|
ПОРАДИ ЛОГОПЕДА
Для чистої звуковимови потрібні сильні, пружні і рухливі органи мови – язик, губи, м’яке піднебіння. Усі мовні органи складаються з м’язів. Якщо можна тренувати м’язи рук, ніг, спини і т. д., значить, можна тренувати і м’язи язика і губ. Для цього існує спеціальна гімнастика, яка називається артикуляційною. Артикуляційна гімнастика допоможе зміцнити м’язи органів мовлення і підготує базу для чистої звуковимови. При підборі вправ необхідно дотримуватися певну послідовність – йти від простих вправ до більш складним. Спочатку вправи виконуються в повільному темпі обов’язково перед дзеркалом. На перших заняттях можна обмежитися і дворазовим виконанням вправи, головне, щоб воно було виконане якісно. Потім кількість повторень збільшують, доводячи до 10-15 разів. Коли дитина навчиться правильно виконувати рухи, дзеркало можна прибрати. Дорослий повинен показати дитині, як правильно виконувати всі вправи. Для цього необхідно самим навчитися виконувати гімнастику артикуляції.Не дивуйтеся, якщо деякі вправи не будуть виходити з першого разу навіть у вас, адже для їх виконання необхідний певний навик. Проводити гімнастику артикуляції треба щодня, а краще два рази на день – вранці і в другій половині дня після прогулянки. Будьте терплячі, спокійні й ласкаві. Якщо у дитини не виходить якийсь рух, можна використовувати механічну допомогу. Ручкою чайної ложечки або просто чистим пальцем допоможіть підняти дитині мову вгору. Для того щоб дитина знайшла правильне положення язика, наприклад облизати верхню губу, намастіть губу варенням, шоколадом або медом залежно від того, що любить дитина. Заняття повинні проходити в ігровій формі, адже це основна діяльність дітей. Можна залучити улюблену іграшку.
Поради батькам майбутніх першокласників
У багатьох дітей часто спостерігається нерізко виражене відставання у мовленнєвому розвитку, яке в дошкільному віці зазвичай не привертає до себе особливої уваги батьків, проте в подальшому може перешкоджати якісному навчанню і призвести до появи специфічних помилок, зокрема на уроках української мови.
Дуже важливо виявити навіть найнезначніші відхилення мовленнєвого розвитку та виправити їх до початку навчання дитини грамоти. Батькам слід знати, що при нормальному мовленнєвому розвитку всі недоліки у вимові звуків дошкільником повинні зникнути не пізніше п'ятирічного віку.
Однією з необхідних умов опанування грамоти є чітке розрізнення дитиною всіх звуків мови на слух. Запис будь-якого слова передбачає уміння визначити кожен звук та склад слова по черзі і позначити їх відповідними букшами. Якщо ж деякі звуки здаються малюкові однаковими, то йому важко буде вибирати під час письма букви, відповідні цим звукам. Наприклад, у разі нерозрізнення на слух пари звуків [б]-[п] дитина не знатиме, яка перша буква — Б або П — має бути написана в словах «булка», «буряк».
Для перевірки слухової диференціації звуків доберіть картинки, на яких зображене розрізняється лише одним приголосним звуком, який слід перевірити. Дитина може розрізнити слова (наприклад, «білка» і «пилка», «коза» і «коса», «ніч» і «пін») лише за умови сформованості фонематичного сприймання, чіткої диференціації звуків.
Зверніть увагу, що за нормального мовленнєвого розвитку розрізнення всіх звуків на слух, а отже, і правильний вибір за змістом картинок, доступний дітям з дворічного віку. Крім того, важливо знати, що нерозрізнення дитиною деяких звуків на слух є основною причиною їх заміни в усному мовленні, а надалі — й на письмі. Пропоную деякі ігри, що стануть вам у пригоді.
►Вправа «Впіймай звук»
Дорослий чітко промовляє підібрані слова, малюк має плеснути в долоні, якщо в слові почує заздалегідь визначений звук. При цьому в запропонованих словах не повинно бути інших подібних за вимовою звуків. Обраний для практикування звук треба виголошувати дещо підкреслено.
► Ігри «Луна»
Грати можна удвох і великою групою. Обираємо ведучого (він і буде «луною»), який має повторювати те, що йому скажуть. Почніть із простих слів, потім перейдіть до важких і довгих. Спробуйте пропонувати для повторення віршовані і прозаїчні фрази. Якщо «Луна» відповіла правильно п'ять разів, призначайте по колу наступного учасника гри.
