Готуємось в садочок

ЕЛЕКТРОННА  РЕЄСТРАЦІЯ  ДІТЕЙ  2020  РОКУ  НАРОДЖЕННЯ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ  

за посиланням:   https://reg.isuo.org/preschools/view/id/44127

     Затверджено

    рішенням Переяслав-Хмельницької

   міської ради    

 від 14.11.2019 № 01-76-VII

 СТАТУТ 

закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №10 "Любавонька"   

Переяславської міської ради

1. 1 Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №10 «Любавонька»» Переяславської міської ради створено на підставі рішення виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради від 25.09.1992 року №143.
2. 2 Юридична адреса закладу дошкільної освіти:

Київська область,

м.Переяслав,

вул.М.Грушевського, 55б

телефон 5-45-32

1. 3 Засновник закладу дошкільної освіти – Переяславська міська рада. Засновник здійснює фінансування закладу, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріалами, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування та медичне обслуговування дітей.
2. 4 Заклад дошкільної освіти №10 «Любавонька» в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Положенням про дошкільний навчальний заклад, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 12 березня 2003 року №305, іншими нормативно-правовими актами, ратифікованими в Україні відповідно чинного законодавства України, власним Статутом та програмно-методичною документацією, затвердженою та рекомендованою згідно чинних вимог.
3. 5 Заклад дошкільної освіти має печатку і штамп власного зразка (абз.4 п.2 Постанови КМУ від 12.03.2003 №305).
4. 6 Головною метою закладу дошкільної освіти є забезпечення реалізації права громадян на здобуття дошкільної освіти, задоволення потреб громадян у нагляді, догляді та оздоровленні дітей, створення умов для їх фізичного, розумового і духовного розвитку
5. 7 Діяльність закладу направлена на реалізацію основних завдань дошкільної освіти:
   1. 7.1реалізація державної політики в галузі освіти;
   2. 7.2збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини;
   3. 7.3виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної мови, регіональних мов, або мов меншин та рідної мови, національних цінностей українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля;
   4. 7.4формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, нахилів, набуття нею соціального досвіду;
   5. 7.5забезпечення соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту;
   6. 7.6здійснення соціально-педагогічного патронату сім’ї;
   7. 7.7надання кваліфікованої допомоги в корекції недоліків мовного розвитку дитини;
   8. 7.8формування умінь і навичок необхідних для навчання у школі.
   9. 8 Заклад дошкільної освіти несе відповідальність перед особою, суспільством і державою за:
      1. 8.1реалізацію головних завдань дошкільної освіти визначених Законом України «Про дошкільну освіту»;
      2. 8.2забезпечення рівня дошкільної освіти у межах державних вимог до її змісту, рівня і обсягу;
      3. 8.3дотримання фінансової дисципліни та збереження матеріально-технічної бази.
   10. 9 Принципами діяльності закладу є:
       1. 9.1доступність для кожного громадянина освітньої діяльності, що надаються системою дошкільної освіти;
       2. 9.2рівність умов для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарувань, різнобічного розвитку кожної дитини;
       3. 9.3єдність розвитку, виховання, навчання і оздоровлення дітей;
       4. 9.4єдність виховних впливів сім’ї і закладу дошкільної освіти;
       5. 9.5наступність і перспективність між дошкільною та початковою школою;
       6. 9.6особистісно-орієнтований підхід до розвитку особистості дитини;
       7. 9.7демократизація та гуманізація педагогічного процесу;
       8. 9.8відповідність змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти особливостям розвитку та стану здоров’я дитини дошкільного віку.
   11. 10Заклад дошкільної освіти має право:
       1. 10.1 визначати форми і засоби організації освітнього процесу ;
       2. 10.2 організовувати раз у п’ять років підвищення кваліфікації, атестацію педагогічних працівників;
       3. 10.3 бути розпорядником рухомого та нерухомого майна згідно з чинним законодавством та цим Статутом;
       4. 10.4 отримувати кошти, матеріальні цінності від розпорядників бюджетних коштів, організацій, юридичних, фізичних осіб, батьків закладу, передбачених нормативно-правовими нормами України;
       5. 10.5 впроваджувати освітню діяльність платних послуг та самостійно або на договірній основі встановлювати ціни на платні послуги згідно з чинним законодавством та цим Статутом;
       6. 10.6 відкривати чергові, різновікові та прогулянкові групи.                

2.Комплектування закладу дошкільної освіти

2.1 Порядок комплектування закладу дошкільної освіти визначається відповідно до нормативів наповнюваності, санітарно-гігієнічних норм і правил утримування дітей у закладах з урахуванням побажань батьків, або осіб які їх замінюють.

2.2 заклад дошкільної освіти розрахований на 320 місць.

2.3 У закладі дошкільної освіти функціонує 14 груп.

2.4 Групи комплектуються за віковими ознаками:

       одновікові, різновікові.

2.5 У закладі дошкільної освіти функціонують групи загального розвитку з денним перебуванням та чергові групи у вечірні години.

2.6 Прийом дітей до закладу дошкільної освіти здійснюється директором протягом календарного року на підставі:

         2.6 1 заяви батьків, або осіб, які їх замінюють;

         2.6.2 медичної довідки про стан здоров’я дитини з висновком лікаря,   що дитина може відвідувати заклад дошкільної освіти;

         2.6.3 довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення;

         2.6.4 свідоцтва про народження.

2.7 Під час прийому дитини до закладу дошкільної освіти, директор зобов’язаний ознайомити батьків, або осіб, що їх замінюють, із Статутом закладу дошкільної освіти, іншими документами, що регламентують його діяльність.

2.8 Переведення дітей з однієї вікової групи до іншої здійснюється з 1 вересня поточного року, формування новостворених груп здійснюється до 1 червня.

2.9 Діти 6 років, які ідуть до школи з 1 вересня, мають право відвідувати заклад дошкільної освіти до кінця оздоровчого періоду.

2.10 За дитиною зберігається місце в закладі дошкільної освіти у разі:

           2.10.1 її хвороби;

           2.10.2 карантину;

           2.10.3 перебування на домашньому режимі;

           2.10.4 санаторного лікування;

           2.10.5 на час відпустки батьків або осіб, які їх замінюють;

           2.10.6 у літній оздоровчий період (75 днів).

2.11 Відрахування дитини з закладу дошкільної освіти може  здійснюватись:

           2.11.1 за бажанням батьків, або осіб, які їх замінюють;

2.11.2 на підставі медичного висновку про стан здоров’я дитини, що виключає можливість її подальшого перебування у закладі дошкільної освіти даного типу абз.3 п.12 Постанови КМУ від 12.03.2003 №305.

2.11.3 у разі несплати без поважних причин батьками або особами, які їх замінюють , плати за харчування дитини протягом двох місяців.

2.12 Адміністрація закладу дошкільної освіти зобов’язана письмово, із зазначенням причин, повідомити батьків або осіб, які їх замінюють про відрахування дитини не менш, як за 10 календарних днів. Забороняється безпідставне відрахування дитини з закладу дошкільної освіти.

2.13 За бажанням батьків, або осіб, які їх замінюють у закладі дошкільної освіти дитина може перебувати протягом дня або короткотривалого перебування в групах загального розвитку. Забезпечити з 01.09.2010 року 100% охоплення дітей 5-річного віку дошкільним вихованням. Дітей, які з певних причин не можуть відвідувати дошкільну установу, охопити соціально-педагогічним патронатом.

3.Режим роботи закладу дошкільної освіти

3.1 Режим роботи закладу дошкільної освіти, тривалість перебування в ньому дітей встановлюється його Засновником відповідно до законодавства України за погодженням відділу освіти, регулюється Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

3.2 Заклад дошкільної освіти працює за п’ятиденним робочим тижнем, має групи з 12-ти годинним режимом перебування дітей. Вихідні дні: субота, неділя, святкові та неробочі дні. Скорочені дні – згідно рекомендацій загальнодержавних та Засновника.

3.3 Щоденний графік роботи закладу дошкільної освіти:

3.3.1 для груп з 12-ти годинним режимом перебування дітей з 7.00 до 19.00 годин;

        3.3.2 для чергових груп з 18.00 до 19.00 годин.

4. Організація освітнього процесу

     4.1 Навчальний рік у закладі дошкільної освіти розпочинається 1 вересня і закінчується 31 травня наступного року. З 1 червня до 31 серпня (оздоровчий період) у закладі дошкільної освіти проводиться оздоровлення дітей.

     4.2 Заклад дошкільної освіти здійснює свою діяльність відповідно до річного плану, який складається на навчальний рік та оздоровчий період.

     4.3 План роботи схвалюється педагогічною радою закладу, затверджується директором закладу дошкільної освіти і погоджується  відділом освіти Переяславської міської ради. План роботи закладу на оздоровчий період погоджується з Держпродспоживслужбою.

4.4 У закладі дошкільної освіти №10 «Любавонька» комбінованого типу визначена українська мова навчання і виховання дітей.

       4.5 Заклад дошкільної освіти організовує освітній процес за пізнавальним напрямом.

       4.6 Заклад дошкільної освіти надає корекційно-профілактичні послуги для дітей з вадами мови.

4.7 Освітній процес у закладі дошкільної освіти здійснюється згідно програми «Дитина», «Гуманітарно-естетичного напряму», парціальних програм, рекомендованих листом МОН України від 16.06.2016 року №1/9-315, та програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт». З 01.09.2012 року освітній процес у закладі дошкільної освіти здійснюється відповідно до Базового компоненту дошкільної освіти .

4.8 Заклад дошкільної освіти надає додаткові освітні послуги: хореографія, вивчення англійської мови.

       4.9 Введення додаткових освітніх послуг відбувається лише за згодою  батьків дитини або осіб, які їх замінюють, за рахунок коштів батьків або осіб, які їх замінюють на основі заяв батьків у межах гранично допустимого навантаження на дитину.

4.10 Для надання додаткових освітніх послуг керівник закладу дошкільної оформляє наказ по закладу дошкільної освіти про організацію додаткових освітніх послуг у закладі дошкільної освіти.

4.11 Дозволити приймати різноманітні театри, цирк, планетарій, які узгоджені з відділом освіти Переяславської міської ради. Дітям відвідувати вищезазначені заходи за бажанням батьків.

5. Організація харчування дітей

в закладі дошкільної освіти

5.1 Організація та відповідальність за харчування дітей у закладі дошкільної освіти покладається на органи місцевого самоврядування, а також на директора закладу дошкільної освіти.

       5.2 Заклад організовує 3-х разове харчування дітей із дотриманням натурального набору продуктів, визначених МОЗ спільно МОН за погодженням з Мінфіном, згідно примірного двотижневого меню на різні періоди року, яке погоджується з Держпродспоживслужбою та згідно карток-розкладок страв із зазначенням технології приготування.

     5.3 Контроль за організацією та якістю харчування, закладкою продуктів харчування, кулінарною обробкою, виходом страв, смаковими якостями їжі, санітарним станом харчоблоку, правильністю зберігання, дотриманням термінів реалізації продуктів харчування покладається на старшу медичну сестру, шеф-кухаря та директора закладу дошкільної освіти.

     5.4 Комірник контролює умови доставки, приймає у комору продукти харчування, зважує, зберігає і видає з комори продукти харчування та продовольчу сировину; перевіряє відповідність продуктів харчування та продовольчої сировини, які приймає , супровідним документом; відповідає за якість та асортимент, складає акти на неякісні продукти харчування та продовольчу сировину тощо, акти на недостачу і псування продуктів харчування тощо; організовує зберігання продуктів харчування та продовольчої сировини з метою запобігання їх псування та втрат; веде облік наявних у коморі продуктів харчування та продовольчої сировини і звітну документацію про їх рух; забезпечує зберігання продуктів харчування .

       5.5 З 01.04.2016 р. заклад дошкільної освіти керується   в роботі Санітарним регламентом для дошкільних навчальних закладів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 №237 .

5.6 З 01.05.2006 р. харчування дітей організовується відповідно до Інструкції з організації харчування дітей в дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я України від 17.04.2006 №298/227.

6. Медичне обслуговування дітей

в закладі дошкільної освіти

     6.1 Медичне обслуговування дітей закладу дошкільної освіти здійснюється органом охорони здоров’я на безоплатній основі: Комунальне некомерційне підприємство «Переяслав-Хмельницька центральна районна лікарня» Переяслав-Хмельницької районної ради , сільських рад Переяслав-Хмельницького району та Переяслав-Хмельницької міської ради .

   6.2 Старша медсестра закладу здійснює надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі, організовує заходи для госпіталізації (у разі показань) та інформування про це батьків або осіб, які їх замінюють.

   6.3 До основних обов’язків старшої медсестри закладу належать:

       6.3.1 моніторинг стану здоров’я, фізичного та нервово-психічного розвитку дітей;

              6.3.2 надання їм невідкладної медичної допомоги;

             6.3.3 організація і проведення медичних оглядів, у тому числі     поглиблених, профілактичних та лікувально – оздоровчих заходів, оцінка їх ефективності;

        6.3.4 здійснення контролю за організацією та якістю харчування;

       6.3.5 дотримання раціонального режиму освітньої діяльності , навчального навантаження;

       6.3.6 медичний контроль за виконанням санітарно-гігієнічного протиепідемічного режиму;

       6.3.7 проведення санітарно-просвітницької роботи серед дітей, батьків або осіб, які їх замінюють та працівників закладу.

6.4 Заклад дошкільної освіти надає приміщення і забезпечує належні умови для роботи медичного персоналу та проведення лікувально-профілактичних заходів.

7. Учасники освітнього процесу

7.1 Учасниками освітнього процесу у закладі дошкільної освіти є: діти дошкільного віку, директор, вихователь-методист, заступник директора по господарству, вчитель-логопед, музичні керівники, педагогічні працівники, старша медсестра, обслуговуючий персонал, батьки або особи, які їх замінюють.

7.2 За успіхи у роботі встановлюються форми матеріального та морального заохочення, передбачені чинним законодавством та Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

7.3 Права дитини у сфері дошкільної освіти визначені у міжнародних нормативно-правових актах, ратифікованих в Україні, Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту» та іншими нормативно-правовими актами України.

7.4 Дитина має гарантоване державою право на:

         7.4.1 безоплатну дошкільну освіту в закладах дошкільної освіти;

         7.4.2 безпечні та нешкідливі для здоров’я умови утримання, розвитку,  виховання і навчання;

         7.4.3 безоплатне медичне обслуговування;

     7.4.4 захист від будь - якої інформації, пропаганди та агітації, що завдає шкоди її здоров’ю, моральному та духовному розвитку;

   7.4.5 захист від будь-яких форм, експлуатацій та дій , які шкодять    здоров’ю дитини, а також фізичного та психічного насильства;

         7.4.6 приниження її гідності;

           7.4.7 здоровий спосіб життя.

7.5 Права батьків або осіб, які їх замінюють:

       7.5.1 вибирати заклад дошкільної освіти та форму здобуття дитиною дошкільної освіти;

     7.5.2 обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу;

       7.5.3 звертатися до відповідних органів управляння освітою з питань розвитку, виховання і навчання своїх дітей;

     7.5.4 вносити пропозиції щодо поліпшення роботи закладу дошкільної освіти;

     7.5.5 звертатися до керівника, педагогічних працівників з питань розвитку , виховання і навчання своєї дитини;

       7.5.6 брати участь в покращенні організації освітнього процесу, зміцненні матеріально-технічної бази, надавати допомогу у проведенні ремонтних робіт у закладі, вносити благодійні внески та пожертви ( стаття 38 Закону України «Про дошкільну освіту», п.50 Положення про дошкільний навчальний заклад, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 №305) за власним бажанням, сприяти придбанню дидактичного матеріалу для здійснення виховної роботи, необхідних канцелярських товарів, мийних засобів, щомісяця перераховувати кошти у розмірі, встановлених груповими зборами батьків та батьківським комітетом закладу;

       7.5.7 захищати законні інтереси та права своєї дитини;

       7.5.8 заслуховувати звіти директора та вихователів про роботу закладу, звіт голови батьківського комітету закладу та звіти голів батьківських комітетів груп про використання добровільних батьківських внесків;

       7.5.9 відмовлятися від запропонованих додаткових освітніх послуг;

         7.5.10 при бажанні відвідати будь-який режимний момент, заздалегідь погодити візит із директором закладу. При собі мати змінне взуття та медичну книжку з пройденим медоглядом;

       7.5.11 батьки мають право довіряти забирати свою дитину з закладу дошкільної освіти іншим повнолітнім особам за письмовою заявою одного з батьків або осіб, які їх замінюють та дозволом директора закладу дошкільної освіти.

   7.5.12 проводити відеозйомки та фотографування дітей за бажанням батьків.

7.6 Батьки або особи, які їх замінюють зобов’язані:

7.6.1 виховувати у дітей любов до України, повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до довкілля;

         7.6.2 сприяти здобуттю дитиною освіти у закладах дошкільної освіти та інших навчальних закладах;

7.6.3 дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних задатків, нахилів та здібностей;

           7.6.4 поважати гідність дитини;

           7.6.5 виховувати у дитини працелюбність, шанобливе ставлення до старших за віком, державної мови, регіональних мов або мов меншин і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

7.6.6 своєчасно вносити плату за харчування дитини в закладі дошкільної освіти , вчасно звітуючись, щомісяця, перед вихователями;

         7.6.7 своєчасно повідомляти заклад дошкільної освіти про можливість відсутності або хвороби дитини;

7.6.8 напередодні повідомляти про прихід дитини в заклад дошкільної освіти;

         7.6.9 слідкувати за станом здоров’я дитини, не приводити в заклад хвору дитину;

7.6.10 в ранкові години передавати дитину вихователю, а у вечірні години самостійно забирати з закладу дошкільної освіти, особисто, не перебуваючи в наркотичному стані або стані алкогольного сп’яніння;

          7.6.11 створювати безпечні умови для відвідування дитиною ЗДО (не   приносити в ЗДО ліки, будь-які продукти харчування, різні дрібні та коштовні предмети, а саме: хрестики, ланцюжки, намисто, мобільні телефони тощо).

7.7 На посаду педагогічного працівника закладу дошкільної освіти приймається особа з високими моральними якостями, яка має вищу педагогічну (фахову) освіту, забезпечує результативність та якість роботи, а також фізичний і психічний стан якої дозволяє виконувати професійні обов’язки.

7.8. Педагогічні працівники мають право:

           7.8.1 на підвищення кваліфікації, позачергову атестацію;

7.8.2 на сертифікацію – зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника ( у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи. Сертифікація педагогічного працівника відбувається на добровільних засадах виключно за його ініціативою;

7.8.3 на вільний вибір педагогічно-доцільних форм, методів і засобів роботи з дітьми;

           7.8.4 на участь у роботі органів самоврядування закладу;

           7.8.5 на участь у методичних об’єднаннях, семінарах, нарадах тощо;

           7.8.6 на проведення в установленому порядку науково-дослідної, експериментальної, пошукової роботи;

           7.8.7 на внесення пропозицій щодо поліпшення роботи закладу;

           7.8.8 на соціальне та матеріальне забезпечення відповідно до законодавства;

           7.8.9 на захист професійної честі та власної гідності;

           7.8.10 на надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків;

           7.8.11 на нагородження державними нагородами, відзначення знаками, грамотами, іншими видами морального та матеріального заохочення;

           7.8.12 на інші права , що не суперечать законодавству України;

7.9 Педагогічні працівники зобов’язані:

7.9.1 виконувати Статут, Правила внутрішнього трудового розпорядку, посадову інструкцію, та інструкції щодо охорони життя та здоров’я дитини, санітарні правила.

7.9.2 дотримуватися педагогічної етики, норм загальнолюдської моралі, поважати гідність дитини та її батьків або осіб, які їх замінюють;

7.9.3 брати участь у роботі педагогічної ради та інших заходах, пов’язаних з підвищенням професійного рівня, педагогічної майстерності;

7.9.4 виконувати накази та розпорядження керівництва, інші обов’язки, що не суперечать законодавству України;

             7.9.5 забезпечувати емоційний комфорт, захист дитини від будь – яких форм експлуатації та дій, які шкодять її здоров’ю, а також від фізичного та психологічного насильства;

             7.9.6 інші обов’язки, що не суперечать законодавству України.

7.10 Педагогічних та інших працівників призначає на посади та звільняє з посад директор закладу дошкільної освіти.

7.11 Працівники закладу дошкільної освіти несуть відповідальність за збереження життя, фізичне і психічне здоров’я дитини згідно із законодавством.

7.12 Працівники закладу дошкільної освіти згідно з діючим законодавством проходять періодичні медичні огляди.

7.13 Педагогічні працівники закладу дошкільної освіти підлягають атестації, яка здійснюється, як правило, один раз на п’ять років.

7.14 Педагогічні працівники,які :

           7.14.1 систематично порушують Статут, Правила внутрішнього трудового розпорядку закладу, не виконують посадових обов’язків, умови трудової угоди, за результатами атестації не відповідають займаній посаді та за прояв фізичного або психологічного насильства по відношенню до дітей, вчинення іншого аморального проступку, несумісного з продовженням роботи, які доведено в чинному порядку звільняються з роботи відповідно до чинного законодавства.

8. Управління закладом дошкільної освіти

8.1 Управління закладом дошкільної освіти здійснюється відділом освіти Переяславської міської ради.

8.2 Безпосереднє керівництво закладом дошкільної освіти здійснює його директор, яка призначається і звільняється з посади відділом освіти Переяславської міської ради.

8.3 Директор закладу дошкільної освіти:

8.3.1 відповідає за реалізацію завдань дошкільної освіти, визначених Законом України «Про дошкільну освіту» та забезпечення рівня дошкільної освіти у межах державних вимог до її змісту і обсягу;

8.3.2 здійснює керівництво і контроль за діяльністю закладу дошкільної освіти;

8.3.3 діє від імені закладу, представляє його в усіх державних органах, установах і організаціях, укладає угоди з юридичними та фізичними особами;

8.3.4 розпоряджається в установленому порядку майном і коштами, відповідає за дотримання фінансової дисципліни та збереження матеріально-технічної бази закладу;

8.3.5 приймає на роботу та звільняє з роботи працівників закладу дошкільної освіти;

       8.3.6 видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження, контролює їх виконання;

8.3.7 затверджує штатний розклад, за погодженням відділу освіти Переяславської міської ради , засновником закладу дошкільної освіти;

       8.3.8 контролює організацію харчування і медичного обслуговування  дітей;

8.3.9 затверджує Правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції працівників за погодженням з профспілковим комітетом закладу , що представляє інтереси трудового колективу;

8.3.10 забезпечує дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних норм і правил, техніки безпеки, вимог безпечної життєдіяльності дітей і працівників;

8.3.11 контролює відповідність застосованих форм, методів, засобів розвитку, виховання і навчання дітей їх віковим, психофізіологічним особливостям, здібностям і потребам;

           8.3.12 підтримує ініціативу щодо вдосконалення освітньої роботи;

           8.3.13 заохочує творчі пошуки, дослідно-еспериментальну роботу педагогів;

8.3.14 організовує різні форми співпраці з батьками або особами, які їх замінюють;

8.3.15 відповідає за діяльність закладу дошкільної освіти перед власником та іншими керівними та контролюючими органами;

           8.3.16 сумлінно виконує власні посадові обов’язки.

