діяльність.

3. Поставте несподіване запитання.

4. Відреагуйте несподіваним для дитини способом, проявіть гумор, скопіюйте поведінку дитини.

5. Не забороняйте певні дії дитини в категоричній формі.

6. не говоріть наказовим тоном, а просіть ( але не підлещуйтесь).

7. Вислухайте те, що хоче сказати дитина (інакше вона не буде чути Вас).

8. Сфотографуйте дитину, або підведіть до дзеркала в той момент, коли вона капризує.

9. Залиште в кімнаті наодинці (якщо це безпечно для здоров'я).

10.Не наполягайте на тому,  щоб дитина просила вибачення.

11. Не читайте довгих нотацій (дитина їх не чує).

 

                 Як боротися з дитячою істерикою?

истерика

Кожен з батьків коли - небудь обов'язково стикався з цим, не самим приємним моментом з життя дитини - істерикою. Губи затремтіли, на очах з'явилися сльози. почувся несамовитий крик. І потім кілька  хвилин (а іноді й довше) - усе на одній і тій же високій ноті. Таке може вивести з себе  не  тільки ласкаву й люблячу маму, але і вічно незворушного і спокійного тата.                                                           А якщо істерика трапилася  в людному місці (к5афе, магазин, дитячий  майданчик), то ефект збільшується в багато разів. Але давайте не будемо виходити із себе, а замість цього спробуємо розібратися спочатку в причинах такої поведінки дитини.                                                                                       По - перше, дитина  в більшості випадків не хоче і не вміє чекати. Всі бажання, які у неї з'явилися, їй  хочеться реалізувати негайно. А дуже часто це неможливо. І ми з вами це розуміємо. А от дитина - ні. Вона розуміє тільки те, що рішенням батьків її бажання залишилися невиконаними.                                                     По - друге, дитина не завжди може  сформулювати те, що їй хочеться. Це особливо характерно для дітей 2-3 років. Звичайно, якщо  дитині хочеться сік чи цукерку, то проблем виникає. Але часто потреби дитини можуть випереджати її розмовні здібності. У результаті батьки не розуміють, чого хоче їхнє чадо, зате чадо розуміє, що йому  знову відмовили. І знову істерика.                               Ситуацій, в яких  починається істерика може бути дуже і дуже багато, але суть весь час залишається однією і тією ж - бажання дитини не були виконані.Так що ж робити? Кидатися виконувати всі мислимі і немислимі бажання дитини? Цікаво. Навіть у тому випадку, якщо у вас є можливість виконати всі її забаганки, не варто цього робити під тиском істерики. Дитина дуже швидко зрозуміє, що це хороший спосіб управління батьками, і тоді вам доведеться витримувати такі бурхливі прояви , нові бажання ще дуже і дуже довго.

 

Абетка виховання

психолог2

1. Відповідайте на запитання дитини терпляче і чесно.
2. Сприймайте запитання і висловлювання дитини всерйоз.
3. Надайте дитині кімнату або куток лише для її справ.
4. Знайдіть місце, де дитина змогла б показувати свої роботи і досягнення.
5. Не лайте дитину за безладдя на столі, якщо це пов'язано з її творчим процесом.Проте вимагайте робити лад після закінчення роботи.
6. Покажіть дитині, що її люблять і приймають, безперечно, такою, якою вона є, а не за її успіхи і досягнення.
7. Доручайте своїй дитині посильні справи і турботи.
8. Допомагайте їй будувати власні плани й ухвалювати рішення.
9. Допомагайте їй поліпшувати результати своєї роботи.
10. Беріть дитину в поїздки цікавими місцями.
11. Допомагайте дитині спілкуватися з ровесниками різних культурних середовищ.
12. Не порівнюйте свою дитину з іншими, вказуючи при тому на її недоліки.
13. Не принижуйте свою дитину, не давайте їй відчути, що вона гірша за вас.
14. Привчайте дитину мислити самостійно.
15. 3абезпечте дитину книжками, іграми та іншими потрібними їй речами для улюблених занять.
16. Спонукайте дитину придумувати історії і фантазувати. Робіть це разом із нею.
17. Привчайте дитину з малих, років до регулярного читання.
18. Уважно ставтеся до її потреб.
19. Залучайте дитину до спільного обговорення загальних сімейних справ.
20. Не дорікайте дитині за помилки.
21. Хваліть за будь-які успіхи.
22. Учіть її спілкуватися з дорослими будь-якого віку.
23. Розробляйте практичні експерименти, що допомагають дитині
більше дізнаватися.
24. Не забороняйте дитині бавитися з усяким непотребом - це стимулює її уяву.
25. Спонукайте дитину знаходити проблеми і потім розв'язувати їх.
26. Хваліть дитину за конкретні вчинки й успіхи і робіть це щиро.
27. Не обмежуйте теми, цікаві для дитини.
28. Давайте дитині можливість самостійно приймати рішення і
нести відповідальність за них.
29. Допомагайте стати особистістю.
30. Допомагайте знаходити варті уваги телепрограми і радіопередачі.
31. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її можливостей.
32. Заохочуйте максимальну незалежність від дорослих, не втраючи при тому поваги до них.
33. Вірте у здоровий глузд вашої дитини і довіряйте їй.
34. Намагайтеся, щоб основну частину роботи, за яку взялася ваша дитина, вона виконувала самостійно, навіть якщо ви не впевнені в позитивному кінцевому результаті. Дайте дитині таку можливість.
35. Ведіть щоденник спостережень за розвитком вашої дитини й аналізуйте процес розвитку.