«Абетка»
Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці. Можна влаштувати змагання, хто назве слів більше, коли в дитини буде вже великий словниковий запас.
«Ланцюжок із слів»
Кожний учасник гри називає слово на той звук, який був останнім у попередньому слові. Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на добір слова, в якому цей звук буде попереду.
«Зіпсований телефон»
Усі, звісно ж, пам'ятають гру свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.
Рухова корекція дітей з порушеннями мовлення
Розвиток дітей з відхиленнями - одне і найгостріших питань сьогодення, що вимагає термінового вирішення спеціалістами, які працюють у сфері освіти, медицини, психології. Воно останнім часом набуло масового характеру, і це не може не турбувати батьків, професіоналів, що працюють з дітьми.
Зараз народжуються до 68 % дітей з різними видами церебральної недостатності, яка проявляється в схильності до різних захворювань, алергічних реакцій, відхилень в емоційно-вольовій сфері, тиках, появі мовленнєвих порушень тощо. Тому з кожним роком збільшується кількість дітей, які відчувають труднощі в навчанні, соціальній адаптації. Велике занепокоєння викликають гіперактивні діти з синдромом дефіциту уваги. Для подолання вищезгаданих порушень та попередження патологічних станів у дітей, зміцнення психічного здоров'я необхідне проведення комплексної психо-корекційної роботи. Поряд з традиційними методами психолого-педагогічного впливу на дитину доцільно використовувати метод кінезіологічної (тілесно-рухової) корекції, спрямованої на зняття окремих симптомів і поліпшення розвитку пам'яті, уваги, мовлення, просторової уяви, дрібної та загальної моторики, зниження стомлюваності, підвищення здатності до самоконтролю, працездатності, активізацію інтелектуальних та пізнавальних процесів. З метою підвищення ефективності логопедичної роботи і враховуючи специфіку порушень опорно-рухового апарату дітей, слід регулярно використовувати такі видикінезіологічних вправна заняттях:
- пальчикова гімнастика;
- спеціальні вправи, спрямовані на розвиток взаємозв'язку між півкулями головного мозку;
- дихальні вправи;
- масаж і самомасаж кистей;
- декламування віршованих рядків з руховим супроводом;
- вправи на релаксацію;
- ритмізовані мовленнєві вправи;
- використання пальців рук у настільних іграх;
- вправи на утримання рівноваги.
Пальчикова гімнастика складається з декількох вправ, які підбираються залежно від теми заняття. Якщо відпрацьовується якась лексична тема, то і вправи виконуються такі, що нагадують тварин чи птахів, певні предмети. Під час постановки звуків використовуються вправи з віршованим супроводом. Наприклад, під час постановки та автоматизації ізольованого звука [р] використовується вправа «коник»: разом із дітьми показуємо пальцями «коника», коментуючи: їде коник навпростець, зупинися стрибунець: тр-р-р... Звук [ч] - показуємо руками «човник», коментуючи: човник плаває по річці, пихкає, неначе пічка: ч-ч-ч... Для розвитку взаємозв'язку між півкулями застосовуються такі вправи: «пальчики вітаються», «кулак-ребро-долонька», «кулачки в замочку», «пальчики-гадючки», «лезгинка», «вухо-ніс» тощо.
Регулярне виконання цих вправ допомагає зменшити синкінезії, які проявляються у вигляді дзеркальних рухів, супутніх рухів голови, обличчя, язика, ніг, рук, тулуба; сприяє активізації лобних частин мозку, мозолистого тіла. Дихальна гімнастика покращує ритміку організму, розвиває самоконтроль. Порушення ритму організму (активність мозку, дихання, серцебиття, пульсація судин тощо) неодмінно викликає порушення психічного розвитку дитини, зокрема мовлення (дизартрії, заїкування, дислексії, дисграфії). Відпрацювання дихальних вправ слід починати з видиху, потім пауза, і дочекавшись моменту, коли виникне бажання вдихнути, зробити глибокий вдих носом і ротом без напруги. Необхідно уважно слідкувати, щоб рухалася діафрагма, а плечі не піднімалися. Дитині пропонується також покласти руку на живіт, щоб відчути, як на вдиху рука піднімається, а на видиху опускається. Ефективним є застосування візуалізації кольору - «надування» в животі кольорових кульок, «вдихання» сонячного світла, золотистої енергії, що інтегрує роботу мозку.
ЛОГОПЕДИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ
Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам'яті
“Що ти почув?”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.
“Де плескали в долоні?”. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.
“Вгадай, хто покликав”. В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сімўї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.
“Доручення”. Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.
“Луна”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).