8.4 Постійно діючий колегіальний орган в закладі дошкільної освіти – педагогічна рада. До складу педагогічної ради входять: директор, вихователь-методист, педагогічні працівники, медичні працівники, інші спеціалісти. Можуть входити голови батьківських комітетів, запрошені з правом дорадчого голосу. Можуть бути представники громадських організацій, педагогічні працівники загальноосвітніх навчальних закладів, батьки або особи, які їх замінюють.

8.5 Головою педагогічної ради є директор закладу дошкільної освіти. Педагогічна рада обирає зі свого складу секретаря на навчальний рік.

8.6 Педагогічна рада закладу:

              8.6.1 оцінює результативність дошкільної освіти та хід якісного виконання програм розвитку, виховання і навчання дітей в кожній віковій групі;

8.6.2 розглядає питання удосконалення організації освітнього процесу у закладі дошкільної освіти;

8.6.3 визначає план роботи закладу дошкільної освіти та педагогічне навантаження педагогічних працівників;

              8.6.4 затверджує заходи щодо зміцнення здоров’я дітей;

8.6.5 обговорює питання підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розвитку їхньої творчої ініціативи, впровадження їх у освітній процес досягнень науки і передового педагогічного досвіду. Аналізує проведення експериментальної та інноваційної діяльності у закладі дошкільної освіти;

                8.6.6 визначає шляхи співпраці закладу дошкільної освіти з  сім’єю;

                8.6.7 розглядає питання морального та матеріального заохочення працівників закладу дошкільної освіти;

                8.6.8 заслуховує звіт педагогічних працівників, які проходять    атестацію;

                8.6.9 затверджує план підвищення фахової майстерності педагогічних працівників;

                8.6.10 розглядає інші питання, визначені Положенням про дошкільний навчальний заклад.

8.7 Кількість засідань педагогічної ради на рік не менше 4.

8.8 Органом громадського самоврядування закладу є загальні збори колективу закладу та батьків або осіб, які їх замінюють. Скликаються не рідше 1 разу на рік.

8.9 Загальні збори:

                8.9.1 приймають Статут зміни і доповнення;

8.9.2 розглядають питання освітньої діяльності, методичної, фінансово-господарської діяльності закладу дошкільної освіти;

               8.9.3 затверджують основні напрями вдосконалення роботи і розвитку закладу дошкільної освіти;

               8.9.4 інші види діяльності, що не суперечать законодавству України;

8.10 У закладі дошкільної освіти може створюватися і діяти піклувальна рада – орган самоврядування, який формується з представників органів виконавчої влади, підприємств, установ, навчальних закладів, організацій, окремих громадян, з метою залучення громадськості до вирішення проблем освіти, забезпечення сприятливих умов ефективної роботи закладу дошкільної освіти.

8.11 Очолює піклувальну раду голова, який обирається шляхом голосування на її засіданні з числа членів піклувальної ради. Члени піклувальної ради обираються на загальних зборах закладу дошкільної освіти і працюють на громадських засадах.

8.12 Кількість засідань, як правило, не менше ніж 4 рази на рік.

8.13 Основними завданнями піклувальної ради є:

8.13.1 співпраця з органами виконавчої влади, підприємствами, організаціями, навчальними закладами, окремими громадянами, спрямована на поліпшення умов утримання дітей у закладі дошкільної освіти;

                 8.13.2 сприяння зміцненню матеріально-технічної, культурно-спортивної, лікувально-оздоровчої бази закладу дошкільної освіти;

                 8.13.3 сприяння залученню додаткових джерел фінансування закладу дошкільної освіти;

               8.13.4 стимулювання творчої праці педагогічних працівників;

8.13.5 сприяння організації та проведенню заходів, спрямованих на  охорону життя та здоров’я учасників освітнього процесу.

9. Майно закладу дошкільної освіти

9.1 Відповідно до рішення виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради від 25.09.1992 №143 закладу дошкільної освіти передано в оперативне управління земельну ділянку , будівлі, споруди, комунікації, інвентар, обладнання, спортивні та ігрові майданчики.

9.2 Заклад несе відповідальність за збереження та ефективне використання комунального майна.

9.3 Майно, яке є комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти використовується виключно із зазначеною метою.

9.4 Засновник закладу дошкільної освіти не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

10. Фінансово-господарська діяльність

10.1 Фінансово-господарська діяльність закладу дошкільної освіти здійснюється відповідно до Закону України «Про освіту», Законів про бюджет та інших нормативно-правових актів.

10.2 Джерелами фінансування є кошти:

             10.2.1 засновника;

             10.2.2 плати за надання додаткових освітніх послуг;

             10.2.3 батьків або осіб, які їх замінюють;

             10.2.4 добровільних пожертвувань і цільових внесків фізичних і юридичних осіб;

             10.2.5 інших коштів не заборонених чинним законодавством;

10.3 Заклад дошкільної освіти за погодженням із Засновником має право:

10.3.1 отримувати допомогу від підприємств, установ, організацій    або фізичних осіб;

               10.3.2 отримувати благодійні внески від батьків за їх бажанням;

                 10.3.3 здавати в оренду приміщення, споруди, обладнання юридичним та фізичним особам для проведення освітньої діяльності згідно із законодавством;

                 10.3.4 статистична звітність про діяльність закладу дошкільної освіти здійснюється відповідно до законодавства;

10.3.5 за рішенням Засновника закладу бухгалтерський облік  здійснюється через бухгалтерію.  

11. Контроль за діяльністю

закладу дошкільної освіти

11.1 Основною формою контролю за діяльністю закладу дошкільної освіти є інституційний аудит – комплексна зовнішня перевірка та оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти, які забезпечують його ефективну роботу та сталий розвиток, який проводиться центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти.                                           Інституційний аудит може проводитись у плановому порядку, а також може бути проведений у позаплановому порядку   за ініціативою засновника, керівника, колегіального органу управління, вищого колегіального органу громадського самоврядування, або наглядової (піклувальної) ради закладу освіти.              

11.2 Контроль за дотриманням закладу дошкільної освіти державних вимог щодо змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти здійснюється відділом освіти Переяславської міської ради.

11.3 Зміст, форми та періодичність контролю, не пов’язаного з освітнім процесом встановлюється засновником.

12. Міжнародне співробітництво

12.1 Міжнародне співробітництво у системі дошкільної освіти здійснюється відповідно до Закону України «Про освіту», Закону України «Про дошкільну освіту» інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

12.2 Заклад дошкільної освіти має право укладати угоди про співробітництво, встановлювати прямі зв’язки із закладами освіти, підприємствами, установами, організаціями, науковими установами системи освіти іноземних країн, міжнародними підприємствами , установами, організаціями, фондами тощо.

12.3   Заклад дошкільної освіти може брати участь у реалізації міжнародних проектів і програм.

Секретар міської ради                 ________________                 Бочарін П.П.

 СПИСКИ ДІТЕЙ, ЯКІ  БУДУТЬ  ЗАРАХОВАНІ

  ДО ЗАКЛАДУ  ДОШКІЛЬНОЇ  ОСВІТИ  в 2020 році

Список дітей ясельної групи  05 «Ведмежатко" 
                                                                             вихователі: Боярин Наталія Миколаївна
                                                                                          Боярин Ніна Петрівна 

                    Список дітей ясельної групи 06 «Ясочка"
                                                                             вихователі: Білогруд Оксана Григорівна
                                                                                                  Чабаненко Оксана Сергіївна

                      Список дітей ясельної групи 07 «Каченятко"
                                                                           вихователі: Дмитренко Віта Борисівна
                                                                                           Сасюк Світлана Володимирівна

                         Список дітей молодшої групи 13 «Світлячок»
                                                                              вихователі: Гігійчук Олена Григорівна
                                                                                                     Корж Світлана Анатоліївна

Особливості адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу

Відомо, що процес адаптації – це постійний процес, який супроводжує людину впродовж усього життя. Науковці визначають адаптацію як пристосування будови і функцій організму, його органів і клітин до умов середовища, спрямоване на збереження рівноваги.

Адаптація (з лат. «пристосування») – пристосування організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.

Залежно від того, на якому рівні відбувається адаптація організму, існують декілька класифікацій цього процесу. В межах висвітлення проблеми адаптації дитини до умов дошкільного закладу слід зупинитися на дослідженнях, автори яких доводять існування таких видів адаптації як фізіологічна та соціальна.

Розглянемо більш докладно тлумачення цих термінів. Фізіологічна адаптація – реакція функціональних систем організму, яка найбільш повно відповідає потребам певної ситуації.

Під соціальною адаптацією розуміють постійний процес активного пристосування індивіда до умов соціального становища, а також результати цього процесу .

Відомо, що навіть незначні зміни умов життя маленької дитини викликають порушення її емоційного стану, сну, апетиту тощо. Саме тому створення умов для успішної адаптації є досить серйозною проблемою, яка хвилює лікарів, психологів, педагогів.

Які ж особливості формування здатності до адаптації у малюка?

Слід зазначити, що народження дитини – це один з найяскравіших прикладів фізіологічної адаптації. Отже, системи дихання, кровообігу, травлення на момент народження повинні мати відповідний рівень готовності всіх адаптаційних механізмів. Дослідження доводять, що здоровий малюк має цей рівень готовності й достатньо швидко пристосовується до існування в нових для нього умовах. Звичайно, впродовж наступних років відбувається вдосконалення адаптаційних механізмів, формуються передумови соціальної адаптації.

Які ж фактори можуть негативно вплинути на формування адаптаційних механізмів дитячого організму? Результати спостережень засвідчують, що, насамперед, це такі антенатальні фактори, як токсикози І, П половини вагітності, гострі інфекційні захворювання, загострення хронічних захворювань, прийом ліків, стресові ситуації, шкідлива робота, вживання алкоголю, паління. Серед інтранатальних факторів ризику медики визначають наявність асфіксій у дитини, пологові травми, хірургічне втручання, несумісність за резус-фактором між матір'ю та дитиною тощо.

Неабияке значення для формування адаптаційних механізмів дитини має і  постнатальний період. Саме тому такі фактори, як велика маса тіла дитини, захворюваність упродовж 1 місяця життя, вживання матір'ю алкоголю, паління під час вигодовування дитини, штучне вигодовування, наявність хронічних захворювань, затримки нервово-психічного розвитку можуть стати гальмом у формуванні та розвитку адаптаційних механізмів. Серед соціальних слід звернути увагу на такі фактори ризику, як незадовільні матеріально-побутові умови життя,  конфлікти в сім'ї, відсутність батька чи матері.

Впродовж дошкільного дитинства малюк неодноразово реалізує власні адаптаційні можливості – це  і прихід до дитячого садка, і перехід із однієї групи в іншу, а потім і в школу. Не потребує доказу той факт, що до дитячого садка дитина повинна приходити з прогнозом на адаптацію. Якщо ж прогноз відсутній, його складає лікар дошкільного, закладу разом із психологом. Згідно з прогнозом вони визначають особливості організації режиму, харчування, сну кожної дитини. Саме цими призначеннями бажано керуватися вихователям під час адаптації малюка до умов дошкільного закладу.       

Звикання дитини до нових умов супроводжується порушенням сну, апетиту, загальним ослабленням організму, негативних емоцій, що передається цілою палітрою плачу від скиглення де ревіння. Супутником негативних емоцій є страх – джерело  стресового стану дитини. На жаль, у період адаптації прояв малюком позитивних емоцій є дуже рідкісним явищем. Окрім цього, порушується функціональний стан нервової системи – деякі діти кличуть матір, не можуть заснути тощо, інші – тривалий час перебувають у загальмованому стані, неохоче спілкуються з дорослими й однолітками,  а іноді зовсім мовчать. Спостерігаються зрушення і в деяких вегетативних реакціях, а саме: втрачається вага, загострюються алергічні реакції, раптово підвищується температура тіла тощо. Досить часто у дітей порушуються   вже   набуті    культурно-гігієнічні   навички, знижується імунітет.

Хоча ці негативні прояви зустрічаються не у всіх дітей і є тимчасовими, не звертати уваги на них не можна, адже вони свідчать про порушення нормального функціонування кори великих півкуль, негативно впливають на поведінку дитини. Такі зміни пояснюються перебудовою звичного динамічного стереотипу поведінки, набутого під впливом домашніх умов, на новий стереотип в умовах дошкільного закладу.

Розрізняють три ступені адаптації: легкий, середній і важкий.

Легкий ступінь адаптації

За легкої адаптації впродовж місяця у дитини нормалізується поведінка. Малюк починає спокійно чи радісно ставитися до дитячої групи. Настрій бадьорий, проявляє зацікавленість довколишнім, у поєднанні з незначним ранковим плачем. Апетит погіршується, проте не дуже і на кінець першого тижня стає звичайним, сон поновлюється протягом 10-15 днів.

Стосунки з рідними за легкої адаптації у дитини не порушуються, малюк легко прощається вранці, швидко відволікається, його цікавлять й інші дорослі, він доволі активний, але не збуджений. До дітей в групі може бути байдужим або зацікавленим. Інтерес до навколишнього поновлюється впродовж 2-3 тижнів з допомогою дорослого.

Мова загальмовується, але дитина відгукується і виконує певні прохання чи вказівки дорослого. До кінця першого місяця поновлюється активне мовлення.

Зниження захисних сил організму значно не виражено і до кінця 2-3 тижня відновлюється. Хворіє не більше разу на місяць, тривалістю не більше десяти днів, без ускладнень.

Середній ступінь адаптації

Під час адаптації середнього ступеня порушення в поведінці і загальному стані дитини виражені виразніше і триваліше. Сон нормалізується лише через 20-40 днів, якість сну теж незадовільна. Апетит поновлюється в такі самі строки. Настрій нестійкий впродовж всього місяця, значно знижується активність: малюк стає плаксивим, малорухливим, не намагається досліджувати нове оточення, не використовує набутих раніше побутових навичок. Мова або не використовується, або знижується. У грі дитина також не застосовує набутих навичок, гра ситуативна. Всі ці зміни тримаються протягом 5-6 тижнів.

Ставлення дитини до близьких – емоційно-збуджене (плач, крик під час розлучення). Ставлення до дорослих вибіркове. Ставлення до дітей, як правило, байдуже, проте може бути й зацікавленим.

Захворюваність – до двох разів, терміном не більше 12 днів, без ускладнень. Вага не змінюється або дещо знижується. З'являються ознаки невротичних реакцій: вибірковість у ставленні до дорослих і однолітків, спілкування лише за певних умов.

Важкий ступінь адаптації

Особливу тривогу викликає стан важкої адаптації. Дитина починає тривалий час і важко хворіти, одне захворювання майже без перерви змінює інше, захисні сили організму підірвані і вже не виконують своєї ролі – не запобігають численним інфекційним захворюванням, з якими постійно доводиться стикатися малюку. Це несприятливо позначається на його фізичному і психічному розвиткові.

Інша форма перебігу важкої адаптації – неадекватна поведінка дитини, яка межує з невротичним станом. Дитина погано засинає, сон короткий, скрикує, плаче уві сні, прокидається зі слізьми. Сон чутливий, короткий. Апетит погіршується сильно і надовго, дитина може відмовлятися від їжі або блювати за спроби її нагодувати, можуть виникати функціональні порушення випорожнень, безконтрольні випорожнення.

Під час періоду неспання дитина пригнічена, не цікавиться оточенням. Ставлення до дітей відчужене, однолітків уникає або проявляє агресію. Ставлення до близьких емоційно-збуджене, позбавлене практичної взаємодії. Не реагує на запрошення взяти участь у будь-якій діяльності. Мовою не користується або простежується затримка мовленнєвого розвитку на значний період. Немає настрою, дитина тривалий час плаче, напружено стискає у кулачку носову хустинку чи домашню іграшку. Нам, дорослим, важко усвідомити ступінь її страждань.

Слід пам’ятати, що дитина, яка бурхливо виражає свій протест проти нових умов криком, голосним плачем, вередуванням, чіпляється за маму, падає в сльозах на підлогу, незручна і бентежлива для батьків і вихователів, проте викликає менше хвилювань у дитячих психологів і психіатрів, ніж дитина, яка ціпеніє, стає байдужою до того, що з нею відбувається, до їжі, мокрих штанців, навіть холоду. Така апатія є типовим проявом дитячої депресії.

Отже, ви вже зрозуміли, що адаптація дитини до нових для неї умов середовища – важкий та болючий процес. Тепер ви знаєте, що відбувається з дитиною, з її поведінкою.

Звикання до дошкільного навчального закладу залежить також від типу темпераменту. Гірше за інших почуваються діти з флегматичним темпераментом. Вони не встигають за темпом життя дитячого садка: не можуть швидко одягнутися, зібратися на прогулянку, поїсти. Найлегше пристосовуються діти-сангвініки.

Ускладнюючим чинником адаптації слід також назвати і конфлікти в сім’ї, нетовариськість батьків. Діти мимоволі засвоюють негативні риси поведінки батьків, що ускладнює їхні стосунки з однолітками. Вони поводяться невпевнено і нерішуче, багато хвилюються, тому не можуть бути легко прийнятими в групі.

Отже, соціально-психологічна адаптація до дитячого садка відбувається неоднаково у різних дітей, відповідно до віку, типу вищої нервової системи, стану здоров’я, стилю виховання в сім’ї, родинних взаємин, рівня розвитку в дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері.

Як правильно підготувати дитину раннього віку до вступу в дитячий садок?

1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі.

2. Готуючись до дитячого садка, докладно розкажіть малюку, що вдень він буде ходити до дитячого садка, а ввечері ви разом з ним будете займатися вдома цікавими справами.

3. Варто зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного навчального закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: «Не слухатимеш – віддам у садочок». Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання в неї ходити до садка: «Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувану подію.

4. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість в тому, що він потрібен вам!

5. Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

6. Обираючи дитячий садок, звертайте увагу на вихователів. Чи хочете ви щодень приводити сюди свою дитину? Якщо так, робіть це впевнено.

Щоб полегшити звикання, познайомте сина чи доньку з майбутнім вихователем, поговоріть з ним так, щоб дитина чула про те, що ваш малюк уже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними. Слід викликати в дитини позитивні спогади про відвідування дошкільного закладу, бажання швидше підрости і піти в садочок.

7. Збираючись вести малюка до дитячого садка, домовтеся з вихователем, що певний час відвідуватимете його разом з дитиною, проте дослухайтеся до рекомендацій вихователя щодо цього.

Як допомогти дитині пережити період адаптації?

1. В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 2-3 години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку. Не запізнюйтесь, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.

2. Не поспішайте відразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти, чим займаються, як спілкуються один з одним та вихователем.

3. Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому улюблену іграшку, сказавши при цьому: «Якщо ти захочеш, щоб я про тебе подумала, візьми і притисни її до себе. І я відразу про тебе подумаю». Ілюзія керування батьками дуже важлива для малюка. Вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію. Нехай іграшка ходить із дитиною кожен день і знайомиться з іншими, розпитуйте, що з іграшкою сталося в дитячому садку. Хто з нею дружить, хто ображав, чи не було їй сумно. Таким чином ви багато дізнаєтеся про те, як ваша дитина звикає до садочка.

4. Пограйтесь з дитиною домашніми іграшками в дитячий садок, де якась з них буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, що говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і вирішіть проблеми дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.

5. Не хвилюйтесь і не показуйте своє хвилювання дитині. Не забувайте надавати дитині емоційну підтримку і показувати значимість для вас її нового статусу.

6. Утримуйтесь від шумних масових вистав, аби зменшити емоційне навантаження.

7. Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.

8. Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї труднощі, чого вона досягла.

9. Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї та оптимальний режим дня. Оберігайте нервову систему дитини!

10. Повідомте вихователів про особливі звички дитини, що вона любить, що ні, які має захоплення.

11. Придумайте ритуал «прощання» й зустрічайте дитину з посмішкою.

12. Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає. Ніколи не з’ясовуйте відносин з вихователем (щоб не трапилось!) у присутності дитини.

13. Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.

14. Найголовніше — почувайтеся компетентними батьками, тобто вірте, що з будь-якою складною ситуацією можна справитись, якщо її вирішувати, а не відкладати!

Головною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім'ї та дитсадку.

Спрогнозувати  адаптацію дитини до умов дошкільного навчального закладу допоможе наступна анкета.

Методичні рекомендації під час прийому дітей до дитсадка

Ось настав час, коли мама повинна йти на роботу, а дитина – в дитячий садок. Початок відвідування дошкільного закладу – це не тільки нові умови життя й діяльності,, режиму та харчування, а й нові контакти, оточення, нові взаємини, обов’язки. Це надзвичайно напружений період. Науковці і практики виділяють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Вони проявляють зацікавлення іграшками й діяльністю, комунікабельні, самостійні, врівноважені. Спілкування батьків із дитиною доброзичливе.

Друга група – малюки, які адаптуються повільніше і важче.Поведінка нестала. Періоди зацікавлення грою змінюються періодами байдужості, вередування. Бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей. Навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Малоініціативні. Менш самостійні, дещо можуть робити самі, але здебільшого залежні від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, розважливі звертання змінюються на окрики, погрози або послаблення вимогливості.

Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового для себе побуту. Як правило, несамостійні, неконтактні. Швидко втомлюються, ігрові навички несформовані. У досвіді таких дітей –прояви авторитарності, жорстокості (або навпаки - зайвого лібералізму ) з боку дорослих, що спричиняє острах, недовіру до вихователя або повне ігнорування його й інших дітей.Сон, апетит – погані, або зовсім відсутні. Висока захворюваність.

Списки дітей,

які будуть зараховані в ДНЗ у 2016 році.