 

П'ять основних правил якими варто керуватися у вихованні дошкільнят 

Менше сварити - більше хвалити!
Менше карати - більше любити!
Менше вимог - більше послідовності!
Менше скарг - більше життєлюбства!
Менше погроз -більше радості!

 

Поради батькам

 

1. Навчіть вашу дитину, що вона має право сказати "Ні” будь-якому дорослому, якщо відчує витікаючу від нього небезпеку.
2. Навчіть свою дитину голосно кричати "Це не моя мама!” (Або "Це не мій тато!”). Якщо хтось спробує схопити його. Це приверне увагу оточуючих і відлякає злочинця.
3. Навчіть вашу дитину повідомляти вам, куди вона іде, коли збирається повернутися і дзвонити по телефону, якщо несподівано плани зміняться.
4. Намагайтеся САМІ забирати дитину з дитячого садка або школи. Якщо за ним прийде хтось інший, попередьте про це заздалегідь вихователя або шкільного вчителя.
5. Придумайте пароль для вашої дитини і навчіть його ніколи не сідати в машину до незнайомої людини і нікуди не йти з ним, якщо він не знає пароль.
6. Переконайте вашу дитину в тому, що гуляти в компанії друзів набагато безпечніше, ніж одній, особливо в пізній час. Злочинця завжди привертає самотньо гуляюча дитина.
7. Навчіть вашу дитину користуватися телефоном-автоматом (включаючи міжнародний). Номери домашнього телефону, телефонів батьків, телефонів служб допомоги (101, 102, 103, ), він повинен знати напам’ять. Навчіть вашу дитину дзвонити з мобільного телефону на короткі номери (112).
8. Фотографуйте вашу дитину не рідше одного разу на рік, а наявний у вас опис зовнішності і особливих прикмет дитини допоможе вам в тому випадку, якщо вона загубиться чи буде викрадена.
9. Якщо ваша дитина виїжджає за кордон (на відпочинок, на лікування, на конкурс, олімпіаду і т.д.), їй необхідно мати при собі закордонний паспорт. Всі документи, необхідні для оформлення паспорта, батьки САМІ (нікому не доручаючи) повинні представити в паспортно-візовий відділ.
10. Будьте такими батьками, яким дитина зможе розповісти про все, що з нею трапиться. Дитина повинна бути впевнена в тому, що ви завжди будете любити її і ніколи не перестанете шукати, якщо вона загубиться чи буде викрадена.

 

Коли не можна карати і сварити 

1. якщо дитина хвора;
2. якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;
3. якщо дитина їсть;
4. після сну;
5. перед сном;
6. під час гри;
7. під час виконання завдання;
8. одразу ж після фізичної або душевної травми (падіння, бійка, погана оцінка) – необхідно перечекати поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно утішати дитину);
9. якщо дитина не справляється зі страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається його подолати;
10. у всіх випадках, коли у дитини щось не виходить;
11. якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;
12. якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий.

 

Коли не потрібно хвалити 

1. Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.
2. Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).
3. Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.
4. Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати. Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день!