“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).
Шановні мами і тата, бабусі й дідусі найкращого у світі малюка!
Не секрет, що для кожного з Вас своя дитина – це найгарніший, найрозумніший, неповторний і незамінний малюк! Ще задовго до його появи на світ Ви любили його, уявляли яким він народиться та мріяли про те щоб він був здоровий.
А яке щастя відчуває кожен з Вас, коли дитина починає проявляти свої почуття й емоції: вона жваво махає ручками, коли бачить Вас, і посміхається у відповідь на Вашу посмішку!
І, звичайно, усі з нетерпінням чекають, коли ж вона заговорить?!
Як відомомовленняне передається спадково, воно формується поступово, з перших днів життя, з ростом дитини, у процесі спілкування з нею.
Рівень розумового розвитку малюка і розвиток йогомовленняпов'язані нерозривно.Мовлення– одне з найголовніших засобів пізнання світу, а це означає, що погано розвиненемовлення, перешкоджатиме повноцінному розвитку особистості Вашої дитини. Тому дуже важливо вчасно виявити недоліки, що з'явилися, умовленніВашого малюка.
Фонематичне сприймання– це здатність дитини диференціювати (розрізняти) близькі за звучанням або схожі за артикуляцією звуки рідної мови (С-З, Ш-Ж, Т-Д, Л-Р тощо). Відповідно порушення фонематичного сприймання призводить до відсутності навику диференціації, що спричиняє виникнення різних мовленнєвих порушень у дошкільному віці (відставання в поповленні словника, у формуванні граматичної будови мови і зв'язного мовлення), а також порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія) у школярів. Саме тому дуже важливо розвивати фонематичне сприймання у дітей з самого раннього віку.
Логопедична робота з розвитку фонематичного сприймання проводиться в декількох напрямках:
$11. Шляхом удосконалення імітаційного мовлення.
$12. Шляхом диференціації слів-паронімів на прикладі лексичного матеріалу, який містить:
$1· акустично і артикуляційно віддалені звуки;
$1· артикуляційно віддалені, але акустично близькі звуки;
$1· артикуляційно близькі, але акустично віддалені звуки;
$1· атрікуляціонно і акустично близькі звуки.
Робота з удосконалення імітаційного мовленняпочинається з вироблення навички розрізняти насамперед сторонні, немовленнєві звуки, близькі життєвому досвіду малюка. Найлегші для засвоєння звуки вулиці та помешкання.
Звуки помешкання: ля-ля-ля – співає дівчинка; дзень-дзень – дзвінок у двері; у-у-у – гуде пилосос; кап-кап – тече вода з крана; пх-пх – закипає чайник; ням-ням – їсть малюк.
Звуки вулиці: др-др – заводиться мотор; бі-бі – їде машина; у-у-у – летить літак; тук-тук – стукають підбори по асфальту; ш-ш-ш – шумить вітер, листя на деревах; цинь-цвірінь – співає горобець.
Коли діти знайомляться з тваринами, у гру слід включати звуконаслідування голосів звірів і птахів: му-му – корівка; ме-ме – козеня; бе-бе – овечка; і-го-го – конячка і т.д.
Далі можна ускладнити матеріал, використовуючи звуки пір року, звуки лісу, річки.
Також можна підключити до корекційної роботиігри з пальчиками, що буде розвивати не тільки дрібну моторику, але й уміння з'єднувати звуки і рухи, концентруючи увагу на одночасному виконанні двох дій: промовляння і руху. На такому принципі ґрунтуються заняття з логоритміки. Граючи в гру «Звуковий театр», дитині пропонується виконувати разом з дорослим вправи для пальчиків у супроводі заздалегідь підібраних віршиків зі звуконаслідуваннями.
Весь матеріал спочатку відпрацьовується в імпресивному мовленні (мама каже, малюк дивиться, слухає), а потім (після багаторазових повторень) в експресивному мовленні (малюк починає самостійно відтворювати запропоновані звуки).
Робота з розвитку фонематичного сприймання шляхом диференціації слів-паронімівздійснюється за допомогою використання спеціально виготовленого логопедичного альбому із зображеннями пар предметів для позначення слів-паронімів.
Пароніми– це слова близькі за звуковим складом і звучанням, та різні за значенням. Різниця може бути в одній букві, у зміненому префіксі чи суфіксі. Приклад: жук-сук, мишка-миска, ходити-котити; Маша-Даша-каша;, бак-мак-рак-лак; жук-сук-лук.