Список дітей 2013 р.н.

Список дітей 2014 р.н.

td width=p

Рекомендації для батьків з питань підготовки дітей до дитячого садка

- зверніть увагу на домашній режим харчування та сну й потроху наближайте його до того режиму, що буде у дитячому садку,

- привчайте малюка до самостійності й доступного його віку самообслуговування;

- розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла,

- проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка;

- учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності таїї звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь - яким дорослим;

- робіть разом з дитиною нескладну ситстему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас;

- пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани;

- чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вонапобудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми;

- дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.

- ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

- навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання, інакше малюк відчує Ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися;

- ніколи не намагайтеся "вислизнути" непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона Вам довіряла;

- вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його;

- не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку;

чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала,їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо Ви хоч раз піддастеся дитині, надалі буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

Яким повинен бути дитячий куточок в сім’ї

   Дитяча кімната - це особливе і незамінне місце для кожної дитини, в якій панує дивовижна атмосфера спокою, творчості і гармонії. Тут дитина почуває себе маленьким повелителем, створюючи в цих стінах свій особистий простір, свій маленький світ.

    Іноді житлові умови не дозволяють виділити окрему кімнату для дитини, і тоді батькам доводиться усіма можливими способами намагатися організувати у будинку дитячу зону, влаштувати дитині якийсь свій куточок. У разі, коли батьки здатні подарувати власну кімнату своєму чаду, перед ними нерідко встає інше завдання - як зробити дитячу такою, щоб в ній дитині було безпечно, комфортно, затишно. Перше зауваження торкається будівельних матеріалів, які використовуються при обробці кімнати.

   Нині великою популярністю користуються так звані шпалери під фарбування: вони красиво виглядають, полегшують життя хазяїну, а найголовніше - такі шпалери практичні. Якщо колір став не таким яскравим і хочеться освіжити приміщення, купуємо фарбу - і перед вами нова кімната. Якщо ж колір набрид, то і тут немає проблем - пара годин роботи і кімната міняється до невпізнання. Ось тільки усі переваги фарбувальних шпалер перекреслюються в одну мить, якщо йдеться про дитячу. У ній вони не лише недопустимі, але і небезпечні для зростаючого організму і особливо новонароджених. Для дитячої кімнати слід вибирати екологічно безпечні шпалери. Тут немає однозначних рекомендацій, оскільки дешевий вініл може бути не менш шкідливий, чим дорогий флізелін і навпаки. При виборі слід заздалегідь проконсультуватися з продавцем, попросити сертифікат або необхідну інформацію про товар, з якої стане ясно, чи годяться такі шпалери, а може від купівлі взагалі краще утриматися. Пристойні будівельні торгові мережі обов'язково допоможуть вам в цьому питанні. Окрім цього, дизайнери підкажуть, як краще оформити стіни приміщення : використовуючи один вибраний тон, комбінуючи два типи шпалер, розділивши верх і низ кожної із стін, або на одній з домінуючих віддати перевагу фотошпалерам. Варіантів тут може бути маса.

  Що стосується покриття підлоги, то і тут існують протипоказання. Не годяться для дитячої ламінатна дошка, лінолеум і так далі. Подібні матеріали здатні виділяти смоли - непомітні для нашого ока шкідливі речовини, які можуть викликати у малюків напади кашлю, алергії і в цілому негативно впливати на самопочуття дитини. Зробіть вибір на користь м'якого кольорового ковроліну або звичайного килима. Головне, щоб підлога була безпечною, м'якою і теплою.

   Колір дитячої також важливий. Інтер'єр в ній слід зробити яскравим і жвавим, з насиченими м'якими тонами. При цьому важливо вибрати таку колірну гамму, в якій би дитяча психіка не занадто збуджувалася. Адже тут дитина не лише даватиме волю своїм емоціям і енергії, але і відпочиватиме. А здоровий міцний сон - цей найважливіший стан для росту і розвитку дитини. Відомо, що синій і блакитний відтінки сприяють заспокоєнню, відновленню сил і розслабленню. Тому так часто у багатьох спальнях віддається перевага цій колірній гаммі. Між тим, дитячі психологи попереджають, що іншу дію можуть чинити відтінки синього на дітей, викликаючи у них почуття стурбованості і самотності.

   Діти постійно чому-небудь вчаться: рано чи пізно з'являється перший малюнок, виріб, листівка і так далі. Постарайтеся не пропустити усі ці започаткування, побачити і розгледіти здібності дитини, його бажання творити, займатися улюбленою справою. Заохочуйте подібні прагнення, створивши в кімнаті окрему зону творчості. Повісьте у відведеному куточку малюнки, поставте на полку маленькі шедеври, помістіть улюблені картинки в рамочки.

   Частиною інтер'єру дитячої кімнати, безперечно, являються меблі. Варіацій тут існує маса. Сьогодні можна вибрати як зручні вбудовані меблі, так і купити усе необхідне окремо. Єдина умова - меблі не мають бути незграбними. Благо нині можна знайти і ліжко, і шафу, і стіл із закругленими кутами. До речі, стіл краще всього поставити боком до вікна і, по можливості, так, щоб дитина не сиділа спиною до дверей. А якщо не виходить, тоді розв'яжете проблему за допомогою дзеркала. Встановите його так, щоб дитина могла контролювати простір хоч би бічним зором.  Не захаращуйте занадто сильно меблями дитячу кімнату, адже тут все-таки потрібне місце для ігор.

   І, нарешті, незамінний аксесуар дитячої кімнати - це стельовий світильник або люстра. Прозорий, можливо, кришталевий або скляний, він пропускатиме крізь себе і сонячне, і електричне світло, оточуючи увесь простір яскравими відблисками і тим самим збільшуючи енергію і силу. За бажанням можна створити не лише основне освітлення, але і організувати додаткове підсвічування.

   До речі, дитяча кімната зовсім не має бути великою по своїй площі. Як стверджують психологи, діти почувають себе набагато комфортніше на маленькій території. Цим і пояснюється улюблена затія багатьох хлоп'ят майструвати собі курені, халабудки, гніздечка, будиночки...

   Нехай створена вами дитяча кімната сприяє розвитку вашого чада, допомагає йому відкривати для себе нові горизонти життя і рости яскравою особою, здоровою і щасливою!

Рекомендації батькам щодо організації харчування дитини

Раціональне харчування — одна з основних умов здоров'я людини, її довголіття, плодотворної праці. Харчування повинно не лише покривати енергію, що витрачається дитиною, але й забезпечувати матеріал, необхідний для росту й розвитку всіх органів і систем організму. Досліджено, що процеси обміну речовин у дітей протікають значно інтенсивніше, ніж у дорослих. Адже вони більше рухаються і гуляють, що теж викликає значні енергетичні витрати.В їжі повинні обов'язково поєднуватися у правильному співвідношенні речовини, що входять до складу тварин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, вода.

Білки є життєво необхідними речовинами й мають особливе значення в харчуванні дітей. Насамперед це основний пластичний матеріал, що йде на побудову кліток, тканин, органів. Необхідні вони також для утворення ферментів, гормонів, гемоглобіну крові, вони формують з'єднання, які забезпечують імунітет. Білки беруть участь у процесах засвоєння жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів. Особливо велика їхня роль у засвоєнні організмом вітаміну С. У дитячому харчуванні мають врахо­вуватися якісні показники білків.

Найцінніший і найкорисніший для росту дитини тваринний білок. Достатня його кількість є в м’ясі, рибі, молоці, яйцях та іншому. Основними джерелами рослинного білка є хліб, крупа.

Жири є джерелом енергії, вони необхідні для побудови клітинних оболонок, беруть участь в обміні речовин, відіграють роль запасного живильного матеріалу, забезпечують засвоєння багатьох вітамінів. Найбільш легко засвоюються організмом молочні жири (вершкове масло, вершки, сметана), сутужніше - свинячий, баранячий, яловичий жир, тому їх не рекомендується використати в харчуванні дітей дошкільного віку. Варто уникати надлишкового споживання жирів, тому що це може привести до ожиріння.

Вуглеводи – головне джерело енергії, разом з білками й жирами вони беруть участь в обміні речовин. Більша частина харчового раціону дитини складається з вуглеводів, добова норма вуглеводів в 4 рази більше, ніж жиру і білка. Вуглеводи втримуються в продуктах рослинного походження - крупах, картоплі, овочах, фруктах. Багаті вуглеводами цукор, хліб, мед, цукерки. Надлишкова кількість вуглеводів легко перетворюється в жир і нерідко є однією із причин ожиріння, а надлишок солодощів сприяє розвитку карієсу зубів.

Мінеральні речовини, що входять до складу харчових продуктів, діляться на макроелементи, (кальцій, калій, фосфор, натрій, хлор) і мікроелементи (фтор, цинк, мідь, йод). Особливе значення в харчуванні дітей надається солям кальцію й фосфору, які формують кісткову й зубну тканини, входять до складу гормонів, беруть активну участь в обмінних процесах. Кальцію властиво протизапальна й антиалергічна дія.

У щоденному раціоні дитини обов'язково мають бути вітаміни. Вітаміни відіграють роль каталізаторів в обмінних процесах, вони необхідні для росту й розвитку кліток, тканин. Вітаміни вводяться з їжею. Як правило, вони не синтезуються в організмі. Вітаміни діляться на 2 групи: жиророзчинні (А, D, Е, К) і водорозчинні (С, В).

Вода – необхідна складова частина раціону, вона входить до складу кліток і тканин, бере участь у процесах, що забезпечують життєдіяльність організму; з водою видаляються кінцеві продукти обміну. Вода в організм надходить із продуктами (особливо багато її втримується у свіжих фруктах і овочах), а також у вільному стані (чай, компот, суп). У добу кількість рідини, що надходить в організм дітей 3-7 років, повинне бути в межах 1,5-2 л. Потреба в рідині коливається залежно від сезону року, віку, індивідуальних особливостей дитини. Надлишкова кількість води не рекомендується, тому що це веде до перевантаження нирок, серця.

Якщо дитина не хоче їсти...

 Один з найважливіших чинників формування здоров’я дитини – її ра­ціональне харчування. Про принципи здорового харчування, правильний добір і поєднання продуктів, їжу корисну, некорисну і шкідливу не раз уже писалося. А от психологічний аспект годування дошкільнят у багатьох батьків, і навіть педагогів, залишається поза увагою, хоча він позначаєть­ся на здоров’ї поряд з якістю їжі.

Процес годування, прийому їжі дитиною для багатьох сімей – актуальна, болюча проблема, оскільки і для дітей, і для їхніх батьків це буває стресовою ситуацією, яка травмує психіку.Дехто свято вірить, що чим більше дитина з’їсть, тим здоровішою буде, що кожна ложка каші, навіть насильно “втрамбована”, дасть користь, зміцнить здоров’я. Як правило, прийом їжі дитиною починається весело, спокійно, але поступово за столом насу­ваються “хмари”, психологічна атмосфера стає де­далі напруженішою – спочатку вмовляння: “З’їж за маму, з’їж за тата” або “Ще одну ложку каші з’їж, тоді підеш гратися”, або “Куплю нову іграшку”, а потім доходить і до погроз. Часто дитина чує і таке: “Я тебе сьогодні не люблю – ти не доїв суп” або “Сидітимеш за столом, доки все не з’їси” тощо.

Зрозуміло, що це вже початок протистояння між дитиною і дорослим: тут і сльози, і крики, і знер­вованість, і зіпсований настрій, як у дитини, так і в дорослого. Дитина після цього ще довго не може заспокоїтися, переживаючи болісний, щойно на­бутий життєвий досвід. Вона думає: “У цьому світі навіть найрідніші люди мене не розуміють!”. А мама або й вихователька, “втрамбувавши” в малого все, що вважали за потрібне, задоволені: “Дитя нагодоване!”. Маємо яскравий приклад до­рослого егоцентризму. Дивовижно, як рідна людина, мати, раптом стає “глухою”, “сліпою”, “бездушною” до своєї кро­винки, яка і жестами, і очима, і поведінкою благає, показує матусі, що їсти вже не може і не хоче.

Батьки часто не замислюються над тим, що таке годування малюк сприймає як насилля, при­мус, покарання, що це стає для нього справжнім випробуванням, а мати, і це найгірше, сприйма­ється як насильник. Маленька людина не може зрозуміти її поведін­ки, оскільки ще зовсім недавно, в період грудного годування, мама сприймалася дитиною і як джере­ло їжі, і як джерело любові та задоволення. Материнський тиск, її авторитаризм ляка­ють малюка, між найріднішими людьми виникає психологічний дискомфорт, емоційна дистан­ція. Для авторитарних, емоційно “глухих” батьків і педагогів головне – режим і гасло “Дитина для режиму!” і в жодному разі не навпаки. В резуль­таті процес вживання їжі, сама їжа не викликають у дитини такого важливого почуття, як задоволен­ня. Так і руйнується головний принцип людського життя — принцип задоволення, навіть якщо він стосується прийому їжі.

Фундатор психоаналізу 3. Фрейд підкреслював величезну роль цього принципу в житті людини, у формуванні її життєвої позиції. Якщо процес прийому їжі “начинений” негативними емоціями, психологічним дискомфортом, це може призвести до стійкої втрати дитиною апетиту, тобто до нервової анорексії.

Не варто примушувати дитину їсти страву, яка їй здається несмачною! Натомість допоможіть ма­люкові розвинути смак до простої, здорової їжі, адже саме це є запорукою доброго апетиту. Смакові уподобання можуть характе­ризувати емоційний, психофізіологічний стан людини.

Зверніть увагу: в стані тривоги, страху люди­на погано їсть і не завжди відчуває смак їжі або зовсім “забуває” про неї і може не їсти два-три дні поспіль, при цьому зовсім не відчуваючи голоду. В момент творчого піднесення, радості, нав­паки, смакові відчуття людини загострюються. Хоча й під час цікавої творчої праці, коли приходить натхнення, людина може так захопитися справою, що забуває: в роті не було ані крихти багато годин. Тобто вона втрачає апетит і не відчуває голоду. У жодному разі не використовуйте їжу як засіб покарання та примусу. Не силуй­те дитину тим, що має давати їй задово­лення. Замисліться, що зафіксує дитяча пам’ять у разі примусу? Не важко уявити – це сльози, їжа, яку заштовхують ложкою до рота, нудота, погрози. Про насолоду стравою годі й казати!

Не кажіть дитині: “Не підеш гратися, доки не з’їси ще одну ложку каші”, або “З’їж за маму, за тата ще одну ложку супу” тощо. Звісно, дитина проковтне цю огидну їй ложку каші, щоб продемон­струвати слухняність, свою любов до нас. А тепер замислимося, які почуття вона заштовхує в себе разом з цією “останньою ложкою”? Що відчуває в цей момент до улюбленої страви і до доросло­го?! А той часто і не відає, що душа дитини охоп­лена протестом, що загострилася її агресивність або отрута депресивності ще довго пануватиме в її серці, що “Я” малюка глибоко ущемлене.

Пригадаймо і своє дитинство. Скільки дорослих людей і досі не люблять, наприклад молоко, манну кашу тільки тому, що їх занадто ними перегодува­ли в дитинстві, примушуючи за будь-яку ціну “до­пити”, “доїсти”. І хто зна, може та склянка молока була б дуже смачною, якби дорослі не припуска­лися помилок. Ми, дорослі, інколи майже свідомо перетворюємо корисне на огидне. Отже, давай­те не ставити дитину в залежність від своїх дорос­лих забаганок, комплексів. Не забираймо у наших найдорожчих істот права бути щасливими, відчува­ти задоволення, навіть якщо це стосується їжі. Не примушуйте дитину їсти, коли вона перебуває в збудженому, нервовому стані.

Якщо їжа смачна, це не означає, що її треба дуже швидко з’їсти, проковтнути. Нею маємо на­солоджуватися, адже смачну страву можна порів­няти з оркестром, в якому чуємо і фагот, і саксо­фон, і скрипку, і фортепіано, що зливаються в одну чудову мелодію, даючи нам естетичне, душевне задоволення. Завдяки своїм смаковим рецепторам дитина має відчувати смак страви, кожного її інгредієнта. В такому разі у малюка розвиватиметься естетич­не, поетичне ставлення до їжі, він відчуватиме фізіологічне, психологічне задоволення.

Дитина, яка живе і розвивається в гармонії, вико­ристовуючи в повному обсязі інформацію всіх своїх аналізаторів, смакових рецепторів – здорова. Зав­дання батьків і педагогів – постійно розширювати діапазон її відчуттів, що прямо стосується і їжі. К.Д. Ушинський назвав органи чуттів “дверима в світ”. Познайомте малюка з його “помічниками” – язиком, очима, вухами, носом, розкажіть про їхню роль у житті людини, про те, як вони допомага­ють пізнавати навколишній світ і себе в ньому, отримувати багатосенсорну інформацію, в тому числі і про їжу.

Пропонуйте дітям ігри на розвиток нюху, смаку. Так, їм можна сказати: “Нехай ваші носики вгадають, що ви зараз їстимете”. Або малюк си­дить у кімнаті, а мати пропонує йому попросити свого помічника – носика відгадати, що сьогодні буде на обід, яка страва стоїть на столі в кухні і че­кає на нього, або можна з дитиною підійти до две­рей, що ведуть на кухню, і запитати: “Яка це стра­ва так смачно пахне? Що тобі підказує твій ніс?”. Зрозуміло, що, відгадавши, малюк буде дуже за­доволений собою, своїм носиком, почуватиметься кмітливим, розумним. Тому й страва здаватиметь­ся вдвічі смачнішою, і їда принесе задоволення.

Згадайте віртуозний педагогічний прийом за­відувача дитячого садка (його грає актор Євген Леонов) у кінофільмі "Джентльмени удачі”, завдяки якому нудний, “несмачний” сніданок перетворився для дітей на цікаву космічну подорож. Результат приголомшливий — усі вихованці, як один, друж­но почали “змітати” з тарілок “космічними” ложка­ми “космічну” кашу, яка відразу видалася їм дуже смачною і корисною! Багатьом батькам і педаго­гам варто взяти цей приклад до уваги.

Можна запропонувати малюкові заплющити очі, й поставити таке запитання: "Вгадай за смаком, яка це страва”. Так дитина одночасно вчитиметься розрізняти тонкі смакові відчуття й називати їх: со­лодке, кисле, пересолене тощо.

Обов’язково звертайте увагу дітей на сервірування столу. Привчайте отримувати від їжі естетичне задоволення, оскільки це може бути одним з чинників виникнення ба­жання з’їсти цю страву, посмакувати нею. Створіть для маленької особистості такі умови, щоб світ здавався їй цікавим, кольоровим, смачним! Батькам варто запитувати дитину, що вона хотіла б з’їсти, яка страва їй подобається, запропонуйте приготувати її разом, звісно, зважаючи при цьому на вік, можливості дитини. Запрошуйте сина чи доньку разом з вами готувати страви для бабу­сі, тата – так вони більше дізнаються про вас, ваші кулінарні уподобання. А найцінніше те, що вас об’єднає корисна справа – готувати їжу для рідних людей.

Обов’язково звертайте увагу дитини: страва, яку готують з добрим настроєм і любов’ю, найсмачні­ша та найкорисніша. Не бійтеся бути не такими батьками, як інші. Прислухайтеся до бажань своєї дитини щодо їжі, орієнтуйтеся на її смакові уподобання, дайте їй можливість самій вирішувати, їсти чи не їсти. Іно­ді треба відійти від загальноприйнятих стандартів у режимі дня дитини, її годування. Нічого страш­ного, якщо малюк поснідає трохи пізніше або не вип’є склянку молока в полудень. Відрегулюйте режим відповідно до індивідуальних особли­востей сина чи доньки.

Не забувайте: ваша дитина – неповторна індиві­дуальність, вона не така, як інші, а отже, потрібний індивідуальний підхід і до режиму її харчування. Навчіть її прислухатися до “голосу” свого організ­му, довіряти йому. Нехай вона сама вирішує, що, коли, скільки їстиме, а від чого відмовиться. Зро­зуміймо нарешті: в кожної людини, зокрема й удитини, своє відчуття голоду. Комусь, щоб на­сититися, потрібний повний обід з трьох страв, а інші можуть вдовольнитися одним смачним яблуком.

Не заштовхуйте в малюка їжу, коли він сидить на горщику (і таке буває) або коли він бігає від вас по кімнаті, а ви з тарілкою – за ним. Не пере­творюйте це на змагання, рухливі ігри, забави, бо зрештою це закінчується, як правило, слізьми, об­разами і з боку дитини, і з боку батьків. Головна вимога – годувати треба голодну дитину.

Обов’язково привчайте малюка мити руки та обличчя перед їдою. Сформованість гігієнічних навичок – один з показ­ників якості життя людини, її культури, вихованості. Звертайте увагу на поставу дитини, правильне її дихання під час їди. Застерігаємо: не примушуйте малюка їсти, коли він нездужає“щоб були, мовляв, сили по­долати хворобу”. Так, наприклад, тварини, коли хворіють, відмов­ляються від їжі на кілька днів. У цей час сили, енер­гія організму спрямовані на боротьбу з хворобою, а не на перетравлювання їжі. Деякі лікарі, психоло­ги підтримують таку точку зору і стосовно людини. Ще раз нагадуємо: кожен крок батьків стосов­но впливу на організм дитини має бути вива­женим, мудрим, враховувати її індивідуальні, психологічні, психофізіологічні особливості.

Від самого народження намагайтеся викликати у малюка позитивне ставлення до їжі. Поступово розширюйте асортимент страв, зба­гачуйте його смакову гаму. Вводячи нову страву, розкажіть цікаву історію, наприклад, чому картоп­лю раніше називали “земляним яблуком”, чим вона корисна для людини. Пам’ятаймо: прийом їжі – не тільки задоволення шлунка, а ще й естетична насолода. Цей процес можна супрово­джувати приємною музикою. Якщо не можна дати всім батькам єдиного ре­цепту щодо того, як правильно годувати дитину, то, мабуть, можна висловити думку, яка буде ко­рисною всім: будьте уважні до смакових уподо­бань дитини, до її переваг в їжі, і ви багато чого зрозумієте про неї !