 

Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить…

 

10 золотих правил виховання щасливих дітей

 

1. Формуйте самоповагу

2. Навчіть дитину спілкуватися

3. Пильнуйте, щоб дитина не стала "телеманом"

4. Виховуйте відповідальність і порядність

5. Навчіть дитину шанувати сім'ю

6. Живіть у хорошому оточенні

7. Будьте вимогливими

8. Привчайте дитину до праці

9. Не робіть за дітей те, що вони можуть самі

10. Розвивайте інтелект дитини

 

Криза трьох років

 

У ранньому віці між бажаннями дитини та бажаннями дорослих не було особливих розбіжностей. Якщо дитина хотіла щось недозволене, дорослі швидко перемикали її увагу на інший привабливий предмет. До трьох років у дитини з'являються свої власні бажання, які не співпадають з бажаннями дорослих. Ці бажання стають певними і стійкими, що підтверджується наполегливою заявою: «Я хочу!».

 

Різкий ріст прагнення до самостійності і незалежності від дорослого (як в діях, так і в бажаннях) призводить до суттєвих ускладнень у відносинах дитини і оточуючих. Цей період в психології отримав назву КРИЗИ 3-Х РОКІВ. Критичним цей вік називається тому, що протягом декількох місяців істотно змінюється поведінка дитини та її стосунки з оточуючими людьми.
Це дуже важливий момент у розвитку малюка. Дитина починає усвідомлювати себе як окрему людину, зі своїми бажаннями і особливостями. У цьому віці у неї з'являється нове слово "не хочу", воно починає досить часто зустрічатися в словнику Вашого янголятка. Малюк нерідко діє навпаки: Ви його кличете, а він
тікає; просите бути акуратніше, а він спеціально розкидає речі. Дитина кричить, може топати ногами, замахуватися на Вас зі злим, сердитим обличчям. Таким чином малюк проявляє свою активність, самостійність, наполегливість у досягненні бажаного. Але уміння для цього ще поки не вистачає. Йому починає щось не подобатися, і, як результат, дитина висловлює свою незадоволеність.
Відомий психолог Л.С. Виготський описав наступні симптоми кризи:


1. Негативізм - це не просто неслухняність або небажання виконувати вказівки дорослого, а прагнення все робити навпаки, всупереч проханням або вимогам старших. Дитина не виконує прохання лише тому, що його про це попросили. Причому таке прагнення часто завдає шкоду власним інтересам дитини.
Наприклад, мама просить дитину вдягнути тапочки, але малюк відмовляється, тільки тому, що це прохання мами. Щойно мама перестає вмовляти, дитина відразу починає їх одягати або наполягає на тому, щоб їй допомогли це зробити.
2. Упертість - її слід відрізняти від наполегливості. Наприклад, якщо дитина хоче який-небудь предмет і наполегливо його домагається, це не є упертістю. Але коли малюк наполягає на своєму не тому, що йому цього дуже хочеться, а тому, що він цього зажадав, це вже прояви упертості. Мотивом останньої є те, що
дитина ні за що не хоче відступати від свого первісного рішення.
3. Норовливість - цей симптом є центральним для кризи 3-х років, тому іноді даний вік називають віком норовистості. Від негативізму норовистість відрізняється тим, що вона безособова. Протест дитини спрямований не проти конкретного дорослого, а проти способу життя. Дитина починає заперечувати все, що вона спокійно робила раніше. Вона ніби бунтує проти всього, з чим мала справу раніше (наприклад: чистити зуби, йти гуляти, прибирати іграшки і т.д.).
4. Свавілля - дитина все хоче робити власноруч, відмовляється від допомоги дорослих і домагається самостійності там, де ще мало чого вміє.
5. Бунт проти оточуючих - дитина начебто знаходиться в стані жорсткого конфлікту з оточуючими людьми, постійно свариться з ними, поводиться дуже агресивно.
6. Образа близьких - малюк може почати обзивати батьків лайливими словами, яких раніше ніколи не вживав.
7. Деспотичне придушення оточуючих - вся родина повинна задовольняти будь-яке бажання дитини, в іншому випадку дорослих чекають істеричні напади зі сльозами та криками.

 

 

                                             

 
Dec
3
2013

ПОРАДИ ЛОГОПЕДА

 

Таня Ткаченко

Шановні мами і тата, бабусі й дідусі найкращого у світі малюка!

Не секрет, що для кожного з Вас своя дитина – це найгарніший, найрозумніший, неповторний і незамінний малюк! Ще задовго до його появи на світ Ви любили його, уявляли яким він народиться та мріяли про те щоб він був здоровий.
А яке щастя відчуває кожен з Вас, коли дитина починає проявляти свої почуття й емоції: вона жваво махає ручками, коли бачить Вас, і посміхається у відповідь на Вашу посмішку!