Підібрані пари картинок повинні включати:
$1· акустично і артикуляційно віддалені звуки – мак-рак;
$1· артикуляційно віддалені, але акустично близькі звуки – сапа-шапка;
$1· артикуляційно близькі, але акустично віддалені звуки – лак-рак, Марина-малина;
$1· артикуляційно і акустично близькі звуки – коза-коса.
Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення, належить сім`ї. Адже перші слова, перші речення маля вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся. Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне не виправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.
У світі звуків
Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже, потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?». Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.
Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.
Корисні поради
1. Розмовляйте з малюком якомога частіше. Ваше мовлення повинне бути граматично правильним; вимовляйте все так, як потрібно, адже вживання «дитячого» мовлення зашкодить формуванню «нормального» мовлення дитини.
2. Будьте уважними до того, що намагається сказати вам малюк. Вислухайте його та давайте відповіді на всі запитання, адже це – запорука успішного подальшого розвитку не лише вміння розмовляти, але й мислити, а також прагнення пізнавати світ.
3. Якщо дитина помиляється, коли говорить,ставтеся до цього поблажливо. Помилка _ це необхідний етап розвитку мовлення, а ваші критичні зауваження можуть вплинути так, що малюк, боячись помилитися, повільніше розвиватиметься.
4. Розвивайте вміння малюка слухати та бути уважним. Грайте з ним в ігри, що сприяють розвитку вміння слухати та чути, учіть його слухати навколишні звуки та розрізняти їх: «Ось чуєш? Їде машина! А це гуде пилосос! А що це? Так, правильно, це цокотить будильник». Нехай малюк учиться самостійно розрізняти звуки, відгадувати, що як звучить, а що не звучить.
5. Часто діти вміють отримувати все бажане без допомоги слів. Їм достатньо вказати пальчиком на омріяний предмет і вимовити магічні слова: «Дай!» - як їх бажання відразу здійснюється. Але такий стан справ не може задовольнити потреб малюка в розвитку мовлення як способу спілкування з іншими людьми. Розумітимете його лише ви та найближчі люди. Тому привчайте дитину до того, щоб вона якомога повніше висловлювала свої бажання, говорила нові слова, речення, фрази.
6. Учіть дитину невеликих віршиків, казочок, адже , запам’ятовуючи їх та повторюючи, вона вивчає нові для себе слова, тренує пам'ять і увагу.
7. Учіть малюка будувати ізв'язні розповіді про те, що його оточує, описувати малюнки в книжечках. Це сформує контекстне мовлення, тобто здатність уявити події, що мають відбутися, зуміти знайти форму для розповіді про них та висловлення. Розглядаючи книжечку, ставте малюкові запитання: «хто це» (собачка), «яка собачка» (біла, пухнаста, кумедна), «що вона робить» (гризе кісточку) тощо. А тоді , підсумовуючи, складіть коротеньку розповідь за малюнком: це маленька пухнаста собачка, вона має кісточку і гризе її. За деякий час ваша дитина здатна буде сама придумувати аналогічну історію, описуючи малюнок, власні іграшки, події, що відбувалися з нею впродовж дня.
8. Постійно вводьте нові слова, що зображують предмети навколишнього світу, явища та події. Обов’язково пояснюйте значення нових слів, що зустрічаються в мовленні, оповіданнях чи віршиках, що ви читаєте. А ще можете погратися у «відгадайку»; нехай малюк сам спробує зрозуміти, що означає нове слово. Це буде доступним дитині на третьому році життя.
9. Опановуючи мовлення, дитина починає використовувати його не лише для спілкування з іншими людьми, але й для того, щоб планувати власну діяльність. У неї поступово формується так зване мовлення «для себе». Одного разу ви помітите, що дитина супроводжує власні ігри незрозумілим буркотінням, словами, що не стосуються когось особисто. Із часом вона не просто коментуватиме, що робить, але й ще плануватиме словесно свої майбутні дії. Ви допоможете малюкові, якщо навчите його розповідати про те, що він планує робити спочатку вам. Запитуйте щоразу: «Що ти хочеш робити? Куди покладеш цю іграшку? Хто буде кататися на машині спочатку: лялька чи ведмедик?» Такі розповіді допоможуть дитині швидше навчитися планувати власні дії, сприятимуть розвитку мислення та внутрішнього мовлення. Якщо ви приділите розвитку мовлення дитини достатньо часу, сил та уваги, то з часом ваш малюк обов’язково порадує вас чудовою вимовою, умінням гарно розмовляти, правильно будувати речення, в нього сформується природне чуття мовлення, любов до слова – писаного чи сказаного.
Приємного вам спілкування.