Дайте собі відверту відповідь – у вашій сім'ї на першому місці культ їди чи духовні потреби? Великий “учитель Щастя” Епікур вважав: людина іноді компенсує їжею своє незадоволення життям, тобто переїданням намагається заповнити “духов­ну порожнечу своєї душі”. Еліас Канетті розмірковував над такою людською “загадкою”: чому є люди, які багато, ситно їдять, але при цьому в них голодні очі. Від них можна по­чути: “Все, більше їсти не можу, але очима ще б їв!”. Напевно, вважає Е. Канетті, вони не отримують справжнього задоволення в своєму житті. Їжа — лише один з багатьох способів отримати задоволення. Шукаймо інші!

Хотілося б порадити батькам не годувати ди­тину їжею, приготовленою автоматом, оскіль­ки ні людські руки, ані людське серце не брали участі в її приготуванні. Часто молоді батьки, забравши дитину з до­шкільного закладу, поспішають не додому, щоб посмакувати у тісному сімейному колі домашні­ми стравами, а до кафе, де повно людей. Що там чекає на дитину? Галас, черги, штовхани­на, шкідливі для дитячого організму одноразові пластмасові тарілки, стаканчики, а то й цигар­ковий дим. І найголовніше — немає можливості поспілкуватися з батьками хоча б увечері, роз­повісти їм про свої справи, а вона ж так цього чекала весь день! Так і ростуть деякі діти, не знаючи смаку до­машніх страв. А до того ще трапеза доповнюється суворими командами з боку батьків: “Іж швидше” або “Усе доїдай, бо вдома їсти нічого” та їхніми нескінченними розмовами по мобільному телефо­ну. Така поведінка батьків демонструє дитині їхню зайнятість і, як їй здається, байдужість до її життя, проблем. Отже, який висновок? Корисна тільки та їжа, яка приготовлена турботливими і ніжними руками, оброблена душею, наповнена лю­бов’ю.

Пригадайте, шановні батьки, своє дитинство! Як смакували нам тоді тістечка! І сьогодні, коли їх їмо, знову й знову відчуваємо тепло, любов, якими нас оточували в дитинстві. Ми переносимо ці емоції на їжу, і це не має нічого спільного з почуттям голоду. Часто ми намагаємося за допомогою їжі розігнати нудьгу, подолати самотність, заглушити тривогу. В багатьох випадках “підкріпитися”їжею – один зі способів позбутися сумних думок, полегшити душевні страждання, бо відчуття насиченостіпрямо асоціюється з відчуттям любові, захищеності,благополуччя. Отже, ми їмо не тільки, щоб втамувати фізіологічний голод. За допомогою їжі ми задовольняємо потребу любові, захищеності, шукаємо смакові насолоди, щоб ще раз пережити задоволення, які ми отримували колись.

Розглянемо ситуацію.Обід. Біля трирічної Оленки, яка не хоче їсти суп, танцюють усі дорослі. Вони хвилюються, нервують, умовляють, читають казки, співають пісеньки, пропонують іграшки. Усе це для того, щоб переключити увагу дитини з їжі і непомітно запихнути їй до рота чергову лож­ку супу. Але мала крутить головою, знаходить все нові причини: “несмачно”, “солоне”, “не така таріл­ка”, “гаряче”, галасує, плаче. Мама поспішає замі­нити тарілку, дати нову іграшку, дорослі разом охо­лоджують страву, висаджують у ряд ляльок і навіть лякають: “Зараз усе з’їсть лялька або дідусь, а ти залишишся голо­дною”. Оленка ллє сльози і їсть “за маму, за тата...”. Чи дасть користь дитині їжа, яку вона з’їла в такому роздратованому стані? По­стійні умовляння, зауваження викликають негативні емоції, і, якщо це повторюється щодня, вони “запам’ятовуються” і фіксуються організмом. Внас­лідок чого фізіологічний ме­ханізм апетиту іноді так глибоко пошкоджується, що замість природного по­чуття голоду в дитини з’яв­ляється негативне ставлен­ня до їжі, вже при одному її вигляді або згадуванні про неї. Так може виникнути анорексія (втрата апетиту) навіть у здорової дитини, і тут без втручання лікаря-психолога не обійтися.

А ось іще одна поширена ситуація. Матуся гримає на сина, який уже годину сидить над кашею: “Їж негайно! А то покараю, не підеш на вулицю!”, - погрожує вона. Жінка дуже переймається: хлопчик, на її дум­ку, дуже мало їсть. “Ось подивися на свого друга Сашка. їсть, як доросла людина, - він молодець, бо людина, яка добре їсть, здорова завжди!” – повчає вона сина. Подумаймо! Чи має рацію мати, яка вважає, що дитина має з’їдати стільки ж, скільки доросла люди­на? Чи завжди людина, яка багато їсть, здорова?

Аксіома: дитячому здоров’ю шкодить як не­стача їжі, так і її надлишок. Коли дитина систе­матично переїдає, постійне розтягування шлунка зумовлює виникнення та закріплення так званого рефлексу підвищення апетиту, що призводить до ожиріння. Важливо також дотримуватися режиму при­ймання їжі упродовж дня з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей малюка. Привчайте його їсти повільно, добре пережовуючи їжу, щоб вона краще перетравлювалася в шлунку.

ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ У ВИХІДНІ ДНІ.

Щоб харчування дітей у вихідні дні відповідало фізіологічним нормам, батьки повинні знати, скільки і яких продуктів дитині необхідно отримувати протягом дня в залежності від віку та режиму, прийнятому в дошкільному навчальному закладі. В харчуванні дітей використовують різні сорти м'яса: яловичина, птиця (крім качок та гусей), кролики, молода баранина, а для старших дітей додається нежирна свинина в рубленому вигляді. В окремі дні; включають сосиски. Однак слід пам`ятати, що в їх складі більше жиру ніж білка та вітамінів, найменш сприятливе співвідношення мінеральних солей. Слід використовувати і такі цінні рослинні білкові продукти, як горох, квасоля (вміст білка в горосі - 23%о, квасолі - 23%). В них багато вітамінів В, вітаміну Е, багато калію та інших мінеральних речовин. В ті дні, коли нема достатньої кількості м'яса або риби, включають блюда із бобових - суп-пюре гороховий, гарнір із зеленого горошку тощо. Збільшити вміст тваринного білка можна також за рахунок негострих сортів твердого сиру та плавлених сирків.

Не рекомендується давати дітям більше одного яйця в день. Надмірна кількість білків може викликати алергійну реакцію, а високий вміст лецетину збуджує нервову cсистему.

Рибу дають частіше. Вона містить цінний набір незамінних амінокислот, вітамінів та мікроелементів ; добре перетравлюється та засвоюється. Щоб урізноманітнити харчування дітей в вихідні дні, потрібно слідкувати за меню дитячого садка протягом тижня і вдома готувати інші страви. В вихідні дні особливу увагу звертають на страви, котрі не завжди можуть бути приготовлені в дитячому садку, наприклад, страви з кролика, субпродуктів.З овочевих блюд вибирають страви, які протягом тижня в меню ДНЗ не включались. Крім того старшим дітям (більше 3-х років) в літній сезон корисно давати й зелені лопаточки гороху та спаржевої квасолі. Для поповнення норми білка дають страви з сиру. Приготовлений в домашніх умовах сир корисно давати в натуральному вигляді з фруктовою підливкою, з вершками чи сметаною, молоком та медом. Білки з натурального сиру засвоюються краще. Однак якщо нема гарантії, що сир виготовлений з пастеризованого молока, його використовують тільки в стравах після термічної обробки, наприклад, вареники, сирники. Хліб дітям потрібно давити пшеничний і житній.Дуже цінні натуральні вітамінні напої: моркв'яно-молочний, з шипшини, морс з чорної смородини.У вихідні чи святкові дні дітям можна давити випічку. Однак потрібно добирати вироби, в які входить менше жиру, а більше фруктів, горіхів. В дитячому харчуванні необхідно систематично використовувати різноманітні сезонні овочі та фрукти.

ОБЕРЕЖНО  ГРИП!

    На  думку українських медиків активізація епідемічного процесу грипу та гострих респіраторних  інфекцій ( ГРІ ) припадає на осінньо–зимову пору. Інфекція, як правило, передається повітряно–крапельним шляхом. Проте існує ймовірність передачі її через побутові предмети.                           

               Що треба робити, щоб не захворіти:                                                   

·        обов’язково мити руки з милом, не торкатися до обличчя брудними руками;

·        щогодинно провітрювати приміщення;                                      

·        для зволоження повітря (сухе повітря – головний ворог імунітету) та запобігання сухості слизової оболонки носа у кімнаті ставити миску з водою чи класти  на батарею мокрий рушник;                                                 

·        пити достатньо теплої рідини (1,5 – 2 л на день);                  

·        частіше бувати на свіжому повітрі;                    

·        тепло одягатися перед  виходом на вулицю, бо застуда майже завжди починається після переохолодження. Особливо необхідно закутувати шию, тому що вона – головна мішень застуд;                            

·        перед виходом на вулицю у період епідемії  змащувати слизову оболонку носа кремом або будь-яким жиром. Оксолінова мазь вбиває в носі лише віруси грипу, але як механічна перешкода також може запобігти  проникненню й будь-якого іншого вірусу;                                      

·        обов’язково снідати. Перетравлюючись, частина їжі перетворюється на тепло, це не дасть вам змерзнути. Краще за все для обігріву підходять каші, макаронні вироби та страви із картоплі. На відміну від солодких вуглеводів, що згорають швидко (10–20 хв.),  ці гріють хоч і помірковано, але  зате довго і вистачить часу, щоб доїхати на роботу без переохолодження;                   

·        по дорозі на роботу та з неї триматись подалі від тих, хто чхає і кашляє, бо в той момент мільйони вірусів  розлітаються на 2 – 6 метрів;                              

·        до щоденного раціону обов’язково включати овочі та фрукти з великим вмістом вітамінів;                                                         

·        народна медицина  радить щоденно вживати ще цибулю та часник ;                 

·        щоб не заразитись або не заразити інших, коли ви захворіли, користуйтесь марлевою пов’язкою.                    

Запам’ятайте!

Якщо ви погано себе почуваєте, – не зволікайте, зверніться до лікаря!                 

ОБЕРЕЖНО  БУРУЛЬКИ

Нинішня зима мінлива – сильні морози чергуються з нетривалою відлигою. Такі температурні перепади – найсприятливіші умови для утворення крижаних бурульок.

Танучи, крижані бурульки можуть ламатися та падати. Особливу небезпеку бурульки становлять в місцях масового скупчення людей та на вузьких вуличках, де тротуари безпосередньо прилягають до будинків.

$1v проходячи повз будинки чи біля високих дерев, необхідно впевнитись у відсутності загрози падіння льодових наростів;

$1vне ходити під дахом будівель, а також під балконами;

$1vне слід заходити за межі встановлених огорож;

$1vякщо ви самостійно збиваєте  навислі бурульки з вікон верхніх поверхів – бережіться випадання з вікон;

$1vбатькам та вчителям треба розповісти дітям про всю небезпеку падіння крижаної загрози;

$1vвласникам автотранспорту не слід припарковувати свої машини біля будинків.

Пам’ятайте, що ваша особиста безпека залежить

насамперед від вас самих!

 ЛІТНЄ  ОЗДОРОВЛЕННЯ В  ДНЗ

Організація літнього оздоровлення та відпочинку має велике значення для відновлення сил, поліпшення стану здоров'я дітей дошкільних закладів.  Влітку батьки прагнуть, аби їхні діти добре відпочили. Окрім поїздки на море чи до бабусі, малюків можна оздоровити у дошкільному закладі. В нашому садочку літньої пори діти частіше бувають на свіжому повітрі, на майданчиках, адже саме тут, відбуваються основні оздоровчі моменти.

           Ранок в ДНЗ№10 "Любавонька" розпочинається із ранкової гімнастики. У всіх групах влітку проводяться повітряні ванни, сонячні ванни і загартування водою. Повітряні ванни особливо ефективні якщо вони проводяться в русі. Щоб діти не втомилися, вправи великої рухливості чергуються із спокійними. Значний час протягом дня відводиться на гігієнічний догляд за дітьми і роботу, пов'язану з вихованням у них гігієнічних навичок. Ретельний догляд за дітьми - основна умова охорони їх від захворювань. Перш за все вихователі слідкують за чистотою рук. Дітей привчають мити руки після забруднення і після користування туалетом. Миття ніг в дошкільному закладі проводиться влітку перед обідом. Маленьким дітям миють ноги дорослі, а діти середньої і старшої груп привчаються робити це самостійно.

Сонячні ванни проводяться тільки під наглядом медичної сестри.

Аби малюки на втомлювалися, вихователі змінюють види діяльності: спочатку - гра, потім - хороводи. У спекотну пору діти, відпочивають в затінку дерев. Найбільш улюбленним місцем є пісочниця.

ПОРАДИ ВІД МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ

Щодо запобігання захворюваності на грип та інші ГРВЗ

Пам’ятка для батьків щодо профілактики

 гострих респіраторних захворювань

Режим дня

            Дотримання правильного режиму дня допоможе підвищити стійкість організму вашої дитини до застуди та грипу. Обов’язковими є проведення ранкової гімнастики, гігієнічних процедур, занять з фізкультури тощо

Збалансоване харчування

            Важливим чинником в оздоровленні дітей є оптимально збалансоване харчування. Повноцінний раціон має містити достатню кількість усіх необхідних для організму поживних речовин у правильних пропорціях. Так, надмірне вживання білкових продуктів може стати причиною ексудативного діатезу, а нестача білка спричиняє погіршення стану імунітету (уповільнюється утворення захисних білків – глобулінів). Зловживання їжею з надмірною кількістю вуглеводів і жирів порушує обмін речовин, сприяє появі зайвої ваги, ослаблює імунітет.

Процедури загартування

            Загартування як один з основних засобів профілактики ГРЗ забезпечує стійкість організму до несприятливого впливу фізичних чинників навколишнього середовища – коливань температури , зміни атмосферного тиску тощо. Дозоване використання процедур загартування допомагає активувати захисні механізми організму. Найпоширенішими природними засобами загартування є свіже повітря й вода.

Загартування повітрям

            Загартування повітрям (найчастіше холодним) є дуже розповсюдженим у профілактиці ГРЗ завдяки стимуляції реакцій імунітету і процесів терморегуляції. У людей, стійких  до низьких температур, теплоутворення в організмі проходить інтенсивніше. Поліпшене кровопостачання шкіри зменшує ймовірність виникнення обморожень.

Дієвими засобами загартування повітрям є перебування дітей на свіжому повітрі (не менше 3,5 годин) та повітряні ванни. Прохолодне повітря подразнює нервові закінчення шкіри і слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, стимулюючи підвищення порогу їх чутливості та тренування механізмів терморегуляції. У холодну пору року прогулянки можна поєднувати з рухливими іграми та гімнастичними вправами на свіжому повітрі.

Загартування повітряними ваннами необхідно проводити у приміщенні, завчасно понизивши температуру повітря у ньому до 18-20 0С Перша повітряна ванна має тривати від 3до 5 хв. Час кожної наступної процедури необхідно збільшувати на 3-5 хв. повітряні ванни можна поєднувати з гігієнічною гімнастикою після сну, дихальними вправами, рухливими іграми, ходінням босоніж по підлозі або килимку, змоченому розчином морської солі протягом 10 хв.

            Організовуючи  процедури загартування, необхідно враховувати стан здоров’я, створювати позитивну психологічну атмосферу.

Загартування водою

            Потужним природним засобом загартування є вода. Загартування водою треба починати з розтирання тіла мокрою губкою, фланелевою рукавичкою або рушником. Початкова температура води для розтирання має бути 35-36 С  З кожною наступною процедурою  температуру води поступово знижують на 1С, поки вона не досягне 28-30С.  після проведення загартування необхідно насухо витерти шкіру дитини до легкого почервоніння. Процедура має тривати 1-2 хвилини.

            Коли дитина звикне до розтирань водою, почуватиметься комфортно, можна проводити обливання. Процедуру проводять щоденно чи через день упродовж 2-3 хвилин. Температуру води поступово понижують з 34-37 С до 22-23 С. Обливання поліпшує функціональний стан органів, тканин, стимулює апарат фізичної терморегуляції.

            У профілактиці ГРЗ ефективним є загартування стоп, адже між охолодженням стоп та рефлекторною судинною реакцією слизової оболонки верхніх шляхів існує залежність.

Вживання фіточаїв

            Ефективним методом профілактики захворювань органів дихання є вживання рослинних чаїв. Таку профілактику доцільно проводити раз на день протягом місяця, особливо в осінньо – зимовий період, коли збільшується загроза застудних захворювань

Вживати напої з лікарських рослин (фіточаї) рекомендовано за 20 хв. до приймання їжі. Фіточаї підвищують захисні функції організму , поліпшують роботу шлунково – кишкового тракту, зменшують запалення. У період епідемії ГРЗ рекомендовано використовувати  відвари трав відхаркувальної та протизапальної дії.

            Разом із трав’яними відварами можна вживати кисневі коктейлі, до складу яких можуть входити шипшина, малина, чорна смородина.

Дихальна гімнастика

            Підвищити імунітет дитячого організму також допоможе дихальна гімнастика. За допомогою спеціальних вправ діти навчаються правильно дихати через ніс,, розвиваючи верхнє , середнє, та нижнє дихання. 

ЯК УБЕРЕГТИ СЕБЕ ТА ДИТИНУ

ВІД ЗАХВОРЮВАННЯ НА САЛЬМОНЕЛЬОЗ

Сальмонельоз – гостре інфекційне кишкове захворювання, яке виникає при споживанні продуктів, заражених мікроорганізмами з роду сальмонела (названий на честь американського вченого Д.Сальмона). Воно зустрічається в усіх країнах світу як у вигляді групових епідемічних спалахів (коли одночасно хворіє велика кількість людей), так і у формі поодиноких випадків.

            Особливе епідеміологічне значення має здатність сальмонел не тільки досить стійко зберігатися, а й розмножуватися в продуктах харчування. Найбільш інтенсивно сальмонели розмножуються при температурі 37 градусів. В м’ясних, молочних продуктах, холодці, бульйоні окремі сальмонели розмножуються в умовах кімнатної температури. В процесі кулінарної обробки сальмонели гинуть при 60 градусах через годину, при 70 градусах – через 5-10 хвилин, при 80 градусах – через 2-3 хвилини, при кип’ятінні – миттєво.

            Джерелом інфекції є різні тварини: рогата худоба, свині, вівці, коні, собаки, коти, гризуни (щурі, миші), птиця особливо водоплавна (качки, гуси). Можливе також зараження від людини – носія сальмонел.

            Найчастіше сальмонельоз у людей виникає в результаті споживання зараженого м’яса і м’ясних продуктів, при цьому велике значення мають способи кулінарної обробки м’яса. Небезпеку становлять м’ясні вироби з фаршу, ліверні ковбаси, холодець, паштет.

            Захворювання на сальмонельоз можуть бути пов’язані із споживанням інфікованого молока, м’яса птиці, яєць та виготовлених з них виробів. Джерелом зараження може бути риба та страви з неї. Відомі випадки захворювання після вживання риби гарячого коптіння, оселедців пряного посолу, смаженої риби, виробів з рибного фаршу. Найбільш часто харчові сальмонельози, як і інші кишкові інфекції спостерігаються в літні місяці.

            Інкубаційний період – час від потрапляння в організм людини збудників до появи ознак захворювання – від 2 годин до 3 діб (частіше 6-18 годин). Чим інтенсивніше накопичення сальмонел в продукті, тим коротший інкубаційний період. Захворювання звичайно починається гостро, з’являються головний біль, слабкість, втрата апетиту, біль в суглобах, деколи хворого морозить. Ці явища нерідко вважають простудою і тому намагаються лікуватися домашніми засобами. Зразу за цим приєднується біль у животі, нудота, блювання, понос. Хвороба триває 3-7 днів.

Для попередження сальмонельозів у нашій країні постійно здійснюється комплекс ветеринарно-санітарних, медико-санітарних та протиепідемічних заходів. Відповідно до законодавства, м’ясо, в якому при лабораторному дослідженні виявлені сальмонели, підлягає знешкодженню.

      Як не допустити отруєння харчовими продуктами

   При приготуванні їжі необхідно звертати увагу на якість продуктів харчування.

·         У кожного продукту є свій строк зберігання. Особливо ретельно треба ставитись до використання в їжу продуктів, що швидко псуються: молочних, м’ясних, рибних.

·         Страви з м’яса та риби потрібно відразу використовувати в їжу.

·         В холодильнику м’ясо зберігають 5 діб, рибу і птицю – до 2 діб, яйця – до 3 тижнів, сметану – до 3 діб.

·         Щоб купити свіжі продукти, дивись на дату виготовлення, що вказана на упаковці.

·         Щоб визначити, чи свіжі яйця, необхідно помістити яйце в склянку з водою: якщо яйце лежить на дні – воно свіже; піднялось кінчиком вгору – йому 2-3 тижні і використовувати його можна лише в тісто; спливло вгору – викинь, воно – зіпсоване.

·         Можна отруїтись і хлібом. Запліснявілий хліб їсти недопустимо. Деякі види плісняви виробляють отруту.

·         Продукти, які можуть нести небезпеку в літній період: розрізаний кавун, вінегрет, гречана та манна каші, овочеві салати, розтале і знову заморожене морозиво.

·         Заморожені продукти зберігають більше вітамінів, ніж ті, що знаходяться в той самий час просто на повітрі.

практичний психолог ДНЗ - Щербак Анюта Віталіївна, "спеціаліст вищої категорії",

звання "Практичний психолог - методист"

 2023-2024 навчальний рік

Практичний психолог Щербак Анюта Віталіївна, дякуючи Дитячому фонду Юнісеф та завдяки Всеукраїнському фонду "Крок за кроком", які подарували для наших малят матеріал по культурі безпеки та театралізованій діяльності, провела цікаві заняття з малятами.

Познайомила дітей старших груп із Іскорками Суперсили, розповіла хто вони такі і навіть обігрували даних персонажів.

По культурі безпеки пригадали з дошкільнятами правила дорожнього руху, використовуючи демонстраційні картинки обговорювали тему мінної безпеки. Запропонувала дітям настільні ігри, де потрібно було знайти міни, на картинках завжди допомагав друг дітей  - пес Патрон.

Практичний психолог Щербак Анюта Віталіївна долучилася до проєкту "Психолого-педагогічна підтримка батьків в умовах надзвичайної ситуації" за сприяння дитячого фонду  Юнісеф та благодійного фонду "Крок за кроком".

Провела з батьками декілька семінарів на яких батьки не лише були слухачами, а і активними учасниками психологічного тренінгу.  Вони  відповідали на запитання, малювали,  придумували ситуації та обігрували їх, спілкувалися з іншими батьками та отримували корисні поради від психолога.