І, звичайно, усі з нетерпінням чекають, коли ж вона заговорить?!
Як відомомовленняне передається спадково, воно формується поступово, з перших днів життя, з ростом дитини, у процесі спілкування з нею.

Рівень розумового розвитку малюка і розвиток йогомовленняпов'язані нерозривно.Мовлення– одне з найголовніших засобів пізнання світу, а це означає, що погано розвиненемовлення, перешкоджатиме повноцінному розвитку особистості Вашої дитини. Тому дуже важливо вчасно виявити недоліки, що з'явилися, умовленніВашого малюка.

Фонематичне сприймання– це здатність дитини диференціювати (розрізняти) близькі за звучанням або схожі за артикуляцією звуки рідної мови (С-З, Ш-Ж, Т-Д, Л-Р тощо). Відповідно порушення фонематичного сприймання призводить до відсутності навику диференціації, що спричиняє виникнення різних мовленнєвих порушень у дошкільному віці (відставання в поповленні словника, у формуванні граматичної будови мови і зв'язного мовлення), а також порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія) у школярів. Саме тому дуже важливо розвивати фонематичне сприймання у дітей з самого раннього віку.

Логопедична робота з розвитку фонематичного сприймання проводиться в декількох напрямках:

$11.      Шляхом удосконалення імітаційного мовлення.

$12.      Шляхом диференціації слів-паронімів на прикладі лексичного матеріалу, який містить:

$1·         акустично і артикуляційно віддалені звуки;

$1·         артикуляційно віддалені, але акустично близькі звуки;

$1·         артикуляційно близькі, але акустично віддалені звуки;

$1·         атрікуляціонно і акустично близькі звуки.

Робота з удосконалення імітаційного мовленняпочинається з вироблення навички розрізняти насамперед сторонні, немовленнєві звуки, близькі життєвому досвіду малюка. Найлегші для засвоєння звуки вулиці та помешкання.

Звуки помешкання: ля-ля-ля – співає дівчинка; дзень-дзень – дзвінок у двері; у-у-у – гуде пилосос; кап-кап – тече вода з крана; пх-пх – закипає чайник; ням-ням – їсть малюк.

Звуки вулиці: др-др – заводиться мотор; бі-бі – їде машина; у-у-у – летить літак; тук-тук – стукають підбори по асфальту; ш-ш-ш – шумить вітер, листя на деревах; цинь-цвірінь – співає горобець.

Коли діти знайомляться з тваринами, у гру слід включати звуконаслідування голосів звірів і птахів: му-му – корівка; ме-ме – козеня; бе-бе – овечка; і-го-го – конячка і т.д.

Далі можна ускладнити матеріал, використовуючи звуки пір року, звуки лісу, річки.

Також можна підключити до корекційної роботиігри з пальчиками, що буде розвивати не тільки дрібну моторику, але й уміння з'єднувати звуки і рухи, концентруючи увагу на одночасному виконанні двох дій: промовляння і руху. На такому принципі ґрунтуються заняття з логоритміки. Граючи в гру «Звуковий театр», дитині пропонується виконувати разом з дорослим вправи для пальчиків у супроводі заздалегідь підібраних віршиків зі звуконаслідуваннями.

Весь матеріал спочатку відпрацьовується в імпресивному мовленні (мама каже, малюк дивиться, слухає), а потім (після багаторазових повторень) в експресивному мовленні (малюк починає самостійно відтворювати запропоновані звуки).

Робота з розвитку фонематичного сприймання шляхом диференціації слів-паронімівздійснюється за допомогою використання спеціально виготовленого логопедичного альбому із зображеннями пар предметів для позначення слів-паронімів.

Пароніми– це слова близькі за звуковим складом і звучанням, та різні за значенням. Різниця може бути в одній букві, у зміненому префіксі чи суфіксі. Приклад: жук-сук, мишка-миска, ходити-котити; Маша-Даша-каша;, бак-мак-рак-лак; жук-сук-лук.

Підібрані пари картинок повинні включати:

$1·         акустично і артикуляційно віддалені звуки – мак-рак;

$1·         артикуляційно віддалені, але акустично близькі звуки – сапа-шапка;

$1·         артикуляційно близькі, але акустично віддалені звуки – лак-рак, Марина-малина;

$1·         артикуляційно і акустично близькі звуки – коза-коса.

 

 

 

Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення, належить сім`ї. Адже перші слова, перші речення маля вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся. Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне не виправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.

У світі звуків

Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже, потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?». Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.

Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

 

 

Корисні поради

1.     Розмовляйте з малюком якомога частіше. Ваше мовлення повинне бути граматично правильним; вимовляйте все так, як потрібно, адже вживання «дитячого» мовлення зашкодить формуванню «нормального» мовлення дитини.

2.     Будьте уважними до того, що намагається сказати вам малюк. Вислухайте його та давайте відповіді на всі запитання, адже це – запорука успішного подальшого розвитку не лише вміння розмовляти, але й мислити, а також прагнення пізнавати світ.

3.     Якщо дитина помиляється, коли говорить,ставтеся до цього поблажливо. Помилка _ це необхідний етап розвитку мовлення, а ваші критичні зауваження можуть вплинути так, що малюк, боячись помилитися, повільніше розвиватиметься.

4.     Розвивайте вміння малюка слухати та бути уважним. Грайте з ним в ігри, що сприяють розвитку вміння слухати та чути, учіть його слухати навколишні звуки та розрізняти їх: «Ось чуєш? Їде машина! А це гуде пилосос! А що це? Так, правильно, це цокотить будильник». Нехай малюк учиться самостійно розрізняти звуки, відгадувати, що як звучить, а що не звучить.

5.     Часто діти вміють отримувати все бажане без допомоги слів. Їм достатньо вказати пальчиком на омріяний предмет і вимовити магічні слова: «Дай!» - як їх бажання відразу здійснюється. Але такий стан справ не може задовольнити потреб малюка в розвитку мовлення як способу спілкування з іншими людьми. Розумітимете його лише ви та найближчі люди. Тому привчайте дитину до того, щоб вона якомога повніше висловлювала свої бажання, говорила нові слова, речення, фрази.

6.     Учіть дитину невеликих віршиків, казочок, адже , запам’ятовуючи їх та повторюючи, вона вивчає нові для себе слова, тренує пам'ять і увагу.

7.     Учіть малюка будувати ізв'язні розповіді про те, що його оточує, описувати малюнки в книжечках. Це сформує контекстне мовлення, тобто здатність уявити події, що мають відбутися, зуміти знайти форму для розповіді про них та висловлення. Розглядаючи книжечку, ставте малюкові запитання: «хто це» (собачка), «яка собачка» (біла, пухнаста, кумедна), «що вона робить» (гризе кісточку) тощо. А тоді , підсумовуючи, складіть коротеньку розповідь за малюнком: це маленька пухнаста собачка, вона має кісточку і гризе її. За деякий час ваша дитина здатна буде сама придумувати аналогічну історію, описуючи малюнок, власні іграшки, події, що відбувалися з нею впродовж дня.

8.     Постійно вводьте нові слова, що зображують предмети навколишнього світу, явища та події.  Обов’язково пояснюйте  значення нових слів, що зустрічаються в мовленні, оповіданнях чи віршиках, що ви читаєте. А ще можете погратися у «відгадайку»; нехай малюк  сам спробує зрозуміти, що означає нове слово. Це буде доступним дитині на третьому році життя.

9.     Опановуючи мовлення, дитина починає використовувати його не лише для спілкування з іншими людьми, але й для того, щоб планувати власну діяльність. У неї поступово формується так зване мовлення «для себе». Одного разу ви помітите, що дитина супроводжує власні ігри незрозумілим буркотінням, словами, що не стосуються когось особисто. Із часом вона не просто коментуватиме, що робить, але й ще плануватиме словесно свої майбутні дії. Ви допоможете малюкові, якщо навчите його розповідати про те, що він планує робити спочатку вам. Запитуйте щоразу: «Що ти хочеш робити? Куди покладеш цю іграшку? Хто буде кататися на машині спочатку: лялька чи ведмедик?» Такі розповіді допоможуть дитині швидше навчитися планувати власні дії, сприятимуть розвитку мислення та внутрішнього мовлення. Якщо ви приділите розвитку мовлення дитини достатньо часу, сил та уваги, то з часом ваш малюк обов’язково порадує вас чудовою вимовою, умінням гарно розмовляти, правильно будувати речення, в нього сформується природне чуття мовлення, любов до слова – писаного чи сказаного.

Приємного вам спілкування.

 

5

Поради батькам

1.     Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків;

2.     Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова;

3.     Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини;

4.     Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда;

5.     Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення.

Чи вміє ваша дитина відповідати на запитання, звертатися із запитанням? Чи вміє розповісти про побачене? Усі ці мовленнєві звички дуже потрібні будуть у школі.