Поради батькам
1. Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків;
2. Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова;
3. Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини;
4. Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда;
5. Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення.
Чи вміє ваша дитина відповідати на запитання, звертатися із запитанням? Чи вміє розповісти про побачене? Усі ці мовленнєві звички дуже потрібні будуть у школі.
Змалку дитині варто спілкуватися з людьми, ділитися своїми думками і враженнями. Розмова дорослих з дитиною має особливе значення, вона впливає на розвиток мовлення і загальний розумовий розвиток. Діти, з якими батьки багато і вдумливо говорять, розвиваються швидше і мають правильне мовлення.
Поради батькам
1. Використовуйте кожну вільну хвилинку для розмови з дитиною;
2. Пам’ятайте, що головними й провідними співрозмовниками в родині є мати, батько,дідусь чи бабуся;
3. Запропонуйте дитині змагання «Чия казка краща?», «Чия розповідь краща?» з участю усіх членів сім`ї;
4. Не забудьте записати в зошит чи на магнітофон розповіді і казки вашої дитини.
Мовлення дорослих – взірець для наслідування
Мовлення дорослих – приклад для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мовлення дорослих і, зокрема, батьків. Маля навчається говорити завдяки слуху і здібності наслідування. Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову дорослих, переймає місцеву говірку, діалектизми, вульгаризми. Дитина швидше навчиться правильно, якщо чутиме навколо себе правильну літературну мову дорослих. У розвитку мовлення дітей надзвичайно вадливу роль відіграє добрий слух. Батьки мають берегти слух дитини, стежити за станом слухового органа.
Поради батькам
1. Стежити за мовленням дітей, своєчасно виправляйте недоліки;
2. Пам’ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування, тому воно має бути завжди правильним;
3. Правильне мовлення – запорука успішного навчання в школі.
Ігрові вправи для підготовки дитини до правильної звуковимови
Ігрові вправи для розвитку слуху
У сприйманні мови велику роль відіграє слух. Слух може бути біологічний і мовленнєвий. За допомогою біологічного слуху людина розрізняє немовні, або навколишні звуки (свист вітру, спів птахів, голоси звірів, сигнал автомобіля), може визначити джерело звуку, напрям звучання, віддаленість звуку, кількість звуків.. Завдяки мовленнєвому слуху людина розрізняє голоси оточуючих її лбдей, розуміє зміст того, про що говорять, диференціює звуки рідної мови. Мовленнєвий слух впливає на якість оволодіння дитиною письмовою мовою. Отже, якщо вже 3-4 річну дитину навчити правильно сприймати на слух різні звуки, розуміти їх, далі вона легко оволодіє плвним і красивим мовленням, навиться грамотно читати, писати і виконувати завдання на аналіз звукового складу слова.
1. Гра "Що звучало?"
Дорослий добирає 3-4 іграшки, які можуть видавати різні звуки (барабан, брязкальце, дзвіночок, свисток), знайомить дитину з їх назвами і звучанням. Після того як дитина це засвоїла, можна почати гру. Дитина заплющує очі. Звучить одна з іграшок. Дитина має впізнати і назвати іграшку, що звучала.
2. Гра "Впізнай за звуком"
На столі лежать предмети зі скла, дерева, паперу тощо. Дитина заплющує очі. Дорослий бере по черзі предмети і створює ними різні звуки: бряжчить ключами, гортає книжку, стукає олівцем, шарудить газетою, переливає воду із чашки в чашку. Дитина повинна назвати предмети, яким був створений звук.
3. Гра "Магазин"
На столі стоять кілька однакових коробочок із різними предметами всередині. Покупець (дитина) запитує): "Що є в магазині?" Продавець (дорослий) відповідає, що в магазині є квасоля, гречка, борошно, цвяхи, гудзики. Покупець називає потрібний йому товар, бере по черзі коробочки, трусить ними і знаходить товар за звучанням. Продавець на слух перевіряє, чи не помилився покупець - знайшов за звучанням той товар чи ні. Дорослий і дитина можуть мінятися ролями.
4. Гра "Зустрічай гостей"
Для гри беруть 3 іграшки, наприклад зайчика, мишку і мавпочку, і добирають 3 іграшки, як можуть звучати (дзвіночок, свисток, брязкальце). Дорослий оголошує дитині, що до неї зараз приїдуть гості. Попереджає, що зайчик приїде із брязкальцем, мишка - зі свистком, мавпочка - із дзвіночком.Дитина відвертається, дорослий створює іграшками звуки. Малюк за звуком відгадує, який гість їде.
|