На всіх заняттях були присутні: директор закладу Томенко Любов Миколаївна та директор   Переяславського "Центру професійного розвитку педагогічних працівників" Божко Ірина Віталіївна.

2022-2023 навчальний рік

Завдання на навчальний рік

1. Психологічна підтримка всіх учасників освітнього процесу в умовах війни. Зокрема: допомога з подолання стресу, різні види тривожності, переживання втрати, спогади про бомбардування ВНП осіб, надання першої психологічної допомоги  під час психологічних атак.

2. Збереження та зміцнення психологічного здоров'я всіх учасників освітнього процесу.

3. Забезпечення своєчасного і систематичного вивчення психофізичного розвитку здобувачів освіти, мотивів їхньої поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, гендерних та інших індивідуальних особливостей.

4. Підвищення професійної компетентності практичного психолога у напрямі оволодіння сучасними технологіями психологічної допомоги.

АРТ - технології для дітей

Діти дошкільного віку мають чимало відчуттів, як позитивних, так і негативних, проте, ще не вміють їх правильно виражати й контролювати. Цьому може допомогти метод арттерапії - це простий та ефективний спосіб психологічної допомоги , що базується на творчості та грі, це терапія мистецтвом.

       Арттерапія дозволяє не просто добре проводити час і розвивати творчий потенціал, але і навчає висловлювати свої почуття і емоції. Це турбота про  емоційне самопочуття і психологічне здоров'я дитини через художню діяльність. Вона відіграє величезну роль у розвитку і корекції емоційного світу дитини.

    Мета арттерапевичних занять  з дітьми - не навчити їх красиво малювати, а "розбудити емоції."

З дітьми старших груп "Веселка", "Ромашка" та "Колосок"  практичним психологом Щербак Анютою Віталіївною були проведені цікаві  заняття: малята з групи  "Веселка" малювали на звичайному  полиетиленовому пакеті (нетрадиційна техніка малювання); з групи  "Ромашка" - діти маювали сіллю, та розмальовували різними кольорами свій настрій; малята з групи "Колосок" -  викоистовували техніку "малюнок свічкою".

На всіх заняттях діти проявляли творчість, виражали свої почуття саме через нестандартні рішення. В ході роботи було помітно,як в малят поліпшувався настрій, виникало бажання допомогти, підтримати один одного.Вони отримували задоволення від самого творчого процесу, тому це вид роботи є дуже корисним, адже містить в собі величезний потенціал для формування цілісної, багатогранної особистості дітей.

«16 днів проти насильства"

Щорічно з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства» до якої долучилася практичний психолог нашого закладу – Щербак Анюта Віталіївна з дошкільнятами.
Адже жорстоке поводження з дітьми та насильство з кожним роком відбувається все частіше в нашій державі, а особливо зараз, коли в нашій країні йде війна.
Тому, з метою профілактики, Анюта Віталіївна провела наступні заходи:
- з дітьми середніх груп «Казка» та «Дзвіночок» провела бесіду на тему: «Як можна образити дитину, як допомогти потерпілому» та «Дружба – найголовніший скарб людини»,
- перегляд мультфільму: «Скажи боулінгу «Ні!», який вчить дітей тому, що будь-які конфлікти впливають на кожного, незалежно від того, гурт це чи одна особа,
- з дошкільнятами групи «Казка» виготовлено колективний банер на тему: «Ми проти насилля!»,
- з дітьми групи «Дзвіночок» виконана колективна робота на тему: «Ми за дитинство без булінгу»,
- діти груп «Казка» та «Двіночок» грали в дидактичну гру «Зафарбуй поганий вчинок,
- розроблено пам’ятку та рекомендації для батьків щодо виховання дітей

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Шановні тата й мами! У житті людина зустрічається не тільки з добром, але й зі злом, набуває не тільки позитивного, але й негативного досвіду. Добро лікує серце, зло ранить тіло і душу, залишаючи рубці та шрами на все життя. Запам’ятайте ці прості правила.

            Діти вчаться тому, чому їх вчать:

• Якщо діти живуть з критикою, вони вчаться осуджувати;
• Якщо діти живуть з ворожістю, вони вчаться битися;
• Якщо діти живуть зі страхом, вони вчаться боятися;
• Якщо діти живуть у жалості, вони вчаться жаліти себе;
• Якщо діти живуть з насміхом, вони вчаться бути боязкими;
• Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчаться зневірі;
• Якщо діти живуть із соромом, вони вчаться почуватися винними;
• Якщо діти живуть із заохоченням, вони вчаться терпінню;
• Якщо діти живуть із схваленням, вони вчаться любити себе;
• Якщо діти живуть у розумінні, вони вчаться цілеспрямованості;
• Якщо дітей вчать ділитися, вони вчаться бути щедрими;
• Якщо діти живуть у чесності, вони вчаться бути правдивими;
• Якщо діти живуть у справедливості, вони вчаться бути справедливими;
• Якщо діти живуть у добрі та ввічливості, вони вчаться поважати;
• Якщо діти живуть у безпеці, вони вчаться вірити в себе й довіряти тим, хто поруч з ним;
• Якщо діти живуть у дружелюбності, вони вчаться розуміти, що світ - прекрасний

Триває вторгнення Росії в Україну. Збройні Сили України героїчно відбивають атаки ворога, а мільйони українців переховуються у бомбосховищах. Як говорити з дітьми про війну? Яких правил слід дотримуватися та чого точно не можна робити?
                                                 

                                             Поради психолога:
Дати дитині відчуття безпеки
Дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь.
Терпляче відповідати на ті самі питання знову
Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, українська армія хоробро і професійно нас захищає.
Давати тілесний контакт
У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони. Разом вовтузитися, будувати халабуди.
Підготуватися до розмови
Бути готовим, що коли в інформаційному полі тема існує — діти можуть прийти з питаннями. Важливо не відвертатися, не казати «заспокойся», а дати правдиву відповідь відповідно до віку.
Відповідати лише на питання, які ставить дитина
Із 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.
Проговорювати рутинні речі
Нагадувати дитині, хто є поруч, до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорювати інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.
Нагадати, хто є поруч з дитиною
Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти: «Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…» — перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину і до яких вона може звернутися. Показати, що війна — це десь далеко, а тут є твій великий, безпечний, спокійний дорослий.
На небезпечній території повторювати план дій
Нині вся Україна зазнає атак ворожих російських військ. Тому важливо говорити, що ми знаємо, як убезпечити себе. Повторювати з дитиною, що треба робити, якщо ти чуєш сирену чи постріли, під час пожежі, чого робити не можна. 
Показати згуртованість солдат
Коли діти молодшого віку запитують щодо солдат, які гинуть на війні, вони опосередковано питають: «Чи я в безпеці? Чи це може статися зі мною або моїми близькими?» Тоді доречно пояснити: «Солдати — люди, для яких це робота. Вони нас захищають. Поруч з ними є багато людей сміливих, відважних. Вони захищають також один одного, допомагають один одному». Тобто дати відчуття згуртованості й спільноти. Це особливо важливо, коли серед близьких є люди, які беруть участь у бойових діях — треба дати розуміння, що він там не сам, поруч з ним є той, хто про нього може подбати. Такий образ є терапевтичним і підтримувальним для дітей будь-якого віку.
Дозволити почуття
Відповідь «не хвилюйся» не позбавить тривожного імпульсу. Можна казати: «Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся». Показати, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом. Допомогти прожити цей імпульс — дати глину, помалювати, адже дитина не завжди може виразити словами свої почуття.

На нас чекає непроста зима, коли можливі не лише проблеми з опаленням, але й перебої зі світлом. На цей випадок потрібно не тільки запасатися свічками та ліхтариками, але й ідеями, як розважити дитину.  Адже  страх темряви – це, з одного боку, віковий страх у дітей. З іншого – один із наслідків хронічного стресу та травматизації.  Для того, щоб підтримати дитину, щоб не допустити загострення її стану – ми можемо запропонувати ігри.

Гра – найпростіший спосіб трансформувати напругу. 
                             

                                     Аудіальні ігри та ігри зі словами
1. Співати хором;
2. Грати на музичних інструментах;
3. Грати на уявних музичних інструментах. Видавати звуки, наче стукаємо в литаври, б’ємо в барабани, граємо на скрипці;
4. «Тарабарська мова». Говорити один з одним «тарабарською мовою», тобто вигаданою, намагаючись за інтонацією вгадати, про що говорить кожен;
5. Разом промовляти скоромовки;
6.  Грати в «білі вихваляйки». Як-от, кричати: «А я…!!!» і розповідати про те, що насправді вміємо та що вдалося;
7. «Alias». Вгадувати слово за описом. Однак важливо не називати саме слово;
8. Розповідати історії на задану тему;
9. Розповідати щось, аби вкластися в одну хвилину;
10. «Голоси тварин». Хтось видає звук — інші вгадують. Хто вгадав перший, стає ведучим;
11. Гра в слова. Наступний гравець називає слово на останню букву слова попереднього гравця;
12. «На щастя, на жаль». Хтось вигадує ситуацію, а гравці по черзі пропонують продовження, починаючи зі слів «на жаль», а наступний гравець — «на щастя»;
13. «Спотворений телефон». Пошепки передавати слово один одному. Наприкінці дізнаємося, що почув останній гравець;
14. «Казка». Скласти казку, коли кожен говорить по реченню;
15. «Навпаки». Говорити слова навпаки, не записуючи їх. Наприклад, «чайник» — «кинйач», «стіна» — «анітс»;
16. «Я загадав». Розказати про загадане слово, не називаючи його. Наприклад, «Я загадав — білий, холодний, скрипить під ногами, тане…»;
17. Загадати предмет. Усі інші мають його вгадати, ставлячи запитання, на які ведучий може відповісти лише «так» чи «ні»;
18. Рима. Назвати чотири (або два) випадкових слова, до яких треба віднайти риму або вигадати вірш на 4 рядки;
19. «Буква». Назвати слова тільки на задану букву. Варіант для дорослих: назвати слова на загадану букву, які можна покласти в трилітрову банку;
20. Шукаємо схожість. Назвати два випадкових слова, а інші мають відгадати, чим вони можуть бути схожі;
21. «Чарівна мова». Для дітей, які вчаться розбирати слова на склади, можна говорити слова, додаючи додатковий склад «жи», «ма», чи «хрю»;
22. «Дурниці». Вигадувати початок речення, до якого потрібно придумати абсолютно «пришелепкувате» й нереальне продовження;
23. Знайти асоціації. Один гравець називає слово, наступний — свою асоціацію до цього слова. Дітям можна пояснити так: «Перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово»;
24. «Це слово вміє…». Описати слово його «вміннями»;
25. «Слово, якого немає». Вигадувати слова, яких не існує та що вони могли б означати мовою іншопланетян.
Тілесні ігри в темряві
Важливо торкатися до дитини, тільки попереджуючи її та коли отримаєте дозвіл. Пам’ятайте, що в темряві відчуття доторків буде сприйматися посилено.
Для контакту із тілом можуть бути потрібні пледи, щоби накритися і відчувати більшу безпеку, льодяники, які можна розсмоктувати, щоби відчувати смак, вода, а також іграшки, які можна стискати в руках, «поп-іти».
Тілесні ігри можуть бути такі:
25. «Азбука Морзе». Передавати прості слова доторками. Однак заздалегідь треба вивчити кілька літер;
26. «Круг любові». Взятися за руки, гравці мають обережно стиснути долоню тому, хто сидить за ними за годинниковою стрілкою;
27. «Чарівні доторки». Уявити, що тіло — це музичний інструмент. І кожна частина тіла виконує певний звук. Тоді торкатися до дитини долонею, щоби вона співала, мугикала, кукурікала тощо;
28. Відбивати ритм разом. Це може бути знайома пісня, також можна створювати загальний ритм (наприклад, дощу), пропонувати стукати ритм зубами, клацати язиком, відбивати долонею, ногами абощо;
29. Обіймати один одного та цілувати різними обіймами та поцілунками (для батьків та дітей). Як-от, помаранчевими, полуничними, веселковими, квадратними тощо.
30. Танцювати під уявну мелодію чи під спів пісень;
31. Передавати предмет у колі, коли в гравців заплющені очі. Тоді — торкатися його і вгадувати, що це, чи пропонувати, як його можна використовувати;
32. «Доторки — незнайомці». Торкатися долонь ведучого тільки приємними доторками, щоби ведучий вгадав, хто торкається;
33. Уявити, що потрапив на нову планету, на якій немає звичного світла. А потім — уявити, як на ній можна адаптуватися;
34. Зробити собі хатинку із подушок і ковдр;
35. Якщо простір знайомий та безпечний, грати в «бабу куцю». Тоді ведучий має зловити гравців, які плескають у долоні.
Якщо є ліхтарик:
36. Грати в тіньовий театр руками. Створювати руками різні фігурки;
37. Грати в тіньовий театр, використовуючи іграшки. Треба підсвічувати їх, аби була тінь;
38. Зробити проектор зі стаканчика та плівки;
40. Дивитися крізь друшляк на «зірки».

2021-2022 навчальний рік

З 25 листопада по 10 грудня 2021 року в рамках проведення Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства» в ЗДО №10 «Любавонька» було проведено заходи, які спрямовані на попередження насильства в сім’ї, дошкільному закладі, профілактику жорстокого поводження з дітьми.

   Практичним психологом ЗДО №10 «Любавонька» Щербак Анютою Віталіївною проведено такі заходи: профілактичне заняття з дітьми на тему: «Ні насиллю! Радіємо життю з позитивними емоціями!»; психолого-педагогічний тренінг для педагогів на тему: «Попередження насильства, жорстокості в сім’ї та дитячому колективі»; розробку пам'ятки для батьків; інформаційне повідомлення на тему: «Булінг в ЗДО – міф чи реальність?; перегляд відеоролика дітьми: «Моя перша подорож безпечним онлайн - простором»; консультування з даної тематики.

   Для того, щоб зупинити поширення насильства потрібно продовжувати ознайомлення вихователів, батьків і дітей з інформацією про прояви насильства, а також його наслідки. Батькам слід спостерігати за своєю поведінкою, адже дитина вчиться тому, що бачить у себе вдома. Батьки – приклад їй. Щаслива дитина може бути тільки у щасливих батьків. І тільки тоді дитина буде бачити весь світ щасливим!

 Вихователі середніх груп "Оленка", "Буратіно" та старших груп "Золота рибка", "Полуничка", "Казка" також приєдналися до Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства" та провели цікаві бесіди, ігри, колективні роботи з дітьми на тему:"Ми в дитячому садочку як одна сім'я".

План заходів щодо проведення Всеукраїнської кампанії

«16 днів проти насильства» в ЗДО №10 «Любавонька»

в період з 25 листопада по 10 грудня 2021 року.

ПАМ'ЯТКА  ДЛЯ  БАТЬКІВ

1. Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.
2. Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Пам’ятайте, навчання – це радість (негативні емоції не сприяють  засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.
3. Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.
4. Пам’ятайте, що дитина – це ваше відображення (грубість породжує грубість, крик – крик, а взаєморозуміння і доброзичливість – добро і злагоду в сім’ї). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»
5. Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов’язки.
6. Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці, допоможіть, якщо потрібно, лагідним добрим словом.
7. Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.

Виховання дитини починається з сім’ї. Не слід забувати, що виховуючи ви будуєте храм дитячої долі і життя. І саме від вас залежить на скільки цей храм буде наповнений світлом радості, тепла і людських цінностей, поваги, взаєморозуміння.

Булінг в ЗДО — міф чи реальність

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ЗДО може проявлятися як тиск: психологічний, фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Проблеми жорстокого поводження в дитячому середовищі приділяється найпильніша увага. Прояви насильства в дитячому саду відрізняється від насильства в школі. У початковій школі це група дітей, в дошкільному закладі окремі діти. Дуже рідко група дітей, ще рідше, коли залучається весь дитячий сад. У дитячому садку при насильстві немає попередньої стадії обмірковування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків і почуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.

Хто провокує булінг в дитсадку

Булінг серед дітей дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

Педагог або помічник вихователя:

• зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

• ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;
• глузує із зовнішнього вигляду дитини;
• образливо висловлюється про дитину чи її батьків;
• проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.

Батьки або члени сім’ї:

• б’ють та ображають дитину вдома;
• принижують дитину у присутності інших дітей;
• проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;
• ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

Вдома:

• не хоче одягатися вранці;
• шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
• просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;
• плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт – не контактує з однолітками у дворі;
• грає наодинці.

В дитячому садку:

• не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;
• усамітнюється при будь-якій нагоді;
• часто губить свої іграшки або речі;
• бруднить чи псує одяг;
• грає поламаними іграшками;
• відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;
• не має друзів у групі.

Що робити батькам

• У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
• Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
• Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
• Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
• Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися довго у ДНЗ тощо).
• Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вихователю чи помічнику вихователя.
• Поясніть різницю між «пліткуванням» та «піклуванням» про своє життя чи життя друга.
• Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до адміністрації.
• Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу.
• Обов’язково рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
• Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
• Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Пам’ятайте: дитина, що стала учасником цькування (нападник, спостерігач або жертва), яку б позицію вона не дотримувалась при цьому, потребує серйозної роботи з дитячим психологом.

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)“

Що не потрібно робити батькам під час карантину?

Точно не потрібно робити вигляд, що нічого не відбувається. Життя змінилось. Спершу треба цю реальність прийняти дорослим. І чим швидше ми усвідомимо, що це не змінити, тим краще.

            Діти відчувають нашу тривогу, навіть якщо ми при них не розмовляємо на ці теми і приховуємо, що відбувається. Діти можуть відчувати шалену тривогу, але не ставити запитань. Важливо розуміти, що вони все відчувають і ваше мовчання лише погіршує ситуацію. Зважаючи на вік дитини і на її чутливість треба підібрати слова, щоб пояснити, що відбувається. Є речі, про які краще промовчати. А є те, до чого варто підготувати.

            Це дуже індивідуально. В першу чергу, треба бачити дитину, щоб розуміти, що вона може витримати, а що – ні. Також вибір тону розмови дуже залежить від того, у якому психічному стані знаходяться батьки, наскільки вони близькі зі своїми дітьми, наскільки діти можуть відкрити своє серце батькам.

Як уберегти дітей від зараження та пояснити їм,

що таке коронавірус?

                Зі старшими дітьми можна бути відвертими. Але важливо видавати інформацію дозовано. Дітям точно не потрібен такий потік інформації, який мають дорослі. Спирайтесь на авторитетні джерела і контролюйте, що дивляться діти. Деяка інформація може їх травмувати.

            Малечі варто пояснити, що є такий вірус, який живе на дверних ручках, на підлозі, на руках та інших поверхнях. Але всі заходи безпеки повинні бути у формі гри, інакше буде складно: «Це ж весело: маска у мами, маска у тата і тобі одягнемо маску. Дивись, які ми схожі!» або «У тебе у руці сидить маленьке сонечко, яке дуже любить купатися. Тому треба купати його довго і з милом. Тоді воно буде щасливим» - найпростіші приклади. Пов’язуйте гру з улюбленими героями ваших дітей, зацікавлюйте їх, грайтеся разом.

2019-2020 навчальний рік

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ СОРОМ'ЯЗЛИВОЇ ДИТИНИ

1. Фон спілкування з дитиною повинен бути спокійним і доброзичли­вим.

2. Необхідно звести до мінімуму критику і негативні оцінки поведінки дитини, а щодо її особистості такі оцінки взагалі неприпустимі.

3. Головний козир дорослих — це терпіння і тактовність.

4. Необхідно розвивати у дитини ініціативність і самостійність.

5. У побуті необхідно стимулювати дитину до різнобічного спілкування: звернутися до когось з проханням, віддати що-небудь (гроші — продав­цю, телеграму — телеграфісту тощо). На перших етапах присутність та участь знайомого дорослого обов'язкова.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ НЕСПОКІЙНОЇ ДИТИНИ

1. Слід уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти. Чітко виберіть для себе, що можна і чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.

2. Показуйте дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас.

3. Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти. Пам'ятайте, що істеричні напади найчастіше пов'язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття.

4.  Не треба по­турати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїть­ся, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ КОНФЛІКТНОЇ ДИТИНИ

1. Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Тре­ба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.

2. Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.

3. Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, ви­значте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації. Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжу­ватиме провокувати їх.

4. Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

ДИТИНА І ТЕЛЕБАЧЕННЯ

  Телебачення несе нам різноманітну інформацію, є формою нашого дозвілля і дозвілля наших дітей.Як показує статистика, щоденний, кількагодинний перегляд телепередач для більшості наших сучасників – норма, стиль життя. Цю звичку поступово переймають і наші діти. А чи така вже безвинна ця звичка? Дозвольте надати інформацію про дослідження сучасних науковців щодо впливу телебачення на розвиток дитини, а як поводитися вже вирішувати нам самим.      

    Сучасні психологи після проведення спеціальних експериментів дійшли висновку про негативний вплив телебачення на психофізіологію, психіку та поведінку людини. Те, що від надмірного перегляду телебачення потерпає зір, відомо майже кожному, а от що страждає і майже весь комплекс психічних процесів, станів і властивостей людини, особливо у дітей, знають далеко не всі. Зазирнемо до лабораторій учених, щоб переконатися в справедливості нашого твердження.

Отже, дитина і телебачення, його вплив на неї.

    Психомоторика. Тривале сидіння перед телевізором у відносно нерухомій позі може провокувати в дитини стан неприродного збудження як компенсацію попереднього стану гіподинамії. Тож не дивно, що після цього вона якийсь час не може зосередитися, не знає «куди себе подіти». Як тут не згадати прописну істину: „ сидячий " спосіб життя і здоров 'я — речі несумісні у будь-якому віці.

   Сприйняття. Зображення на екрані телевізора не сприяє формуванню просторового та кольорового зору, тобто не дає уявлення про перспективу, віддаленість об'єктів один від одного, а також про тонкі відтінки кольорів.     Викликають також серйозне занепокоєння форма та стиль зображення людей і речей у зарубіжних «мультиках»: грубі, квадратні або інші неприродні обриси облич людей і тіла тварин (наприклад, як у мультфільмі «Людина-павук») ще більше відділять дитину від реального світу.   