Змалку дитині варто спілкуватися з людьми, ділитися своїми думками і враженнями. Розмова дорослих з дитиною має особливе значення, вона впливає на розвиток мовлення і загальний розумовий розвиток. Діти, з якими батьки багато і вдумливо говорять, розвиваються швидше і мають правильне мовлення.

 5

Поради батькам

1.     Використовуйте кожну вільну хвилинку для розмови з дитиною;

2.     Пам’ятайте, що головними й провідними співрозмовниками в родині є мати, батько,дідусь чи бабуся;

3.     Запропонуйте дитині змагання «Чия казка краща?», «Чия розповідь краща?» з участю усіх членів сім`ї;

4.     Не забудьте записати в зошит чи на магнітофон розповіді і казки вашої дитини.

 5

Мовлення дорослих – взірець для наслідування

Мовлення дорослих – приклад для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мовлення дорослих і, зокрема, батьків. Маля навчається говорити завдяки слуху і здібності наслідування. Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову дорослих, переймає місцеву говірку, діалектизми, вульгаризми. Дитина швидше навчиться правильно, якщо чутиме навколо себе правильну літературну мову дорослих. У розвитку мовлення дітей надзвичайно вадливу роль відіграє добрий слух. Батьки мають берегти слух дитини, стежити за станом слухового органа.

 5

Поради батькам

1.     Стежити за мовленням дітей, своєчасно виправляйте недоліки;

2.     Пам’ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування, тому воно має бути завжди правильним;

3.      Правильне мовлення – запорука успішного навчання в школі.

 

Ігрові вправи для підготовки дитини до правильної звуковимови

Ігрові вправи для розвитку слуху

  У сприйманні мови велику роль відіграє слух. Слух може бути біологічний і мовленнєвий. За допомогою біологічного слуху людина розрізняє немовні, або навколишні звуки (свист вітру, спів птахів, голоси звірів, сигнал автомобіля), може визначити джерело звуку, напрям звучання, віддаленість звуку, кількість звуків.. Завдяки мовленнєвому слуху людина розрізняє голоси оточуючих її лбдей, розуміє зміст того, про що говорять, диференціює звуки рідної мови. Мовленнєвий слух впливає на якість оволодіння дитиною письмовою мовою. Отже, якщо вже 3-4 річну дитину навчити правильно сприймати на слух різні звуки, розуміти їх, далі вона легко оволодіє плвним і красивим мовленням, навиться грамотно читати, писати і виконувати завдання на аналіз звукового складу слова.

1. Гра "Що звучало?"

Дорослий добирає 3-4 іграшки, які можуть  видавати різні звуки (барабан, брязкальце, дзвіночок, свисток), знайомить дитину з їх назвами і звучанням. Після того як дитина це засвоїла, можна почати гру. Дитина заплющує очі. Звучить одна з іграшок. Дитина має впізнати і назвати іграшку, що звучала.

2. Гра "Впізнай за звуком"

На столі лежать предмети зі скла, дерева, паперу тощо. Дитина заплющує очі. Дорослий бере по черзі предмети і створює ними різні звуки: бряжчить ключами, гортає книжку, стукає олівцем, шарудить газетою, переливає воду із чашки в чашку. Дитина повинна назвати предмети, яким був створений звук.

3. Гра "Магазин"

На столі стоять кілька однакових коробочок із різними предметами всередині. Покупець (дитина) запитує): "Що є в магазині?"  Продавець (дорослий) відповідає, що в магазині є квасоля, гречка, борошно, цвяхи, гудзики. Покупець називає потрібний йому товар, бере по черзі коробочки, трусить ними і знаходить товар за звучанням. Продавець на слух перевіряє, чи не помилився покупець - знайшов за звучанням той товар чи ні. Дорослий і дитина можуть мінятися ролями.

4. Гра "Зустрічай гостей"

Для гри беруть 3 іграшки, наприклад зайчика, мишку і мавпочку, і добирають 3 іграшки, як можуть звучати (дзвіночок, свисток, брязкальце). Дорослий оголошує дитині, що до неї зараз приїдуть гості. Попереджає, що зайчик приїде із брязкальцем, мишка - зі свистком, мавпочка - із дзвіночком.Дитина відвертається, дорослий створює іграшками звуки. Малюк за звуком відгадує, який гість їде.

 

 

 

   
 

Дитяча сторінка

childpage

Відгуки

vidguk

Написати   повідомлення

zavitok

Готуємось в садочок

in sad

Веб-посилання

departament
pedpresa
ostriv
min os 
koipopk 
osvita
foto
#fc3424 #5835a1 #1975f2 #0feea2 #9c7f24 #ff807c