    Уявлення. У дошкільному віці в дитини активно формуються внутрішні образи та внутрішній план дій. Неабияку роль у цьому відіграють художні твори – казки, оповідання, які читає дорослий або ж сам малюк, або які дитина слухає по радіо. При цьому дитина намагається уявити події, запам'ятати та пережити їх. Так народжуються власні яскраві образи. Коли ж дитина сприймає вже сконструйовану на екрані реальність, вона ніби «споживає» вже готові образи, і її внутрішні уявлення пасивні та позбавлені індивідуальності, що, безумовно, шкодить інтелектуальному розвитку.

   Пам'ять. Оскільки здорова пам'ять є провідною серед інших видів людської пам'яті, можна зробити висновок, що сприйняття нового за допомогою телебачення є найлегшим для дитини, а, як відомо, те, що легко дається, не завжди розвивається.

  Увага. Ми вже казали, що після тривалого перегляду телепередач у дітей часто погіршуються концентрація уваги та самопочуття. Особливо негативно впливає на дитячу увагу такий телевізійний продукт, як реклама. Встановлено, що розробники реклами подеколи застосовують спеціальні психологічні методи, які підсилюють у людини почуття тривоги, викликають емоційне напруження. Ясна річ, що дитина, в якої рівень довільності уваги ще низький, тобто яка погано керує власними психічними процесами та станами, часто надзвичайно чутливо відгукується на такий спрямований вплив, як реклама. Так, одна мама скаржилася, що в її малюка (1,5 року) сформувався рефлекс: його можна нормально нагодувати або заспокоїти тільки тоді, коли він дивиться рекламу або навіть тільки прислухається до неї (зазвичай, до певної реклами, яку він уже знає).

   Мислення. На сьогодні доведено, що телебачення культивує усереднену точку зору. Перегляд великої кількості телепередач уніфікує погляди, згладжує стадії розвитку людини. Реклама часом підштовхує до скороспілих висновків та необдуманих вчинків. Діти, які регулярно та надмірно «споживають» продукцію засобів масової інформації, мислять надто поверхово, готовими асоціаціями.      Як співвідносяться особливості мислення дітей та їх сприйняття телебачення? Оскільки в малят поки що небагатий життєвий досвід, їм важко адекватно оцінити телевізійну інформацію. Діти не здатні критично мислити та здійснювати аналіз, тому надумані телеісторії сприймають як реалістичні, що віддаляє малят від розуміння реального життя.

   Моватамовлення. Психологи встановили, що діти запозичають з телепередач специфічний стиль розмови. Останні дослідження психологів у країнах ОЕС показали, що кожна третя або четверта дитина дошкільного віку страждає на затримку розвитку мовлення або його порушення, незалежно від рівня освіти батьків або належності до певного соціального прошарку. На жаль, «німий ефі» посідає дедалі більше місце у родинному спілкуванні. Батьки разом з дітьми сидять перед екранами телевізорів або одна із сторін біля комп'ютера і їхнє спілкування зводиться лише до ситуативного, наприклад: «Дай», «Відійди», «Не чіпай», «Так», «Ні» тощо. Намагання психологів виправити відставання у мовленнєвому розвитку дітей згодом не завжди буває успішним, надалі у таких дітей виникають серйозні проблеми з опануванням правопису, пам'яттю, психомоторикою.

    Уява, фантазіїтатворчіздібності. Надмірне захоплення телебаченням, вважають психологи, затримує розвиток оригінальності, самостійності, незалежності мислення, уяви та фантазії – цих головних складників творчого процесу, що підтверджується низкою емпіричних досліджень. Так, установлено, що:

 * діти із маленьких містечок, де немає розвиненої системи телекомунікацій, проявляють меншу стереотипність поведінки і набагато вищі творчі здібності (дослідження канадських психологів), ніж їхні однолітки з великих міст;

* діти складають оригінальніші продовження оповідань, початок яких почули по радіо, ніж тих, що побачили по телевізору;

* дошкільнята, які багато дивляться телевізор, рідше грають з уявним товаришем, у них низький рівень уяви, вони не здатні до активного творчого мислення, постійно чекають, що важлива інформація надійне ззовні, не продукують власних ідей та суджень, у них формуються стандартні зорові образи та асоціації;

* у дітей, які дивляться телепередачі десять і більше годин на тиждень, за оцінками експертів, на чверть знижений творчий потенціал;

* перегляд жорстоких мультфільмів і фільмів зі сценами насильства перешкоджає прояву фантазії дітей.

     Щодо впливу жорстокості на творчий потенціал дитини, то ось як пише про це авторитетний дослідник телебачення Р. Харріс: «У нових дитячих шоу на телебаченні вбачаємо велику небезпеку, оскільки, чим доступніші ставатимуть дітям агресивні іграшки, тим вірогідніше, що вони наслідуватимуть жорстоку поведінку персонажів мультфільмів.»Хлопчаки всіх поколінь грали у війну, але раніше більше доводилося працювати їхній уяві: палиця в них правила за меч, шматок картону – за пістолет. Тож у дітей був стимул до розвитку творчих здібностей. А вже пластиковий автомат-іграшку можна використати у грі тільки для того, щоб убивати людей, і ніяка фантазія тут не потрібна. Такі ігри та іграшки спонукають маленьких дітей дивитися на реальні речі та людей «просто, як на іграшки».

     Емоції. Дуже непокоїть психологів виникнення у дітей страхів і розладів емоційної сфери після перегляду телепередач, в яких фігурують всілякі монстри, мутанти та інші істоти, породжені хворобливою уявою їхніх творців. Щоб подолати страх, дошкільнята починають щось їсти, заплющують очі, стискають якийсь предмет. Інколи такі перегляди можуть призвести до нервових зривів, особливо якщо діти вірять у реальність насильства на екрані.

        Після перегляду жорстоких фільмів у більшості людей з нормальною здоровою психікою наступає стан так званої «сенсибілізації», тобто підвищеної чутливості (вони, наприклад, починають гостріше реагувати на несправедливість, емоційніше сприймати події життя). Однак, якщо насильство бачити на екрані щодня і врахувати, що люди дивляться телевізор здебільшого у розслабленому стані, то в них за етапом сенсибілізації розвивається стан «десенбілізації» – зниження чутливості.«Когось б'ють, над кимсь знущаються – а це що новина?» Тож не дивно, що чим більше людина приохочується до фільмів жахів, тим менше вона проявляє емпатію до інших людей – факт, зафіксований психологічними дослідженнями.

      І ще одне. Як ми дратуємося, коли змістовна телепередача або високохудожній кінофільм перериваються рекламою, що нахабно вдирається подекуди в найдраматичніші моменти. Після цих здебільшого низькопробних «витворів» навряд чи діти відчуватимуть емпатію до героїв та інтерес до подій, знецінених втручанням реклами.

       Вольовасферайрегуляціяповедінки. Подовгу просиджуючи перед телевізором, дитина звикає отримувати задоволення, позитивні емоції, не докладаючи до цього ніяких зусиль. Психологи твердять: більшість з 20 мільйонів безробітних Європи – це «телеінваліди», люди пасивні, байдужі та бездіяльні.

    В історії психології відомі дослідження Альберта Бандури (1963). Дошкільнятам демонстрували фільми, в яких дорослі били ляльку Бобо, вдаючись при цьому до різних способів. Після перегляду фільмів діти йшли гратися. Виявилося, що більшість з них копіювала агресивну поведінку дорослого – нові для них способи завдання болю іншим. А.Бандура назвав цей вид наслідування поведінки людиною «вікарним навчанням», або навчанням шляхом наслідування спостережуваної моделі поведінки.

     Дуже «заразливим» для дітей є екранне насильство, яке заохочується, винагороджується у фільмі, якщо агресивну поведінку демонструє позитивний герой, особливо в тих випадках, коли фільм гарно зроблений, має художню цінність.

    Взагалі для деяких людей телебачення стає головною життєвою цінністю, заради якої вони відмовляються від спілкування з друзями та родичами, від участі у суспільному житті, прогулянок, занять спортом.

   Природно виникають запитання: а чи не перебільшують автори небезпеки телебачення? Як запобігти негативному його впливові? Як розв'язуються ці проблеми в інших країнах?

   Відповідаємо: на жаль, досліджень, які б говорили нейтральний або незначний вплив телебачення на дітей, досить мало, переважна їх більшість робить невтішні висновки.

    А чи можна використовувати силу ЗМІ, у тому числі й телебачення, для благородної мети? На прикладі деяких спеціальних пізнавальних дитячих телепередач було показано, що вони дають позитивний, хоча й короткочасний, вплив на розвиток дитини, а саме: збільшується її словниковий запас, формуються позитивні соціальні установки. Це ефект підсилюється, коли зміст телепередачі обговорюється дитиною разом з батьками чи вчителями або якщо перегляд супроводжується навчанням.     Отже, протидіяти негативному впливові телебачення можна й потрібно, і робити це необхідно в різні способи і на кількох рівнях: суспільства, родини, окремої людини. Ми не можемо повністю відмовитися від цього продукту людської творчості у своєму повсякденному житті, однак недоречно його перетворювати на головну життєву цінність.Занадто вже великий, різноманітний, чудовий реальний світ. 

Поради батькам щодо адаптації дитини до умов дошкільного навчального закладу

1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі.

 2. Готуючись до дитячого садка, докладно розкажіть малюку, що вдень він буде ходити до дитячого садка, а ввечері ви разом з ним будете займатися вдома цікавими справами.

 3. Варто зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного навчального закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: «Не слухатимеш – віддам у садочок». Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання в неї ходити до садка: «Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувану подію.

4. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість в тому, що він потрібен вам!

 5. Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

6. Подбайте про психічне і фізичне здоров’я дитини.

7. Повідомте вихователів про звички та вподобання вашого малюка, про особливості здоров'я та поведінки.

Рекомендації для батьків  щодо взаємодії з тривожною дитиною

-         Найголовніше – це зрозуміти, що дитина тривожна. Для цього спілкуйтеся з дитиною, говоріть про те , що її хвилює, чого вона боїться, про що думає. Дитина має довіряти Вам. Вона має бути впевненою, що звернувшись до Вас за порадою чи підтримкою, не отримає осуду чи насмішки, а знайде розуміння, знатиме, що Ви завжди допоможете їй знайти вихід у будь-якій ситуації.

-         Якщо дитина не говорить відкрито про свої труднощі, пограйте з нею її улюбленими іграшками, моделюючи у грі можливі складні ситуації. Діти дошкільного віку зазвичай залюбки беруть участь у таких іграх. Під час гри дитина може відтворити те, що її турбує, тривожить, а Ви натомість підкажете, як розв’язати ту чи ту проблему.

-         Якщо найближчим часом має відбутися важлива подія, у якій дитина братиме участь ( поїздка, свято, вистава тощо ), то заздалегідь підготуйте дитину до неї, детально обговоріть, що саме відбуватиметься.

-         Не описуйте дитині можливі труднощі – навпаки, демонструйте віру в її сили та можливості. Завжди будьте напоготові допомогти своїй дитині, підтримати її.

-         Формуйте у дитини позитивне мислення, показуючи, як знаходити плюси в будь-якій ситуації. Станьте для неї прикладом оптимізму, адже в оптимістичних батьків – оптимістичні діти.

-         Використовуйте частіше у спілкуванні з дитиною тілесний контакт – обіймайте її, гладьте, беріть за руку тощо.

-         Намагайтеся робити дитині менше зауважень, особливо за присутності сторонніх.

-         Уникайте несправедливих, необдуманих покарань, крику, образ. Контролюйте свої емоції.

-         Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

-         Використовуйте у спілкуванні з дитиною слова підтримки: «Молодець!», «У тебе все вийде!», «Я вірю в тебе!» тощо.

-         Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Орієнтуйтеся лише на її особисті успіхи та особливості. Відзначайте, що в ній змінилося, чого вона навчилася, порівнюючи її можливості, здібності, навички з тими, що були минулого тижня, місяця, року.

-         Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для дитини.

-         Спілкуйтеся з дитиною спокійним тоном, контролюйте своє мовлення.

-         Будьте послідовними у вихованні дитини.

 -         Не будьте надто вимогливими до дитини.

-         Навчайте дитину ставити перед собою конкретні коротко перспективні цілі та поступово, можливо, за Вашої допомоги, досягати їх.

-         Залучайте дитину до колективних видів діяльності. Однак уникайте змагань і будь-яких інших видів діяльності, орієнтованих на швидкість виконання.

-         Не намагайтеся у складних обставинах одразу виконати все замість дитини – запропонуйте їй подумати і впоратися з проблемою разом.

Підтримуємо дитину, яка переживає посттравматичний стрес

Поради для батьків

-         Подбайте, аби дитина перебувала в теплі та безпеці, подалі від шуму та значного скупчення людей.

-         Частіше обнімайте та притуляйте дитину до себе.

-         Говоріть із дитиною спокійним і ласкавим голосом.

-         Приділяйте дитині якомога більше часу та уваги.

-         Постійно нагадуйте дитині, що вона в безпеці.

-         Поясніть дитині, що вона не винна в тому, що сталося.

-         Намагайтеся не розлучати дитину з тими, хто піклується про неї – із братами, сестрами, близькими.

-         Дотримуйтеся звичного режиму життєдіяльності дитини.

-         Відповідайте на запитання дитини про події, що відбулися, простими словами, без подробиць, що можуть її налякати.

-         Дозволяйте дитині бути поруч із вами, якщо їй страшно.

-         Будьте терплячими, якщо дитина повертається до поведінки, яка властива дітям дошкільного віку.

-         Створюйте умови для ігор та відпочинку дитини.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА ПРИ ПОВЕДІНЦІ У ЕКСТРЕМАЛЬНІЙ СИТУАЦІЇ

Інколи буває, що страх перед терористичним насильством, абсолютно не відповідає реальному ризику піддатися нападу. В результаті з'являється постійне почуття тривоги, яке може у відповідний момент перерости в жах, а він проявиться у фізичній  слабкості, нерухомості  або панічній втечі.

Такий пригнічений стан утруднює пошук виходу з екстремальної ситуації, викликає почуття безнадійності, веде до відмови від активного опору, і навіть від боротьби за власне життя.

Проаналізуйте свою поведінку в екстремальній ситуації. Можливо, вона характеризується однією з наступних ознак :

Дезорганізація поведінки може проявитися в несподіваній втраті раніше набутих навичок, які, здавалося, були доведені до автоматизму. Деякі люди в звичайних умовах проявляють чудеса володіння різними прийомами самооборони, але в екстремальній ситуації раптом, зовсім забувають про них.

Гальмування дій характеризується тим, що екстремальна ситуація може викликати стан ступора (заціпеніння).

Підвищення швидкості виражається в мобілізації усіх ресурсів організму на подолання екстремальної ситуації. При цьому спостерігається чіткість сприйняття і оцінки того, що відбувається, здійснюються адекватні ситуації дії. Ця форма реагування, звичайно ж, найбажаніша, проте вона з'являється, як правило, тільки за наявності певних навичок і спеціальної підготовки.

Щоб діяти адекватно в екстремальній ситуації, постарайтеся по можливості дотримуватися наступного плану дій :

перш, ніж приймати якесь рішення, проаналізуйте ситуацію, в якій ви опинилися;

спробуйте, наскільки це буде можливо, оцінити людину, супротивну вам, звернувши увагу на її фізичні і психічні дані, її настрій і можливі особливості в поведінці;

приведіть себе в стан, який дозволить вам не лише діяти, але і думати;

визначте тактику своєї поведінки залежно від усього обсягу інформації, що надійшла до вас, і поводьтеся відповідно до неї.

Багато хто допускає одну з двох помилок - переоцінює свої можливості, або сильно їх занижує. І те, і інше робить вас потенційною жертвою.

Отже, необхідно уміти розрізняти небезпеки дійсні і уявні, правильно оцінювати людей і контролювати себе. Нарешті. Сумна порада, але психологічно потрібно бути завжди готовим до застосування насильства, що вже саме по собі є ефективним засобом захисту.

Головне правило - зрозуміти, в яку ситуацію ви потрапили, наскільки реальна загроза фізичного насильства, і чи можна її уникнути.

Ваше сприйняття буде, передусім, залежати від того, де вам погрожують. Наприклад, якщо це ваша квартира, пам'ятайте, що той, хто погрожує, набагато гірше орієнтується в обстановці, яка вам добре знайома.

Якщо це приміщення, в якому господарем положення є людина, яка вам загрожує, саме по собі незнання обстановки багато в чому може сковувати ваші дії. Екстремальна ситуація може по-різному сприйматися і на вулиці. У темний час доби будь-яка загроза сприймається серйозніше, ніж вдень.

Важлива оцінка кількості людей, які  реально вам загрожують. Характер взаємовідносин між ними може підказати, хто в групі головний, чи уперше ці люди здійснюють напад або вони діють як злагоджена злочинна група. При безпосередньому нападі слід враховувати власні фізичні можливості.

Уникайте миттєво реагувати на напад насильницькими діями, особливо якщо злочинці озброєні.

У такому разі краще не чинити опір, хоча це і не здається гідним виходом з ситуації. Практика показує, що людина, яка зазнала  нападу має більше шансів вижити, якщо визнає за злочинцем його перевагу. Перш, ніж що-небудь робити, слід зважити свої реальні можливості і можливі наслідки.

Постарайтеся не допустити паніки. Для цього необхідно змусити себе деякий час зберігати спокій, вільно і глибоко дихати. Якщо паніка виникла на вулиці, і немає інших загрозливих чинників, спокійно поясніть ситуацію і виведіть людей з небезпечного місця.

ЯК ПОВОДИТИСЯ ПРИ ТЕРАКТАХ

При захопленні в заручники

На жаль, ніхто з нас не захищений від ситуації, коли ми можемо опинитися в заручниках у терористів. Але все таки є декілька універсальних правил.

Постарайтеся дотримуватися спокою і не показувати свого страху. Не чиніть терористам опору, не намагайтеся вступати з ними у бесіду, не прагніть розжалобити їх або відрадити від виконання наміченого ними плану. Виконуйте їх вимоги і не реагуйте на їх дії відносно інших заручників.

Не порушуйте встановлених терористами правил, щоб не спровокувати погіршення умов вашого утримання. Не слід, наприклад, пробувати зв'язатися з рідними або правоохоронними органами. Якщо про це стане відомо вашим викрадачам, вони сприймуть це як непокору і, як мінімум, зроблять режим вашого утримання жорсткішим.

Може настати такий момент, коли турбота про стан власного духу і тіла стане здаватися вам безглуздою.

Проте, в такій ситуації дуже важливо не забувати про особисту гігієну, робити фізичні вправи. Не можна дозволяти собі зосереджуватися на переживаннях.

Способів відволіктися існує немало: намагайтеся придумати собі яку-небудь гру, згадувати напівзабуті вірші, анекдоти тощо. Для вірян великою підмогою є молитва.

Перебування в заручниках завдає психічної травми навіть дуже стійким людям. Звільнених нерідко обтяжують відчуття провини і сорому, втрата самоповаги, різного роду страхи.

Пам'ятайте, що це нормальна для колишніх заручників реакція. Для повернення до нормального життя потрібно досить тривалий період.

Заручники, зазвичай, знаходяться в умовах різкого обмеження свободи переміщення і відсутності засобів зв'язку.

Вони не мають в розпорядженні інформації про те, що відбувається у зовнішньому світі, як розвиваються події навколо захоплення. Це ускладнює ухвалення рішень.

Якщо заручникові дозволили вступити в контакт з рідними, слід заспокоїти близьких і попросити прикласти максимум зусиль для звільнення. Також при розмові з родичами потрібно пояснити, якщо ви маєте таку інформацію, які вимоги викрадачів.

Рекомендації до дій при захопленні.

Коли відбувається захоплення заручників слід пам'ятати, що:

Тільки у момент захоплення заручників є реальна можливість утекти з місця події.

Налаштуйтеся психологічно, що вмить вас не звільнять, але пам'ятаєте, що звільнять вас обов'язково.

Ні в якому разі не можна кричати, висловлювати своє обурення.

Якщо почався штурм, необхідно впасти на підлогу і закрити голову руками, намагайтеся при цьому зайняти позицію чимдалі від вікон і дверних отворів.

Тримайтеся чимдалі від терористів, тому що при штурмі по них стрілятимуть снайпери.

Якщо ви отримали поранення, головне - постаратися зупинити кровотечу, перев'язавши рану. Надайте допомогу тому, хто поруч, але в скрутнішому становищі.

Не слід брати в руки зброю, щоб вас не переплутали з терористами.

Не намагайтеся самостійно учинити опір терористам.

Якщо на вас повісили бомбу, треба без паніки голосом або рухом руки дати зрозуміти про це співробітникам спецслужб.

Фіксуйте в пам'яті усі події, які супроводжують захоплення. Ця інформація буде дуже важлива для правоохоронних органів.

Якщо в заручниках ваш родич

У разі, якщо ви дізналися про захоплення близької людини, негайно телефонуйте в міліцію. До звільнення заручників підходять дуже серйозно, залучаючи професіоналів з МВС з їх унікальними технічними засобами. Попередня підготовка до операції триває від декількох годин до декількох днів. Це залежить від тієї швидкості, з якою бандити висувають свої вимоги, і від родичів жертви - наскільки швидко вони звернуться в міліцію і як поведуться надалі.

Справа ускладнюється, якщо родичі самостійно намагаються відкупитися від бандитів або ведуть "подвійну гру".

Коли шантажисти висунуть які-небудь вимоги, передусім, переконайтеся, що заручник живий і неушкоджений. Побачитися із захопленим вам навряд чи дозволять, але поговорити з ним по телефону необхідно. При цьому злочинцям потрібно твердо дати зрозуміти, що ні про які переговори не може йтися, поки ви не переговорите з родичем. Під час розмови необхідно переконатися, що на іншому кінці дроту дійсно та людина, про яку йде мова.

Можливо, зв'язок буде неякісним, але вам треба отримати інформацію від того, з ким ви говорите, яка доведе, що це дійсно ваш близький. Це також важливо, щоб переконатися, що ви розмовляєте з людиною, а не з магнітофонним записом. Пам'ятайте, що під час бесіди не можна навіть натяками намагатися отримати інформацію про того, хто захопив родича, і де його тримають. Ця непотрібна цікавість може коштувати заручникові життя.

Дуже важливий психологічний аспект вашої розмови. Вам потрібно заспокоїти заручника, пообіцявши зробити усі можливі заходи, щоб звільнити його в найкоротші терміни. Поцікавтеся, як з ним поводяться, чи все в порядку з його здоров'ям. Переконайте родича в тому, що не варто робити самостійних активних дій, щоб не загострити ситуацію.

Після того, як ви переконалися в тому, що говорите дійсно зі своїм близьким, уважно вислухайте вимоги загарбників. Незалежно від того, якими будуть ці вимоги, постарайтеся попросити про тимчасове відстрочення. Мотивуйте це прохання, наприклад, відсутністю на даний момент фінансових коштів або можливості виконати платіж. Якщо переговори йдуть при особистій зустрічі, попросіть повторити її, якщо по телефону - передзвонити. Врахуйте, що отримане вами відстрочення буде зовсім незначним.

За цей час вам слід терміново вирішити, що робити: або виконати умови шантажистів, або звертатися в правоохоронні органи.

Якщо ви наважилися звернутися по допомогу до фахівців, необхідно робити це відразу, оскільки і розробка плану операції, і узгодження ваших дій із спецслужбами, і підготовка групи захоплення потребує часу. Краще всього повідомити спецслужбам по телефону, оскільки злочинці можуть в цей час спостерігати за вами. Проте для страховки використайте не той телефон, на який вам дзвонили шантажисти.

Морально приготуйтеся, що при повторному дзвінку загарбники можуть заявити вам, про впевненість  в тому, що ви звертались в правоохоронні органи по допомогу. Найчастіше злочинці лише намагаються узяти вас на переляк і змусити відмовитися від звільнення вашого близького за допомогою спецслужб. В цьому випадку відповідати "не дзвонили" потрібно чітко і ясно, щоб у загарбників не було і тіні сумніву відносно щирості вашої відповіді.

При залученні до операції спецслужб виконуйте їх вказівки, намагайтеся мінімально проявляти ініціативу. Дійте за розробленою і затвердженою схемою. І намагайтеся виторгувати додатковий час. Він дозволить якісніше підготуватися до звільнення заручника. Якщо ви вимушені зустрітися із злочинцями, щоб передати їм те, що вони вимагають, заручіться гарантією, що заручникові нічого не загрожуватиме. Часто, отримавши потрібне, терористи розправляються із заручником, щоб той не видав їх.

Краще всього, щоб під час передачі обіцяного терористам, ви змогли переконатися, що заручник вже доставлений у безпечне місце і йому нічого не загрожує. В крайньому випадку, це має бути взаємообмін. Зрозуміло, що саме викрадачі володіють ініціативою, проте ваша тверда поведінка в цьому питанні тільки підвищить шанси на те, що ситуація вирішиться благополучно. Як тільки ви передали потрібне шантажистам, постарайтеся якнайскоріше утекти з місця зустрічі і відірватися від злочинців.

Психологія заручника

Людина, що опинилася в заручниках, спочатку не може повірити в те, що це сталося. Подія здається йому поганим сном, проте, незважаючи на це, треба відразу  суворо дотримуватися правил, які дозволять вам зберегти життя і здоров'я, - і своє, і чуже.

Під час захоплення важливо не втратити розум. У деяких заручників може виникнути некерована реакція протесту проти здійснюваного насильства. У такому разі людина намагається бігти, навіть коли це безглуздо, кидається на терористів, бореться, намагається вихопити у бойовиків зброю. Заручника, що збунтувався, терористи, як правило, вбивають, навіть якщо не планували вбивств і розраховували тільки шантажувати владу.

Після першого такого вбивства ситуація міняється. Провина терористів перед законом зросла - вони вже почувають себе приреченими і стають жорстокими. У свою чергу заручники, побачивши свою цілком вірогідну долю, отримують найсильнішу психічну травму. Їх психіку починає руйнувати жах.

У разі, якщо ви вже захоплені, і можливість бігти, яка, як правило, є тільки в перший момент, пропала, не треба проявляти ніякої активності. Терористи, як правило, знаходяться в стані найсильнішого стресу. Нерідко багато хто з них уперше опиняється в такій ситуації, їх нервова система перенапружена, а психіка працює на межі. Вони теж бояться, і їх страх виливається в агресію.

Активна поведінка заручників може злякати терористів, і у відповідь вони проявлять жорстокість. Чим менше у них страху, тим менше буде і агресії. На кожен значний рух, який ви збираєтеся зробити, слід просити дозволу. Якщо хтось із заручників, навіть з кращих мотивів, проявляє активність, його необхідно заспокоїти, утримувати, не давати кричати і лаятися.

З перших днів у заручників починається процес адаптації - пристосування до абсолютно ненормальних умов існування. Проте дається це ціною психологічних і тілесних ушкоджень. Швидко притупляється гострота відчуттів і переживань, таким чином, психіка захищає себе. Те, що обурювало або приводило у відчай, сприймається, як повсякденність. Головне при цьому - остаточно не втратити людське обличчя. Як утриматися?

Багато експертів відмічають, що ті нещасні люди, з якими в заручниках опинилися їх діти, як правило, виявляються позбавлені від розпаду  і втрати людської особистості. По можливості не замикайтеся в собі, постарайтеся придивитися до інших людей, з'ясувати, чи не потрібна комусь допомога. Навіть дрібниця - розуміючий погляд, слово підтримки - сприятиме тому, що між вами виникне контакт. Якщо людина відчуває підтримку, і їй , і усім, хто поряд з нею, стає краще. Це перший крок до вашого порятунку.

Зверніть увагу на людей, які впали в ступор : не намагайтеся вивести їх з цього стану - краще, якщо буде можливість, нагодувати їх, напоїти, допомогти влаштуватися зручніше.

Проте, заручникам, як правило, не вдасться уникнути апатії і агресивності, що виникають у них досить скоро. Якщо умови утримання суворі, то вже через кілька годин хтось із заручників починає злісно лаятися з сусідами, іноді навіть зі своїми близькими. Така агресія допомагає знімати емоційне перенапруження, але в той же час виснажує людину.

Апатія - це теж спосіб відмежуватися від страху і відчаю. Але і апатія нерідко уривається спалахами безпорадної агресивності. Повністю цього не уникнути.

Проте, можна і необхідно уникати пробудження садизму - прагнення в "праведному гніві" покарати кого-небудь слабкого, безглуздого, того, хто захворів з власної вини, або хто робить щось не те  чи не так.

Остерігайтеся приєднуватися до проявів садизму своєрідних лідерів, які можуть виділитися з числа заручників, - психологічні наслідки цього можуть переслідувати вас довгі роки.

Заручники іноді можуть зробити ще одну серйозну помилку. У свідомості людини може виникнути уявлення, що все не так жахливо, і потрібно тільки, з одного боку, зрозуміти терористів, а з іншої - сльозами пробудити в них співчуття.

Проте це шкідлива ілюзія. Симпатії до терористів можуть стати вашим першим кроком до зради по відношенню до інших заручників і втрати особистості. Не думайте, що хоч на хвилину бойовики при цьому стануть сприймати вас якось по-новому. Ситуація, в якій ви опинитеся, стане, за великим рахунком, ще жахливішою.

Постійна загроза життю і усвідомлення своєї безпорадності можуть привести до розвитку і інших явищ. Може здаватися, що ви чуєте звуки штурму, що начебто почався, голоси відсутніх людей, бачите щось дивне в темряві. Проте це не ознака божевілля, а розлад, який пройде не пізніше ніж через два тижні після звільнення.

Після звільнення

Як відмічають фахівці, іноді не лише люди, що побували в заручниках, але і свідки терористичних атак потребують допомоги психологів. Щоб полегшити повернення до нормального життя і перших , і других, їх родичам і знайомим рекомендується дотримуватися наступних правил.

Не можна робити вигляд, що нічого не сталося, але не слід і докучати розпитуваннями.

Не слід намагатися швидко перевести увагу потерпілого на щось інше. Людина повинна усвідомлювати, що з нею дійсно щось сталося, повинна виразити свою реакцію.

Навіть, якщо людина говорить, що вона у повному порядку, це може означати, що невирішена психологічна проблема поглиблюєтьсяі потім обов'язково проявиться знову.

Не заважайте людині "виговориться". Не треба її зупиняти, навіть якщо вона знову і знову розповідає свою історію по черзі усім членам сім'ї і знайомим.

Під час розповіді заохочуйте вираження почуттів. Якщо оповідач починає плакати - не зупиняйте його, дайте виплакатися. При цьому краще обійняти людину, дати їй фізично відчути, що поряд з нею - близькі люди.

Чоловіки в таких випадках часто виражають свою реакцію у вигляді гніву. Не заважайте виплеснути цей гнів. У такому разі дуже корисно, якщо людина жестикулює, тупає, або б'є кулаками подушку.

Не можна надовго залишати потерпілого одного, дозволяючи йому замикатися в собі.

ГОТОВНІСТЬ ДО ШКОЛИ

Як підготувати дитину до школи

   Здавалося б, зовсім недавно ви мріяли про той час, коли ваша дитина піде до школи. І ось той довгоочікуваний день настав – 1 вересня! З ним у кожного пов’язані світлі та хвилюючі спогади, адже в пам’яті надовго закарбовується той день, коли вперше переступаєш поріг школи. Батьки завжди хвилюються, як навчатиметься їхня дитина, чи стане цей період у житті сім'ї радісним і щасливим, чи виникнуть якісь труднощі. Все це залежить від підготовки  дитини та її сім’ї до нових умов.

  Відомо, що чим краще готовий організм дитини до всіх змін і труднощів, пов’язаних із початком навчання в школі, тим легше він їх подолає, тим спокійнішим буде перебіг пристосування до школи. Тому і приділяється значна увага проблемі визначення готовності дитини до школи. Готовність дитини до систематичного навчання – це той рівень розвитку дитини, за якого вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не призведуть до порушення здоров'я дитини

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА

Правило 1

   Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у нього можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину на ці гуртки за рік до початку навчання або із другого классу.

Правило 2

   Пам'ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10-15 хв. Тому,  коли ви з нею будите робити уроки, кожні 10-15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати дитині фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

Правило 3

Комп'ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.

Правило 4

  Протягом першого року навчання ваша дитина потребує підтримки. Вона не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліт! Підтримуйте, не сваріть за неакуратні записи у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе.

Кілька коротких правил

1.     Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

2..     Не можна ніколи (навіть у пориві гніву ) говорити дитині, що вона гірша за інших.

3.     Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.

4.     Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5.     Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.

6.     Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтесь своїм малюком.

7.     Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

8.     Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.

9.     Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.

0.                       Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім'ї порушує особистість дитини.

11.                       Визнайте право дитини на помилку.

12.                       Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.

13.                       Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.

14.                       І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте як її виховувати.

Психологічна валіза для батьків - "Швидка допомога" при взаємодії батьків з гіперактивною дитиною

1.Переключіть увагу дитини від її капризів.

2.Запропонуйте в даний момент іншу діяльність.

3. Поставте несподіване запитання.

4. Відреагуйте несподіваним для дитини способом, проявіть гумор, скопіюйте поведінку дитини.

5. Не забороняйте певні дії дитини в категоричній формі.

6. не говоріть наказовим тоном, а просіть ( але не підлещуйтесь).

7. Вислухайте те, що хоче сказати дитина (інакше вона не буде чути Вас).

8. Сфотографуйте дитину, або підведіть до дзеркала в той момент, коли вона капризує.

9. Залиште в кімнаті наодинці (якщо це безпечно для здоров'я).

10.Не наполягайте на тому,  щоб дитина просила вибачення.

11. Не читайте довгих нотацій (дитина їх не чує).

                 Як боротися з дитячою істерикою?

Кожен з батьків коли - небудь обов'язково стикався з цим, не самим приємним моментом з життя дитини - істерикою. Губи затремтіли, на очах з'явилися сльози. почувся несамовитий крик. І потім кілька  хвилин (а іноді й довше) - усе на одній і тій же високій ноті. Таке може вивести з себе  не  тільки ласкаву й люблячу маму, але і вічно незворушного і спокійного тата.                                                           А якщо істерика трапилася  в людному місці (к5афе, магазин, дитячий  майданчик), то ефект збільшується в багато разів. Але давайте не будемо виходити із себе, а замість цього спробуємо розібратися спочатку в причинах такої поведінки дитини.                                                                                       По - перше, дитина  в більшості випадків не хоче і не вміє чекати. Всі бажання, які у неї з'явилися, їй  хочеться реалізувати негайно. А дуже часто це неможливо. І ми з вами це розуміємо. А от дитина - ні. Вона розуміє тільки те, що рішенням батьків її бажання залишилися невиконаними.                                                     По - друге, дитина не завжди може  сформулювати те, що їй хочеться. Це особливо характерно для дітей 2-3 років. Звичайно, якщо  дитині хочеться сік чи цукерку, то проблем виникає. Але часто потреби дитини можуть випереджати її розмовні здібності. У результаті батьки не розуміють, чого хоче їхнє чадо, зате чадо розуміє, що йому  знову відмовили. І знову істерика.                               Ситуацій, в яких  починається істерика може бути дуже і дуже багато, але суть весь час залишається однією і тією ж - бажання дитини не були виконані.Так що ж робити? Кидатися виконувати всі мислимі і немислимі бажання дитини? Цікаво. Навіть у тому випадку, якщо у вас є можливість виконати всі її забаганки, не варто цього робити під тиском істерики. Дитина дуже швидко зрозуміє, що це хороший спосіб управління батьками, і тоді вам доведеться витримувати такі бурхливі прояви , нові бажання ще дуже і дуже довго.

Абетка виховання

1. Відповідайте на запитання дитини терпляче і чесно.
2. Сприймайте запитання і висловлювання дитини всерйоз.
3. Надайте дитині кімнату або куток лише для її справ.
4. Знайдіть місце, де дитина змогла б показувати свої роботи і досягнення.
5. Не лайте дитину за безладдя на столі, якщо це пов'язано з її творчим процесом.Проте вимагайте робити лад після закінчення роботи.
6. Покажіть дитині, що її люблять і приймають, безперечно, такою, якою вона є, а не за її успіхи і досягнення.
7. Доручайте своїй дитині посильні справи і турботи.
8. Допомагайте їй будувати власні плани й ухвалювати рішення.
9. Допомагайте їй поліпшувати результати своєї роботи.
10. Беріть дитину в поїздки цікавими місцями.
11. Допомагайте дитині спілкуватися з ровесниками різних культурних середовищ.
12. Не порівнюйте свою дитину з іншими, вказуючи при тому на її недоліки.
13. Не принижуйте свою дитину, не давайте їй відчути, що вона гірша за вас.
14. Привчайте дитину мислити самостійно.
15. 3абезпечте дитину книжками, іграми та іншими потрібними їй речами для улюблених занять.
16. Спонукайте дитину придумувати історії і фантазувати. Робіть це разом із нею.
17. Привчайте дитину з малих, років до регулярного читання.
18. Уважно ставтеся до її потреб.
19. Залучайте дитину до спільного обговорення загальних сімейних справ.
20. Не дорікайте дитині за помилки.
21. Хваліть за будь-які успіхи.
22. Учіть її спілкуватися з дорослими будь-якого віку.
23. Розробляйте практичні експерименти, що допомагають дитині
більше дізнаватися.
24. Не забороняйте дитині бавитися з усяким непотребом - це стимулює її уяву.
25. Спонукайте дитину знаходити проблеми і потім розв'язувати їх.
26. Хваліть дитину за конкретні вчинки й успіхи і робіть це щиро.
27. Не обмежуйте теми, цікаві для дитини.
28. Давайте дитині можливість самостійно приймати рішення і
нести відповідальність за них.
29. Допомагайте стати особистістю.
30. Допомагайте знаходити варті уваги телепрограми і радіопередачі.
31. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її можливостей.
32. Заохочуйте максимальну незалежність від дорослих, не втраючи при тому поваги до них.
33. Вірте у здоровий глузд вашої дитини і довіряйте їй.
34. Намагайтеся, щоб основну частину роботи, за яку взялася ваша дитина, вона виконувала самостійно, навіть якщо ви не впевнені в позитивному кінцевому результаті. Дайте дитині таку можливість.
35. Ведіть щоденник спостережень за розвитком вашої дитини й аналізуйте процес розвитку.

П'ять основних правил якими варто керуватися у вихованні дошкільнят 

Менше сварити - більше хвалити!
Менше карати - більше любити!
Менше вимог - більше послідовності!
Менше скарг - більше життєлюбства!
Менше погроз -більше радості!

Поради батькам

1. Навчіть вашу дитину, що вона має право сказати "Ні” будь-якому дорослому, якщо відчує витікаючу від нього небезпеку.
2. Навчіть свою дитину голосно кричати "Це не моя мама!” (Або "Це не мій тато!”). Якщо хтось спробує схопити його. Це приверне увагу оточуючих і відлякає злочинця.
3. Навчіть вашу дитину повідомляти вам, куди вона іде, коли збирається повернутися і дзвонити по телефону, якщо несподівано плани зміняться.
4. Намагайтеся САМІ забирати дитину з дитячого садка або школи. Якщо за ним прийде хтось інший, попередьте про це заздалегідь вихователя або шкільного вчителя.
5. Придумайте пароль для вашої дитини і навчіть його ніколи не сідати в машину до незнайомої людини і нікуди не йти з ним, якщо він не знає пароль.
6. Переконайте вашу дитину в тому, що гуляти в компанії друзів набагато безпечніше, ніж одній, особливо в пізній час. Злочинця завжди привертає самотньо гуляюча дитина.
7. Навчіть вашу дитину користуватися телефоном-автоматом (включаючи міжнародний). Номери домашнього телефону, телефонів батьків, телефонів служб допомоги (101, 102, 103, ), він повинен знати напам’ять. Навчіть вашу дитину дзвонити з мобільного телефону на короткі номери (112).
8. Фотографуйте вашу дитину не рідше одного разу на рік, а наявний у вас опис зовнішності і особливих прикмет дитини допоможе вам в тому випадку, якщо вона загубиться чи буде викрадена.
9. Якщо ваша дитина виїжджає за кордон (на відпочинок, на лікування, на конкурс, олімпіаду і т.д.), їй необхідно мати при собі закордонний паспорт. Всі документи, необхідні для оформлення паспорта, батьки САМІ (нікому не доручаючи) повинні представити в паспортно-візовий відділ.
10. Будьте такими батьками, яким дитина зможе розповісти про все, що з нею трапиться. Дитина повинна бути впевнена в тому, що ви завжди будете любити її і ніколи не перестанете шукати, якщо вона загубиться чи буде викрадена.

Коли не можна карати і сварити 

1. якщо дитина хвора;
2. якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;
3. якщо дитина їсть;
4. після сну;
5. перед сном;
6. під час гри;
7. під час виконання завдання;
8. одразу ж після фізичної або душевної травми (падіння, бійка, погана оцінка) – необхідно перечекати поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно утішати дитину);
9. якщо дитина не справляється зі страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається його подолати;
10. у всіх випадках, коли у дитини щось не виходить;
11. якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;
12. якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий.

Коли не потрібно хвалити 

1. Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.
2. Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).
3. Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.
4. Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати. Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день!

Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить…

10 золотих правил виховання щасливих дітей

1. Формуйте самоповагу

2. Навчіть дитину спілкуватися

3. Пильнуйте, щоб дитина не стала "телеманом"

4. Виховуйте відповідальність і порядність

5. Навчіть дитину шанувати сім'ю

6. Живіть у хорошому оточенні

7. Будьте вимогливими

8. Привчайте дитину до праці

9. Не робіть за дітей те, що вони можуть самі

10. Розвивайте інтелект дитини

Криза трьох років

У ранньому віці між бажаннями дитини та бажаннями дорослих не було особливих розбіжностей. Якщо дитина хотіла щось недозволене, дорослі швидко перемикали її увагу на інший привабливий предмет. До трьох років у дитини з'являються свої власні бажання, які не співпадають з бажаннями дорослих. Ці бажання стають певними і стійкими, що підтверджується наполегливою заявою: «Я хочу!».

Різкий ріст прагнення до самостійності і незалежності від дорослого (як в діях, так і в бажаннях) призводить до суттєвих ускладнень у відносинах дитини і оточуючих. Цей період в психології отримав назву КРИЗИ 3-Х РОКІВ. Критичним цей вік називається тому, що протягом декількох місяців істотно змінюється поведінка дитини та її стосунки з оточуючими людьми.
Це дуже важливий момент у розвитку малюка. Дитина починає усвідомлювати себе як окрему людину, зі своїми бажаннями і особливостями. У цьому віці у неї з'являється нове слово "не хочу", воно починає досить часто зустрічатися в словнику Вашого янголятка. Малюк нерідко діє навпаки: Ви його кличете, а він
тікає; просите бути акуратніше, а він спеціально розкидає речі. Дитина кричить, може топати ногами, замахуватися на Вас зі злим, сердитим обличчям. Таким чином малюк проявляє свою активність, самостійність, наполегливість у досягненні бажаного. Але уміння для цього ще поки не вистачає. Йому починає щось не подобатися, і, як результат, дитина висловлює свою незадоволеність.
Відомий психолог Л.С. Виготський описав наступні симптоми кризи:

1. Негативізм - це не просто неслухняність або небажання виконувати вказівки дорослого, а прагнення все робити навпаки, всупереч проханням або вимогам старших. Дитина не виконує прохання лише тому, що його про це попросили. Причому таке прагнення часто завдає шкоду власним інтересам дитини.
Наприклад, мама просить дитину вдягнути тапочки, але малюк відмовляється, тільки тому, що це прохання мами. Щойно мама перестає вмовляти, дитина відразу починає їх одягати або наполягає на тому, щоб їй допомогли це зробити.
2. Упертість - її слід відрізняти від наполегливості. Наприклад, якщо дитина хоче який-небудь предмет і наполегливо його домагається, це не є упертістю. Але коли малюк наполягає на своєму не тому, що йому цього дуже хочеться, а тому, що він цього зажадав, це вже прояви упертості. Мотивом останньої є те, що
дитина ні за що не хоче відступати від свого первісного рішення.
3. Норовливість - цей симптом є центральним для кризи 3-х років, тому іноді даний вік називають віком норовистості. Від негативізму норовистість відрізняється тим, що вона безособова. Протест дитини спрямований не проти конкретного дорослого, а проти способу життя. Дитина починає заперечувати все, що вона спокійно робила раніше. Вона ніби бунтує проти всього, з чим мала справу раніше (наприклад: чистити зуби, йти гуляти, прибирати іграшки і т.д.).
4. Свавілля - дитина все хоче робити власноруч, відмовляється від допомоги дорослих і домагається самостійності там, де ще мало чого вміє.
5. Бунт проти оточуючих - дитина начебто знаходиться в стані жорсткого конфлікту з оточуючими людьми, постійно свариться з ними, поводиться дуже агресивно.
6. Образа близьких - малюк може почати обзивати батьків лайливими словами, яких раніше ніколи не вживав.
7. Деспотичне придушення оточуючих - вся родина повинна задовольняти будь-яке бажання дитини, в іншому випадку дорослих чекають істеричні напади зі сльозами та криками.

ПОРАДИ ЛОГОПЕДА

Для чистої звуковимови потрібні сильні, пружні і рухливі органи мови – язик, губи, м’яке піднебіння. Усі мовні органи складаються з м’язів. Якщо можна тренувати м’язи рук, ніг, спини і т. д., значить, можна тренувати і м’язи язика і губ. Для цього існує спеціальна гімнастика, яка називається артикуляційною. Артикуляційна гімнастика допоможе зміцнити м’язи органів мовлення і підготує базу для чистої звуковимови. При підборі вправ необхідно дотримуватися певну послідовність – йти від простих вправ до більш складним. Спочатку вправи виконуються в повільному темпі обов’язково перед дзеркалом. На перших заняттях можна обмежитися і дворазовим виконанням вправи, головне, щоб воно було виконане якісно. Потім кількість повторень збільшують, доводячи до 10-15 разів. Коли дитина навчиться правильно виконувати рухи, дзеркало можна прибрати. Дорослий повинен показати дитині, як правильно виконувати всі вправи. Для цього необхідно самим навчитися виконувати гімнастику артикуляції.Не дивуйтеся, якщо деякі вправи не будуть виходити з першого разу навіть у вас, адже для їх виконання необхідний певний навик. Проводити гімнастику артикуляції треба щодня, а краще два рази на день – вранці і в другій половині дня після прогулянки. Будьте терплячі, спокійні й ласкаві. Якщо у дитини не виходить якийсь рух, можна використовувати механічну допомогу. Ручкою чайної ложечки або просто чистим пальцем допоможіть підняти дитині мову вгору. Для того щоб дитина знайшла правильне положення язика, наприклад облизати верхню губу, намастіть губу варенням, шоколадом або медом залежно від того, що любить дитина. Заняття повинні проходити в ігровій формі, адже це основна діяльність дітей. Можна залучити улюблену іграшку.

Поради батькам майбутніх першокласників

У багатьох дітей часто спостерігається нерізко виражене відставання у мовленнєвому розвитку, яке в дошкільному віці зазвичай не привертає до себе особливої уваги батьків, проте в подальшому може перешкоджати якісному навчанню і призвести до появи специфічних помилок, зокрема на уроках української мови.

Дуже важливо виявити навіть найнезначніші відхилення мовленнєвого розвитку та виправити їх до початку навчання дитини грамоти. Батькам слід знати, що при нормальному мовленнєвому розвитку всі недоліки у вимові звуків дошкільником повинні зникнути не пізніше п'ятирічного віку.

Однією з необхідних умов опанування грамоти є чітке розрізнення дитиною всіх звуків мови на слух. Запис будь-якого слова передбачає уміння визначити кожен звук та склад слова по черзі і позначити їх відповідними букшами. Якщо ж деякі звуки здаються малюкові однаковими, то йому важко буде вибирати під час письма букви, відповідні цим звукам. Наприклад, у разі нерозрізнення на слух пари звуків [б]-[п] дитина не знатиме, яка перша буква — Б або П — має бути написана в словах «булка», «буряк».

Для перевірки слухової диференціації звуків доберіть картинки, на яких зображене розрізняється лише одним приголосним звуком, який слід перевірити. Дитина може розрізнити слова (наприклад, «білка» і «пилка», «коза» і «коса», «ніч» і «пін») лише за умови сформованості фонематичного сприймання, чіткої диференціації звуків.

Зверніть увагу, що за нормального мовленнєвого розвитку розрізнення всіх звуків на слух, а отже, і правильний вибір за змістом картинок, доступний дітям з дворічного віку. Крім того, важливо знати, що нерозрізнення дитиною деяких звуків на слух є основною причиною їх заміни в усному мовленні, а надалі — й на письмі. Пропоную деякі ігри, що стануть вам у пригоді.

►Вправа «Впіймай звук»

Дорослий чітко промовляє підібрані слова, малюк має плеснути в долоні, якщо в слові почує заздалегідь визначений звук. При цьому в запропонованих словах не повинно бути інших подібних за вимовою звуків. Обраний для практикування звук треба виголошувати дещо підкреслено.

► Ігри «Луна»

Грати можна удвох і великою групою. Обираємо ведучого (він і буде «луною»), який має повторювати те, що йому скажуть. Почніть із простих слів, потім перейдіть до важких і довгих. Спробуйте пропонувати для повторення віршовані і прозаїчні фрази. Якщо «Луна» відповіла правильно п'ять разів, призначайте по колу наступного учасника гри.

«Абетка»

Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці. Можна влаштувати змагання, хто назве слів більше, коли в дитини буде вже великий словниковий запас.

«Ланцюжок із слів»

Кожний учасник гри називає слово на той звук, який був останнім у попередньому слові. Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на добір слова, в якому цей звук буде попереду.

«Зіпсований телефон»

Усі, звісно ж, пам'ятають гру свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.

Рухова корекція дітей з порушеннями мовлення

Розвиток дітей з відхиленнями - одне і найгостріших питань сьогодення, що вимагає термінового вирішення спеціалістами, які працюють у сфері освіти, медицини, психології. Воно останнім часом набуло масового характеру, і це не може не турбувати батьків, професіоналів, що працюють з дітьми.

Зараз народжуються до 68 % дітей з різними видами церебральної недостатності, яка проявляється в схильності до різних захворювань, алергічних реакцій, відхилень в емоційно-вольовій сфері, тиках, появі мовленнєвих порушень тощо. Тому з кожним роком збільшується кількість дітей, які відчувають труднощі в навчанні, соціальній адаптації. Велике занепокоєння викликають гіперактивні діти з синдромом дефіциту уваги. Для подолання вищезгаданих пору­шень та попередження патологічних станів у дітей, зміцнення психічного здоров'я необхідне проведення комплексної психо-корекційної роботи. Поряд з традиційними методами психолого-педагогічного впливу на дитину доцільно використовувати метод кінезіологічної (тілесно-рухової) корекції, спрямованої на зняття окремих симптомів і поліпшення розвитку пам'яті, уваги, мовлення, просторової уяви, дрібної та загальної моторики, зниження стомлюваності, підвищення здатності до самоконтролю, працездатності, активізацію інтелектуальних та пізнавальних процесів. З метою підвищення ефективності логопедичної роботи і враховуючи специфіку порушень опорно-рухового апарату дітей, слід регулярно використовувати такі видикінезіологічних вправна заняттях:

- пальчикова гімнастика;

- спеціальні вправи, спрямовані на розвиток взаємозв'язку між півкулями головного мозку;

- дихальні вправи;

- масаж і самомасаж кистей;

- декламування віршованих рядків з руховим супроводом;

- вправи на релаксацію;

- ритмізовані мовленнєві вправи;

- використання пальців рук у настільних іграх;

- вправи на утримання рівноваги.

Пальчикова гімнастика складається з декількох вправ, які підбираються залежно від теми заняття. Якщо відпрацьовується якась лексична тема, то і вправи виконуються такі, що нагадують тварин чи птахів, певні предмети. Під час постановки звуків використовуються вправи з віршованим супроводом. Наприклад, під час постановки та автоматизації ізольованого звука [р] використовується вправа «коник»: разом із дітьми показуємо пальцями «коника», коментуючи: їде коник навпростець, зупинися стрибунець: тр-р-р... Звук [ч] - показуємо руками «човник», коментуючи: човник плаває по річці, пихкає, неначе пічка: ч-ч-ч... Для розвитку взаємозв'язку між півкулями застосовуються такі вправи: «пальчики вітаються», «кулак-ребро-долонька», «кулачки в замочку», «пальчики-гадючки», «лезгинка», «вухо-ніс» тощо.

Регулярне виконання цих вправ допомагає зменшити синкінезії, які проявляються у вигляді дзеркальних рухів, супутніх рухів голови, обличчя, язика, ніг, рук, тулуба; сприяє активізації лобних частин мозку, мозолистого тіла. Дихальна гімнастика покращує ритміку організму, розвиває самоконтроль. Порушення ритму організму (активність мозку, дихання, серцебиття, пульсація судин тощо) неодмінно викликає порушення психічного розвитку дитини, зокрема мовлення (дизартрії, заїкування, дислексії, дисграфії). Відпрацювання дихальних вправ слід починати з видиху, потім пауза, і дочекавшись моменту, коли виникне бажання вдихнути, зробити глибокий вдих носом і ротом без напруги. Необхідно уважно слідкувати, щоб рухалася діафрагма, а плечі не піднімалися. Дитині пропонується також покласти руку на живіт, щоб відчути, як на вдиху рука піднімається, а на видиху опускається. Ефективним є застосування візуалізації кольору - «надування» в животі кольорових кульок, «вдихання» сонячного світла, золо­тистої енергії, що інтегрує роботу мозку. 

ЛОГОПЕДИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ

Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам'яті

“Що ти почув?”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.

“Де плескали в долоні?”. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.

“Вгадай, хто покликав”. В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сімўї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.

“Доручення”. Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом. 

“Луна”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).

“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки). 

Шановні мами і тата, бабусі й дідусі найкращого у світі малюка!

Не секрет, що для кожного з Вас своя дитина – це найгарніший, найрозумніший, неповторний і незамінний малюк! Ще задовго до його появи на світ Ви любили його, уявляли яким він народиться та мріяли про те щоб він був здоровий.
А яке щастя відчуває кожен з Вас, коли дитина починає проявляти свої почуття й емоції: вона жваво махає ручками, коли бачить Вас, і посміхається у відповідь на Вашу посмішку!

І, звичайно, усі з нетерпінням чекають, коли ж вона заговорить?!
Як відомомовленняне передається спадково, воно формується поступово, з перших днів життя, з ростом дитини, у процесі спілкування з нею.

Рівень розумового розвитку малюка і розвиток йогомовленняпов'язані нерозривно.Мовлення– одне з найголовніших засобів пізнання світу, а це означає, що погано розвиненемовлення, перешкоджатиме повноцінному розвитку особистості Вашої дитини. Тому дуже важливо вчасно виявити недоліки, що з'явилися, умовленніВашого малюка.

Фонематичне сприймання– це здатність дитини диференціювати (розрізняти) близькі за звучанням або схожі за артикуляцією звуки рідної мови (С-З, Ш-Ж, Т-Д, Л-Р тощо). Відповідно порушення фонематичного сприймання призводить до відсутності навику диференціації, що спричиняє виникнення різних мовленнєвих порушень у дошкільному віці (відставання в поповленні словника, у формуванні граматичної будови мови і зв'язного мовлення), а також порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія) у школярів. Саме тому дуже важливо розвивати фонематичне сприймання у дітей з самого раннього віку.

Логопедична робота з розвитку фонематичного сприймання проводиться в декількох напрямках:

$11.      Шляхом удосконалення імітаційного мовлення.

$12.      Шляхом диференціації слів-паронімів на прикладі лексичного матеріалу, який містить:

$1·         акустично і артикуляційно віддалені звуки;

$1·         артикуляційно віддалені, але акустично близькі звуки;

$1·         артикуляційно близькі, але акустично віддалені звуки;

$1·         атрікуляціонно і акустично близькі звуки.

Робота з удосконалення імітаційного мовленняпочинається з вироблення навички розрізняти насамперед сторонні, немовленнєві звуки, близькі життєвому досвіду малюка. Найлегші для засвоєння звуки вулиці та помешкання.

Звуки помешкання: ля-ля-ля – співає дівчинка; дзень-дзень – дзвінок у двері; у-у-у – гуде пилосос; кап-кап – тече вода з крана; пх-пх – закипає чайник; ням-ням – їсть малюк.

Звуки вулиці: др-др – заводиться мотор; бі-бі – їде машина; у-у-у – летить літак; тук-тук – стукають підбори по асфальту; ш-ш-ш – шумить вітер, листя на деревах; цинь-цвірінь – співає горобець.

Коли діти знайомляться з тваринами, у гру слід включати звуконаслідування голосів звірів і птахів: му-му – корівка; ме-ме – козеня; бе-бе – овечка; і-го-го – конячка і т.д.

Далі можна ускладнити матеріал, використовуючи звуки пір року, звуки лісу, річки.

Також можна підключити до корекційної роботиігри з пальчиками, що буде розвивати не тільки дрібну моторику, але й уміння з'єднувати звуки і рухи, концентруючи увагу на одночасному виконанні двох дій: промовляння і руху. На такому принципі ґрунтуються заняття з логоритміки. Граючи в гру «Звуковий театр», дитині пропонується виконувати разом з дорослим вправи для пальчиків у супроводі заздалегідь підібраних віршиків зі звуконаслідуваннями.

Весь матеріал спочатку відпрацьовується в імпресивному мовленні (мама каже, малюк дивиться, слухає), а потім (після багаторазових повторень) в експресивному мовленні (малюк починає самостійно відтворювати запропоновані звуки).

Робота з розвитку фонематичного сприймання шляхом диференціації слів-паронімівздійснюється за допомогою використання спеціально виготовленого логопедичного альбому із зображеннями пар предметів для позначення слів-паронімів.

Пароніми– це слова близькі за звуковим складом і звучанням, та різні за значенням. Різниця може бути в одній букві, у зміненому префіксі чи суфіксі. Приклад: жук-сук, мишка-миска, ходити-котити; Маша-Даша-каша;, бак-мак-рак-лак; жук-сук-лук.

Підібрані пари картинок повинні включати:

$1·         акустично і артикуляційно віддалені звуки – мак-рак;

$1·         артикуляційно віддалені, але акустично близькі звуки – сапа-шапка;

$1·         артикуляційно близькі, але акустично віддалені звуки – лак-рак, Марина-малина;

$1·         артикуляційно і акустично близькі звуки – коза-коса.

Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення, належить сім`ї. Адже перші слова, перші речення маля вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся. Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне не виправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.

У світі звуків

Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже, потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?». Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.

Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

Корисні поради

1.     Розмовляйте з малюком якомога частіше. Ваше мовлення повинне бути граматично правильним; вимовляйте все так, як потрібно, адже вживання «дитячого» мовлення зашкодить формуванню «нормального» мовлення дитини.

2.     Будьте уважними до того, що намагається сказати вам малюк. Вислухайте його та давайте відповіді на всі запитання, адже це – запорука успішного подальшого розвитку не лише вміння розмовляти, але й мислити, а також прагнення пізнавати світ.

3.     Якщо дитина помиляється, коли говорить,ставтеся до цього поблажливо. Помилка _ це необхідний етап розвитку мовлення, а ваші критичні зауваження можуть вплинути так, що малюк, боячись помилитися, повільніше розвиватиметься.

4.     Розвивайте вміння малюка слухати та бути уважним. Грайте з ним в ігри, що сприяють розвитку вміння слухати та чути, учіть його слухати навколишні звуки та розрізняти їх: «Ось чуєш? Їде машина! А це гуде пилосос! А що це? Так, правильно, це цокотить будильник». Нехай малюк учиться самостійно розрізняти звуки, відгадувати, що як звучить, а що не звучить.

5.     Часто діти вміють отримувати все бажане без допомоги слів. Їм достатньо вказати пальчиком на омріяний предмет і вимовити магічні слова: «Дай!» - як їх бажання відразу здійснюється. Але такий стан справ не може задовольнити потреб малюка в розвитку мовлення як способу спілкування з іншими людьми. Розумітимете його лише ви та найближчі люди. Тому привчайте дитину до того, щоб вона якомога повніше висловлювала свої бажання, говорила нові слова, речення, фрази.

6.     Учіть дитину невеликих віршиків, казочок, адже , запам’ятовуючи їх та повторюючи, вона вивчає нові для себе слова, тренує пам'ять і увагу.

7.     Учіть малюка будувати ізв'язні розповіді про те, що його оточує, описувати малюнки в книжечках. Це сформує контекстне мовлення, тобто здатність уявити події, що мають відбутися, зуміти знайти форму для розповіді про них та висловлення. Розглядаючи книжечку, ставте малюкові запитання: «хто це» (собачка), «яка собачка» (біла, пухнаста, кумедна), «що вона робить» (гризе кісточку) тощо. А тоді , підсумовуючи, складіть коротеньку розповідь за малюнком: це маленька пухнаста собачка, вона має кісточку і гризе її. За деякий час ваша дитина здатна буде сама придумувати аналогічну історію, описуючи малюнок, власні іграшки, події, що відбувалися з нею впродовж дня.

8.     Постійно вводьте нові слова, що зображують предмети навколишнього світу, явища та події.  Обов’язково пояснюйте  значення нових слів, що зустрічаються в мовленні, оповіданнях чи віршиках, що ви читаєте. А ще можете погратися у «відгадайку»; нехай малюк  сам спробує зрозуміти, що означає нове слово. Це буде доступним дитині на третьому році життя.

9.     Опановуючи мовлення, дитина починає використовувати його не лише для спілкування з іншими людьми, але й для того, щоб планувати власну діяльність. У неї поступово формується так зване мовлення «для себе». Одного разу ви помітите, що дитина супроводжує власні ігри незрозумілим буркотінням, словами, що не стосуються когось особисто. Із часом вона не просто коментуватиме, що робить, але й ще плануватиме словесно свої майбутні дії. Ви допоможете малюкові, якщо навчите його розповідати про те, що він планує робити спочатку вам. Запитуйте щоразу: «Що ти хочеш робити? Куди покладеш цю іграшку? Хто буде кататися на машині спочатку: лялька чи ведмедик?» Такі розповіді допоможуть дитині швидше навчитися планувати власні дії, сприятимуть розвитку мислення та внутрішнього мовлення. Якщо ви приділите розвитку мовлення дитини достатньо часу, сил та уваги, то з часом ваш малюк обов’язково порадує вас чудовою вимовою, умінням гарно розмовляти, правильно будувати речення, в нього сформується природне чуття мовлення, любов до слова – писаного чи сказаного.

Приємного вам спілкування.

Поради батькам

1.     Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків;

2.     Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова;

3.     Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини;

4.     Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда;

5.     Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення.

Чи вміє ваша дитина відповідати на запитання, звертатися із запитанням? Чи вміє розповісти про побачене? Усі ці мовленнєві звички дуже потрібні будуть у школі.

Змалку дитині варто спілкуватися з людьми, ділитися своїми думками і враженнями. Розмова дорослих з дитиною має особливе значення, вона впливає на розвиток мовлення і загальний розумовий розвиток. Діти, з якими батьки багато і вдумливо говорять, розвиваються швидше і мають правильне мовлення.

Поради батькам

1.     Використовуйте кожну вільну хвилинку для розмови з дитиною;

2.     Пам’ятайте, що головними й провідними співрозмовниками в родині є мати, батько,дідусь чи бабуся;

3.     Запропонуйте дитині змагання «Чия казка краща?», «Чия розповідь краща?» з участю усіх членів сім`ї;

4.     Не забудьте записати в зошит чи на магнітофон розповіді і казки вашої дитини.

Мовлення дорослих – взірець для наслідування

Мовлення дорослих – приклад для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мовлення дорослих і, зокрема, батьків. Маля навчається говорити завдяки слуху і здібності наслідування. Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову дорослих, переймає місцеву говірку, діалектизми, вульгаризми. Дитина швидше навчиться правильно, якщо чутиме навколо себе правильну літературну мову дорослих. У розвитку мовлення дітей надзвичайно вадливу роль відіграє добрий слух. Батьки мають берегти слух дитини, стежити за станом слухового органа.

Поради батькам

1.     Стежити за мовленням дітей, своєчасно виправляйте недоліки;

2.     Пам’ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування, тому воно має бути завжди правильним;

3.      Правильне мовлення – запорука успішного навчання в школі.

Ігрові вправи для підготовки дитини до правильної звуковимови

Ігрові вправи для розвитку слуху

  У сприйманні мови велику роль відіграє слух. Слух може бути біологічний і мовленнєвий. За допомогою біологічного слуху людина розрізняє немовні, або навколишні звуки (свист вітру, спів птахів, голоси звірів, сигнал автомобіля), може визначити джерело звуку, напрям звучання, віддаленість звуку, кількість звуків.. Завдяки мовленнєвому слуху людина розрізняє голоси оточуючих її лбдей, розуміє зміст того, про що говорять, диференціює звуки рідної мови. Мовленнєвий слух впливає на якість оволодіння дитиною письмовою мовою. Отже, якщо вже 3-4 річну дитину навчити правильно сприймати на слух різні звуки, розуміти їх, далі вона легко оволодіє плвним і красивим мовленням, навиться грамотно читати, писати і виконувати завдання на аналіз звукового складу слова.

1. Гра "Що звучало?"

Дорослий добирає 3-4 іграшки, які можуть  видавати різні звуки (барабан, брязкальце, дзвіночок, свисток), знайомить дитину з їх назвами і звучанням. Після того як дитина це засвоїла, можна почати гру. Дитина заплющує очі. Звучить одна з іграшок. Дитина має впізнати і назвати іграшку, що звучала.

2. Гра "Впізнай за звуком"

На столі лежать предмети зі скла, дерева, паперу тощо. Дитина заплющує очі. Дорослий бере по черзі предмети і створює ними різні звуки: бряжчить ключами, гортає книжку, стукає олівцем, шарудить газетою, переливає воду із чашки в чашку. Дитина повинна назвати предмети, яким був створений звук.

3. Гра "Магазин"

На столі стоять кілька однакових коробочок із різними предметами всередині. Покупець (дитина) запитує): "Що є в магазині?"  Продавець (дорослий) відповідає, що в магазині є квасоля, гречка, борошно, цвяхи, гудзики. Покупець називає потрібний йому товар, бере по черзі коробочки, трусить ними і знаходить товар за звучанням. Продавець на слух перевіряє, чи не помилився покупець - знайшов за звучанням той товар чи ні. Дорослий і дитина можуть мінятися ролями.

4. Гра "Зустрічай гостей"

Для гри беруть 3 іграшки, наприклад зайчика, мишку і мавпочку, і добирають 3 іграшки, як можуть звучати (дзвіночок, свисток, брязкальце). Дорослий оголошує дитині, що до неї зараз приїдуть гості. Попереджає, що зайчик приїде із брязкальцем, мишка - зі свистком, мавпочка - із дзвіночком.Дитина відвертається, дорослий створює іграшками звуки. Малюк за звуком відгадує, який гість їде.